Видатки на утримання органів місцевого самоврядування

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Саме через зазначені органи й відбувається переважно практична реалізація основних функцій держави, яка потребує постійного фінансування.

За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на державне управління, у тому числі на законодавчу і виконавчу владу та Президента України; судову владу; правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави; проведення виборів та, референдумів тощо.

Згідно з функціональною класифікацією видатків фінансування зазначених органів та заходів підпадає під розділ "Загальнодержавні функції" (код 0100).

На кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування (код 0111). З державної скарбниці фінансується утримання апаратів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Адміністрації Президента України, Державного управління справами та органів, що входять до його системи; апарату Верховної Ради АРК. З державного бюджету фінансується діяльність народних депутатів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; забезпечується здійснення загальнодержавних повноважень Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що згідно з Конституцією України (ст. 118) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, на яких покладається здійснення загальнодержавних функцій та завдань на місцях, держава бере на себе фінансування видатків на утримання зазначених місцевих адміністрацій.

Діяльність органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів фінансується за рахунок місцевих бюджетів, крім виконання тих функцій, які делегуються їм з загальнодержавного рівня: органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади (ст. 143 Конституції України). У цьому разі держава фінансує здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, також компенсуються державою.

Органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень затверджують плани й програми економічного та соціального розвитку відповідної території, місцеві екологічні програми, плани приватизації об'єктів комунальної власності. Витрати на утримання апарату органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів також визначаються кошторисами витрат.

Відповідно до функціональної класифікації видатків (код 0112) відбувається фінансування фінансової та фіскальної діяльності, зокрема утримуються апарати Рахункової палати України, Рахункової палати Верховної Ради АРК, а також органи зі спеціальною фінансовою компетенцією - Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Митна служба тощо. Витрати на утримання судової влади також проводяться за рахунок державного бюджету відповідно до правил кошторисно-бюджетного фінансування. Зокрема, на бюджетному фінансуванні перебувають Конституційний Суд України, Верховний Суд України, апеляційні суди, Вищий господарський суд України, господарські суди, військові суди, Вища рада юстиції. Водночас фінансування, що передбачається з державного бюджету в останні роки, не покриває мінімальних потреб судової влади, до того ж, запланованих показників не дотримуються.

З державної скарбниці фінансуються заходи, спрямовані на підтримання громадського порядку та безпеки держави, та органи, на які чинним законодавством покладено функції щодо їх забезпечення. Так, на кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають органи, що проводять діяльність із забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю та охорони державного кордону (органи внутрішніх справ, дорожньо-патрульна служба, Прикордонні війська України, Національне бюро розслідування тощо). Обсяг видатків на утримання Прокуратури України, органів безпеки та органів внутрішніх справ також визначається штатними розкладами та кошторисами витрат цих органів.

З бюджетів відповідного рівня здійснюється протипожежний захист та рятування. Так, видатки на місцеву пожежну охорону фінансуються з місцевих бюджетів і не враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів.

У той же час, враховуючи загальнодержавне значення, за рахунок коштів державного бюджету фінансуються державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, а також із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

Розрахунки видатків на утримання органів самоврядування гостро ставлять проблему реформування адміністративного устрою. Що це стосується великої політики, стало очевидно після тихого поховання результатів роботи комісії Л.Кравчука, однак тепер ця реформа диктується потребами об’єктивного врегулювання бюджетних відносин. Вимоги фінансової самодостатності адміністративних одиниць досить жорсткі, щоб не сказати жорстокі. Оптимальний мінімальний рівень фінансового та адміністративного менеджменту — район і місто обласного значення від 40 тис. населення, село — від 3 тис. жителів. Звичайно, є винятки, пов’язані з природними умовами (мала заселеність території, складні кліматичні умови) або особливим політично-економічним значенням (важливі стратегічні промислові чи військові об’єкти), однак орієнтири мають бути встановлені. Приміром, досить коректним є такий критерій, як час, що потрібен, аби дістатися з центру району до найвіддаленішого населеного пункту: він не повинен перевищувати однієї години громадським транспортом. Та й із центральної садиби до сіл, у яких сільради не створюються, відстань має бути в межах розумного — до п’яти кілометрів. Звичайно, до виборів нового Президента не слід очікувати зменшення кількості його ставлеників у районах більш як на двісті чоловік (а саме на таку цифру ми виходимо за найприблизнішими розрахунками). Однак день у день необхідність адмінреформи стає все очевиднішою. Тому її не слід замовчувати, адже несподівані рішення, характерні для українського політикуму, не завжди є оптимальними.

