Комуністичний рух другої половини ХХ століття у західних країнах

У перші повоєнні роки значно зросла чисельність іпопулярність комуністичних партій, а відповідно і їхнєпарламентське представництво (з’ясуйте причини цієїтенденції). Найбільші комуністичні партії по війні на Заходібули у Франції, Італії, Фінляндії. У Франції, Бельгії та Італіївони навіть входили до складу коаліційних урядів (проана-лізуйте політику комуністів як провладної сили). Нерідко

комуністів сприймали (причому не завжди безпідставно)як “п’яту колону”, що діє в інтересах Радянського Союзу.Це інколи мало згубні наслідки для цієї політичної сили.Варто хоча б пригадати політику “маккартизму” в США(див.

) чи заборону у 1956 р. Федеральнимконституційним судом компартії ФРН. Коли ж німецькікомуністи погодились діяти в рамках Конституції, партіябула легалізована.Саме поширення комунізму почало викликати супе- речності у колись монолітних лавах. Наприкінці 1950-хсформувалася група радикальних мислителів (“нові ліві”),які критикували соціалістичний лад в країнах СхідноїЄвропи і поставили під сумнів ортодоксальність марксист-ського вчення (див.

). На рубежі 1970–1980-х рр.намітився конфлікт між керівництвом КПРС та італійськоюкомпартією, яка дедалі більше відходила від тоталітарноїмоделі, яку їй нав’язували. У 1981 р. радянські спецслужбинавіть готували замах на генерального секретаря ЦККомпартії Італії “неугодного” Енріко Берлінґуера. Проте зупи-нити тенденцію до відходу західноєвропейських комуністіввід принципів марксизму-ленінізму запобігти не вдалося.Представники комуністичних партій Заходу переглянулисвоє ставлення до основних положень марксистської ідеології,передусім “диктатури пролетаріату”, еволюціонувавши дотак званого “єврокомунізму”. Єврокомуністи визналипринципи парламентської демократії та ринкової економіки,вдаючись до комуністичних гасел лише заради збереження“обличчя”. У чому вони розходились із радянською ком-партією? Як єврокомуністи відреагували на події “Празькоївесни”, гоніння на інакомислячих в країнах соцтабору? Удругій половині 1980-х рр., із настанням “перебудови” в СРСР, комуністичні партії у світі втратили щедрі надход-ження з Москви, що негативно відбилось на їхній долі.У другій половині 1980 – початку 1990-х рр. кризакомуністичної ідеології на Заході загострилась до краю, щобуло зумовлено такими факторами: 1) поразка РадянськогоСоюзу та країн-учасниць Варшавського договору у гло-бальному протистоянні з НАТО; 2) надмірний догматизмкомуністичної ідеології та відсутність ідеологічного дина-мізму; 3) неефективність економічної моделі, що лежала воснові комуністичного вчення.Зважаючи на ці фактори, комуністичні партії зійшлина марґінес суспільно-політичного життя, позаяк, розча- ровані безкінечною комуністичною демагогією, виборцівіддавали перевагу соціал-демократам. Комуністичний рухзазнав значних метаморфоз. Так, нове покоління комуністівСША перейшло на позиції лівої соціал-демократії, лавикомпартії поріділи і у них почали домінувати чорношкіріта імміґранти. На базі комуністичної партії Італії посталаПартія справедливості, котра, однак, не змогла відродитиміць своєї попередниці.

Проблеми в економіці, екології та розчарування у тради-ційних політичних силах породили ліві ультрарадикальні рухи, які заперечували постіндустріальне суспільство,називаючи його антигуманним. Репрезентанти цього рухувдавались до відверто терористичних дій, фанатично нама-гаючись із допомогою зброї підірвати існуючий лад. Короткоохарактеризуйте діяльність найвідоміших лівих ультрара-дикальних організацій, таких як “Червоні бригади” в Італії, “Фракція Червоної армії” у ФРН. Ідеологічна криза та економічні негараздиактуалізували анархічні рухи, що здебільшого поширилисьв молодіжних колах (Франція, Італія, ФРН, Нідерланди).Теорія західного анархізму базувалась на п’ятьох головнихпринципах: рівність, демократія, свобода об’єднань, різно-манітність, взаємодопомога.Паралельно із появою після війни на Заході ліворади-кальних рухів, набувають поширення праворадикали,зокрема неонацисти (в Німеччині) та неофашисти (в Італії).Неонацизм – наслідування принципів націонал-соціалістичноїідеології, визнаної злочинною Нюрнберзьким трибуналом1945 р. (пригадайте результати цього процесу). Серед полі-тичних утворень цього спрямування варто згадати, пере-дусім, “Вільну німецьку робітничу партію” та “Німецькийнаціональний фронт”. Які основні принципи неонацизмуВи можете назвати? У 1947 р. в Італії виник неофашист-ський “Італійський соціальний рух” (

), представники якого вдавались до терористичнихакцій супроти комуністів, євреїв, імміґрантів. Аби уникнутизаборони організація була вимушена час від часу змінюватисвою назву. Які відмінності між нацизмом і неонацизмом;неонацизмом і неофашизмом? У чому, на Вашу думку, розходилися і сходилися право- та ліворадикали? На зламіХХ–ХХІ ст. намітилась тенденція до зростання попу-лярності ультраправих (Національний Фронт Жан-МаріЛє Пена у Франції, Партія свободи Йорґа Хайдера вАвстрії, партія Піма Фортайна в Нідерландах тощо), котрізвертають увагу на загрозу для національної ідентичностіглобалізації та висувають дискримінаційні гасла супротиімміґрантів