Стаття 292 Договір про ФЄС

Рада ухвалює рекомендації. Вона діє за пропозицією Комісії в усіх випадках, коли Договори передбачають ухвалення актів за пропозицією Комісії. Рада діє одностайно у тих сферах, у яких для ухвалення акту Союзу вимагається одностайність.

Рада переважно засідає за зачиненими дверима, рішення ухвалюються простою і кваліфікованою більшістю, одноголосно або відповідно до особливих умов голосування, зафіксованих у договорах про Європейські Співтовариства та Європейський Союз. Звичайною більшістю приймаються акти, які не мають правової сили, або

рішення з технічних питань. Кваліфікована більшість і одно-голосність є необхідними при прийнятті юридично зобов’язальних актів

Голосування кваліфікованою більшістю є успішним, якщо за рішення віддано як мінімум 255 голосів, що складає 73,9 % від загальної кількості голосів. Крім того, будь-яка держава-член може просити підтвердження того, що віддані голоси представляють

принаймні 62 % від загальної кількості населення Європейського Союзу. Якщо дана вимога не має місце, то рішення не вважається прийнятим.

49. Структура Ради ЄС.

1. Рада спільно з Європейським Парламентом виконує законодавчу та бюджетну функції. Вона здійснює функцію з розробки політики та координаційну функцію, як встановлено Договорами.

2. До складу Ради входить один представник від кожної держави-члена на рівні міністра, що може брати зобов’язання та голосувати від імені уряду держави-члена, яку представляє.

Рада може засідати в різних конфігураціях. Загалом існує дев’ять конфігурацій Рад:

 Рада із загальних питань та зовнішніх відносин;

 Рада з питань економіки та фінансів;

 Рада з питань судочинства та внутрішніх справ;

 Рада з питань зайнятості, соціальної політики, охорони здоров’я та за

хисту споживачів;

 Рада з питань конкуренції (внутрішній ринок, промисловість та дослідження);

 Рада з питань транспорту, телекомунікацій та енергетики;

 Рада з питань сільського господарства та рибальства;

 Рада з питань довкілля;

 Рада з питань освіти, молоді та культури.

Рада з загальних питань забезпечує послідовність роботи різних конфігурацій Ради. Вона готує та забезпечує виконання рішень засідань Європейської Ради, підтримуючи зв’язок з Головою Європейської Ради та Комісією.

Рада з закордонних справ на підставі стратегічних напрямків, визначених Європейською Радою, розробляє зовнішню політику Союзу й забезпечує послідовність його дій.

7. Комітет постійних представників урядів держав-членів відповідає за підготовку роботи Ради.

відповідає за підготовку роботи Ради та виконання завдань, доручених йому Радою.

Комітет може ухвалювати процедурні рішення у випадках, передбачених у Регламенті Ради.

2. Раді допомагає Генеральний секретаріат, підпорядкований Генеральному секретареві, якого призначає Рада

Рада засідає за скликанням Голови за його власною ініціативою або на запит одного з її членів або членів Комісії.

Процедура прийняття рішень Радою Європейського Союзу.

Рішення в Раді ухвалюються голосуванням міністрів країн-членів. У більшості випадків рішення приймаються кваліфікованою більшістю, проте в деяких випадках необхідна одностайність. Залежно від питання, що розглядається, застосовується один з трьох видів голосування: проста більшість (для процедурних питань); кваліфікована більшість (коли кожна країна має визначену «вагу» голосу) — застосовується за розгляду питань внутрішнього ринку, економічних справ і торгівлі; одностайне рішення — застосовується, зокрема, за розгляду питань про вступ нових членів, оподаткування, проблем СЗБП і правосуддя та внутрішніх справ.

Від 2014 року з урахуванням положень, закладених у Протоколі щодо перехідних положень, у випадках коли згідно з Договорами не всі члени Ради беруть участь у голосуванні, кваліфіковану більшість належить визначати у такий спосіб:

a) кваліфіковану більшість становить щонайменше 55 % членів Ради, які представляють держави-члени, що беруть участь у цій співпраці і в яких проживає щонайменше 65 % населення тих

держав. Блоківну меншість становить щонайменше мінімальна кількість членів Ради, які представляють більш ніж 35 % населення держав-членів, що беруть участь у цій співпраці, плюс один член, інакше слід вважати, що кваліфікованої більшості досягнуто;

b) як відступ від пункту а) у випадку, коли Рада діє не на пропозицію Комісії чи Високого представника Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики, кваліфіковану більшість становить щонайменше 72 % членів Ради, які представляють держави-члени, що беруть участь у цій співпраці і в яких проживає що- найменше 65 % населення цих держав.

4. Утримання від голосування присутніх членів чи їхніх представників не впливає на ухвалення рішень, що потребують одностайності.

Стаття 237 ДФЄС

Засідання Ради скликає її Голова, з власної ініціативи чи на вимогу одного з членів Ради чи Комісії.