Загальний обсяг видатків на утримання органів місцевого самоврядування з бюджетів міст районного значення, селищ, сіл в цілому по району визначається за формулою:

V_y = H_у * N_r, де

H_у - норматив бюджетної забезпеченості видатків на утримання органів місцевого самоврядування

N_r - кількість жителів району.

Обсяг видатків на утримання органів місцевого самоврядування для і -го міста (селища, села) визначається за формулою:

V_yi= V_y *(1 -K_y)* L_yi / L_yr + K_y * H_y * N_i, де

L_yi - нормативна кількість працівників виконавчого органу відповідної міської (селищної, сільської) ради;

L_yr - загальна по району нормативна чисельність працівників виконавчих органів місцевих рад міст районного значення, селищ, сіл;

N_i - кількість жителів і -го міста, селища, села;

K_y - коефіцієнт застосування показника нормативної кількості працівників (встановлюється райдержадміністрацією в межах від 0 до 1).

Також по розрахунках показника обсягу видатків на утримання органів місцевого самоврядування затверджуються:

- коефіцієнт впливу кількості населених пунктів, які входять до і -тої місцевої ради;

- коефіцієнт впливу чисельності населення;

- коефіцієнт частки нормативу видатків на утримання органів місцевого самоврядування для бюджетів місцевого самоврядування у нормативі видатків для зведеного бюджету.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Бюджетний Кодекс України.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. із змінами та доповненнями.

3. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. із змінами та доповненнями.

4. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.03 із змінами та доповненнями.

5. Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. із змінами та доповненнями.

6. Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11.01.01 01 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2980-ІІІ від 17.01.02, № 3084-ІІІ від 07.03.02 та № 492-IV від 06.02.03.

7. Закон України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.97 р. із змінами та доповненнями.

8. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.99 р. із змінами та доповненнями.

9. Закон України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.01 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2980-ІІІ від 17.01.02 та № 660-IV від 03.04.03.

10. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р. із змінами та доповненнями.

11. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.01 р. із змінами та доповненнями.

12. Закони України “Про державний бюджет на ХХХХ рік”.

13. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» із змінами та доповненнями.

14. Закон України “Про освіту” № 1060-XII від 23.05.91

15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» від 4 березня 2002 р.

16. Постанова КМУ “Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми Здоров'я нації" на 2002-2011 роки ” № 14 від 10.01.02

17. Указ президента України “Про Концепцію розвитку охорони здоров’я населення України” № 1313 від 07.12.02

18. Указ президента України “Про оголошення 2003 року Роком культури в Україні” № 153 від 19.02.02

19. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України 17.06.2002 № 293 «Державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів».

20. Порядок складання місячної та квартальної фінансової звітності у 2005 році установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів. Затверджений наказом Державного казначейства України № 58 від 31.03.2005 р.

21. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія. Київ: Знання-Прес, 2004, 615 с.

22. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки. Київ: Либідь, 2000, 654 с.

23. Буценко О. Бюджетна політика в галузі культури // Український регіональний вісник – 2002 – №38 – с.2.

24. Буценко О. Симбіоз ринкової економіки і культури // Український регіональний вісник – 2002 – №38 – с.5.

