Структура та функції капіталу комерційного банку

Роль і значення капіталу банку у функціонуванні банківської системи та економіки країни найбільшою мірою виявляються у функціях, які він виконує, що й відображено на рис. 1.1

Рис.1.1 Функції капіталу

Функція капіталізації економічних відносин пов’язана насамперед з головною сутністю капіталу – це вартість, що забезпечує формування додаткової вартості. Саме самозростання грошей як капіталу зумовлює реальний розвиток капіталізації економічних відносин між суб’єктами господарювання в ринковому середовищі та трансформацію банківського капіталу в капітал реального сектору економіки зі зворотним процесом.

Функція забезпечення конкурентоспроможності має місце, тому що коли розмір власного капіталу банку є достатнім для продуктивного та прибуткового функціонування, немає потреби залучати додаткові кошти та створювати собі нові зобов’язання. Коли банк має більшу долю власних ресурсів його конкурентоспроможність вища.

Функція економічного зростання виявляється в тому, що капітал банку в певному розмірі спрямовується на фінансування стратегічних цілей розвитку економіки. З цією функцією пов’язана здатність капіталу банку відтворювати акумульовані грошові ресурси конкретними економічними суб’єктами, що дає змогу не лише підтримати безперервність їхньої діяльності, а й поповнювати, перерозподіляти обігові кошти, прискорювати відтворювальний процес розвитку кожного з них та економіки країни взагалі.

Саме власний капітал банку виконує такі функції:

- захисна;

- оперативна;

- регулююча (рис.1. 2) [1, с. 50].

Згідно з законом України «Про банки та банківську діяльність», ці функції є визначальними.

Рис. 1.2. Функції власного капіталу банку

Суть захисної функції власного капіталу полягає у тому, що він слугує насамперед для захисту інтересів вкладників і кредиторів банку, для покриття можливих збитків від банківської діяльності. Ця функція включає гарантування вкладів, яке захищає інтереси вкладників банку у разі його ліквідації чи банкрутства, а також забезпечує функціонування банку у разі виникнення збитків від поточної діяльності.

Тому коли банк має достатній резервний капітал та інші подібні резерви, він тривалий час може вважатися надійним і платоспроможним навіть за наявності збитків від поточної діяльності. Використання залученого та позиченого капіталу для покриття поточних збитків з економічного погляду неприпустимо, оскільки вони самі є боргом банку перед кредиторами і вкладниками.

Функція забезпечення оперативної діяльності порівняно із захисною функцією у банківській діяльності є другорядною для власного капіталу банку. За рахунок власного капіталу формується його інфраструктура та розгортається банківська діяльність. Роль цієї функції власного капіталу відчутна за подальшого розширення та структурного розвитку банку, розроблення та запровадження нових банківських технологій і продуктів.

Сутність регулювальної функції полягає в тому, що через фіксацію розміру власного капіталу (або окремих його складових) регулювальні та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому. Зокрема, встановлення нормативу платоспроможності має на меті недопустити надмірної мінімізації банками власного капіталу заради максимізації отримуваних доходів, знизити ризик банкрутства банків і підвищити рівень захисту інтересів вкладників і кредиторів[15].

Визначені функції власного капіталу банку дають змогу нам зробити висновок, що власний капітал є динамічним, функціональним утворенням, що забезпечує поточну банківську діяльність від початку його утворення. Своєю функціональністю банківський капітал забезпечує збереження довіри до банків з боку населення, а здійснення поточних та стратегічних функцій реалізує фінансову стійкість банківської системи.