Стаття 239

Під час голосування будь-який член Ради може діяти від імені не більш як одного іншого члена.

50. Компетенція у сфері законодавчої влади: бюджетні та контрольні повноваження.

Законодавча влада ЄС розділена між Радою і парламентом. Переважна більшість законів приймаються звичайною законодавчою процедурою, це означає, що для того, щоб закон був прийнятий, його повинні схвалити і парламент і Рада.Згідно з цією процедурою, Комісія подає пропозицію парламенту та Раді. Після першого читання парламент може запропонувати поправки. Якщо Рада прийме ці поправки, то закон буде схвалено. Якщо цього не відбудеться, то вона приймає «спільну позицію», і направляє нову версія до парламенту. Під час свого другого читання, парламент може або прийняти текст, або ж запропонувати додаткові поправки до пропозиції Ради. Якщо Рада як і раніше не схвалює позицію парламенту, то законопроект беруть до «погоджувального комітету», що складається з однакової кількості членів Ради і Європарламенту. Якщо комітету вдається прийняти спільний текст, то він бути схваленим у третьому читанні і парламентом і Радою, в іншому випадку законопроект буде відхилений. В деяких випадках: в питаннях правосуддя і внутрішніх справ, бюджету і податків та деяких аспектах інших областей політики: наприклад, фінансового аспекту екологічної політики, Рада або парламент можуть приймати рішення самостійно.

Бюджетні повноваження полягають у спільному з Європарламентом затвердженні бюджету. Бюджет ЄС являє собою зведення доходів і видатків Союзу. Проект бюджету щорічно вноситься Єврокомісією на розгляд Ради. Бюджетна функція Ради наділяє її відповідними повноваженнями затверджувати розклад доходів і видатків у формі документу під назвою «Загальний бюджет Європейського Союзу». Кожна з цих інституцій контролює певні статті видаткової частини та може відхилити проект бюджету загалом.

Контрольні повноваження Основним контролером дотримання правових положень Співтовариств є Європейська Комісія, проте, згідно зі ст. 202 ДЄС, саме Рада має наділяти Комісію виконавчими повноваженнями, відповідно до попередньо закріплених положень засновницьких договорів. Прикладом таких ситуацій може бути антидемпінгове мито і вирівнювальні доплати.Насправді Рада може залишити за собою можливість безпосередньо здійснювати виконавчі повноваження лише в «особливих випадках» – це означає, що вона повинна при цьому обґрунтувати своє рішення не наділяти Комісію виконавчими повноваженнями. За потреби таке обґрунтування має бути проконтрольовано органами Суду ЄС, та у здійсненні цієї функції Рада, відповідно, може оскаржувати дії інших органів до Суду першої інстанції.Подібно усім законодавчим органам у державах, Рада здійснює контроль за тим, як виконуються ухвалені нею нормативні акти й рішення «урядом ЄС», тобто Комісією.Основна частина контрольних повноважень Ради – це повноваження щодо здійснення контролю за виданням Комісією актів делегованого законодавства та інших «заходів з виконання», правом ухвалювати які її наділяє Рада. З цією метою в Раді утворено спеціальні комітети, які уповноважені у деяких випадках накладати вето на акти Комісії. Крім того, Рада здійснює контроль над діяльністю інших органів шляхом застосування процедури перегляду законодавства.У деяких галузях Рада також має повноваження щодо здійснення контролю за державами-членами, й таким чином забезпечує виконання на території Союзу його установчих договорів та законодавчих актів. Такі повноваження за своїм змістом належать до іншої гілки влади – виконавчої.

компетенція у сфері виконавчої влади.

В системі інститутів Європейського Союзу Рада постає носієм перш за все законодавчої влади, приймає самостійно або спільно з Європарламентом регламенти, директиви і інші правові акти. Разом із тим, Рада також наділена повноваженнями у сфері виконавчої влади, зокрема може в певних випадках накладати штрафи на держави-члени. Через особливості своєї організації та порядку роботи Рада не дуже пристосована до здійснення завдань виконавчої влади, які потребують безперервного, поточного управління суспільним життям. Виконавчу функцію у Співтовариствах виконує Комісія, яка, на відміну від Ради, працює на постійній основі та не залежить від окремих держав.Договір про ЄС залишає за Радою можливість вживати «заходів щодо виконання» законодавчих актів Співтовариства. На практиці ця можливість використовується рідко: «заходи щодо виконання», як правило, видає Комісія, а Рада здійснює контроль за цим.