25. Василенко О.Д. Державні фінанси України К., Вища школа 1997р.

26. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. Київ: ЦУЛ, 2003, 608 с.

27. Владимиров К.М., Чуйко Н.Г., Рогальський О.Ф. Місцеві фінанси. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю „Фінанси”. - К.: Кондор, 2009 - 352с.

28. Гаращук О.В. Дослідження проблем ефективності функціонування закладів освіти // http://www.knukim.edu.ua/articles_garaschuk.htm.

29. Гаркавенко О.С. Бюджетне планування: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 271с.

30. Геєць В.М. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання. Київ: Форт, 2000, 432 с.

31. Деркач М. Формування фінансової бази регіонів // Екон України. - 2003. - № 1. - С. 12-21.

32. Джога Р.Т. Бухгалтерский учет в бюджетных организациях. Научное пособие / Киевский национальный экономический университет. - К.: КНЕУ, 2001.- 250с.

33. Дзюбик С.Д. Фіскальна політика. Київ: УАДУ, 1998, 64 с.

34. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки. Київ: "Знання-Прес", 2000, 209 с.

35. Епіфанов А.О., Дьяконова И.И. “Бюджет і фінансова політика України”. Київ, 1997. – 234 с.

36. Єпіфанов А.О., Сало І.В. Регіональна економіка. Київ: Наукова думка, 2000, 339 с.

37. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д`яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. Київ: Наукова думка, 1999, 304 с.

38. Кучма Р. Фінансовий механізм системи вищої освіти // Вища освіта України. – 2002. – № 4. – С. 57–59.

39. Лукашенко М. Вуз в системе открытого образования: особенности экономики // Высшее образование в России. – 2002. – № 5. – С. 55–61.

40. Малишев А.В. Шляхи європеїзації державного аудиту // Фінанси України. – 2004. – № 8. - С. 144–143.

41. Матвеева В., Замазий С. Все об учете и налогообложении бюджетных организаций. – Х.: Фактор, 2005. – 1024 с.

42. Охорона здоров’я: невикористаний потенціал // Вісник центру (Міжнародний центр перспективних досліджень) – 2001 – №132 – с.1.

43. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн. Київ: Знання-Прес, 2002, 495 с.

44. Планування видатків: багаторічне та щорічне бюджетне планування, Матеріали семінару з питань державних фінансів, Об’єднаний Віденський Інститут, жовтень 2003 р.

45. Пономаренко В.М., Ціборовський О.М. Програма реформування системи охорони здоров’я України і перспективи її реалізації. – Київ.

46. Равікович Є.І., Присенко Г.В. Макроекономічне прогнозування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 172с.

47. Рубан Н.І. Аудит ефективності бюджетних коштів // Фінанси України. – 2004. – № 1. – С. 138–143.

48. Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система. Тернопіль: Карт-бланш, 2002, 590 с.

49. Юрчишин В.В.. Макроекономічна стабілізація в Україні. Київ: УАДУ при Призидентові України, 1999, 256 с.

50. http://www.minfin.gov.ua

51. http://www.moz.gov.ua

52. http://www.mincult.gov.ua

53. http://www.mstu.gov.ua

Навчальне видання

Фінансове планування діяльності бюджетних установ (конспект лекцій для студенів 5 курсу заочної форми навчання ФПО і ЗН спеціальності 7.050107 - Економіка підприємства)

Автор: Ганна Ігорівна Базецька

Відповідальний за випуск: О.В.Жемеренко

Редактор: М.З.Аляб’єв

План 2009, поз. 215

Підп. до друку 31.03.2009 Формат 60х84 1 /16 Папір офісний

Друк на ризографі. Умовн.-друк. арк. 5,6 Обл.-вид. арк.3,0

Замовл № Тираж 50 прим.

61002, Харків, ХНАМГ, вул. Революції, 12

Сектор оперативної поліграфії ЦНІТ ХНАМГ

61002, Харків, вул. Революції, 12