Переважну більшість повноважень у сфері виконавчої влади Рада має у здійсненні свого завдання з координації спільної економічної політики держав-членів (ст. 202 ДЄС). Щорічно Рада за пропозицією затверджує своєрідний план економічного розвитку ЄС, який призначено як для Співтовариства загалом, так і для кожної окремої країни-учасниці (цей план має індикативний, а не директивний характер). Відповідний документ має назву «Загальні орієнтири економічної політики», та Рада здійснює контроль за його виконанням державами-членами.З деяких питань Рада наділена також розпорядчими повноваженнями, у тому числі правом вживати санкцій до держав-членів. Йдеться, насамперед, про випадки систематичного порушення окремою державою загальних принципів конституційного ладу Європейського Союзу, а також про санкції до держави, в бюджеті якої існує «надмірний дефіцит» (ст. 104 ДЄС). В останньому випадку Рада може зажадати від цієї держави виконання певних практичних заходів, а якщо її приписи не буде виконано – накласти санкції, в тому числі й у вигляді «штрафів відповідного розміру».

Рада наділена правом надавати фінансову допомогу державам-членам, які потерпають значні економічні складнощі. У широкому значенні до повноважень Ради у сфері виконавчої влади належить також і вжиття заходів, пов’язаних із розробленням та здійсненням політики Співтовариства у різних галузях: заохочувальних заходів та рекомендацій державам-членам у сфері освіти, культури (стст. 149, 151 ДЄС), багаторічної рамкової програми у сфері науки та технологічного розвитку (ст. 166) та інших програм. Переважна більшість вказаних заходів у теперішній час затверджується спільно з Парламентом.

51. Склад та порядок формування Європейської Ради.

До складу Європейської Ради входять голови держав або урядів держав-членів, Голова Європейської Ради та Голова Комісії, яким допомагають міністри закордонних справ. Верховний представник Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки бере участь в її роботі.

Л ісабонський Договір вносить деякі зміни до статусу Європейської Ради. Так, Лісабонський Договір визначає Європейську Раду проміж основних 5 інститутів ЄС. Європейська Рада наділяється правом видавати рішення, обов'язкові для виконання інститутами ЄС та визначати загальні політичні напрями та пріоритети розвитку ЄС. Крім того, запроваджується постійна посада Президента Європейської Ради, який має обиратися Європейською Радою на 2 з половиною роки з можливістю одного переобрання. Завданням Президента Європейської Ради є головувати та сприяти роботі Європейської Ради, крім того він (чи вона) мають представляти на вищому рівні ЄС у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки. До складу Європейської Ради будуть входити глави держав-членів ЄС або їх урядів, Президент Європейської Ради та Голова Європейської Комісії. Високий Представник ЄС з зовнішньої політики та безпеки приймає участь у роботі Європейської Ради. Відповідно до положень Лісабонського Договору зустрічі Європейської Ради мають проводитись кожного кварталу, тобто вдвічі частіше, ніж зараз. Проте, за особливих обставин протягом одного-двох тижнів може скликатись позачергова, так звана надзвичайна Європейська Рада.

Президент Європейської Ради.

Лісабонським договором запроваджено нову посаду Президента Європейської Ради, якого її члени обирають на термін до 5 років. Першим Президентом Європейської Ради обрано Германа Ван Ромпея, який до того обіймав посаду прем’єр-міністра Бельгії. Наявність посади Президента Європейської Ради надає діям ЄС більшої видимості та послідовності. Президент головує на засіданнях Ради, спрямовує її роботу та представляє ЄС на найвищому рівні за кордоном. До набуття Лісабонським договором чинності у Європейській Раді головували голови держав, які позмінно очолювали ЄС протягом шести місяців свого головування.

До 2009 року Роль Голови Європейської Ради безуспішно виконували почергово голови держав-членів ЄС. Ці президентства змінюються кожні шість місяців, тобто новий президент Європейської ради обирався двічі на рік. Будучи в першу чергу відповідальним за підготовку та головування на засіданнях Європейської ради, голова Європейської Ради не мав виконавчих повноважень. Після вступу в дію Лісабонських угод обов'язки голови Європейської Ради стали наступними: підготовка роботи Європейської Ради, організація та головування на її засіданнях, допомога у пошуках консенсусу між її членами та звітність у Європейському парламенті після кожного засідання. Президент також забезпечує зовнішнє представництво Союзу з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки, при цьому не прибираючи на себе повноважень Верховного представника Європейського Союзу з закордонних справ і безпеки. Деяке дублювання між ролями президента Європейської Ради, голова Європейської Комісії та Верховних представників досі залишається невирішеним.

Хоча Європейська Рада є, відповідно до положень Лісабонської угоди, окремою установою ЄС, вона не має власної адміністрації. Адміністративна підтримка Європейської Ради та її президента забезпечується Генеральним секретаріатом Ради Європейського Союзу. При цьому голова Європейської Ради має власних радників.

Ст. 15 ДЄС - Голова Європейської Ради як такий забезпечує на своєму рівні зовнішнє представництво Союзу в питаннях спільної зовнішньої та безпекової політики без шкоди повноваженням Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки. Голова Європейської Ради не може обіймати національну посаду