Субсидіарність / пропорційність

3/ Принцип субсидіарності – за цим принципом ЄС і його інститути повинні проявляти активність там, де держави-члени не в змозі успішно самостійно вирішувати проблеми своїх народів, а також там, де дії на рівні співтовариства здатні принести кращий результат, ніж коли проблема розв'язується на рівні окремих держав [ Помилка! Джерело посилання не знайдено., c.26]. Цей принцип, закріплений у ст.5 Договору про заснування ЄС, встановлює певні обмеження на розширення сфер гармонізації. В цій статті записано, що «у сферах, які не є винятковою компетенцією Співтовариства, воно має право діяти на основі принципу субсидіарності лише настільки, наскільки поставлене завдання не може бути повною мірою розв’язане окремими державами-членами, і тому, зважаючи на його масштаби і результати, буде краще виконано Співтовариством. Будь-які дії Співтовариства не повинні виходити за межі того, що необхідно для досягнення цілей даного Договору». Подальше уточнення змісту принципу субсидіарності міститься у Протоколі №30, який є додатком до Амстердамського договору про заснування ЄС. Принцип субсидіарності визначає засади розподілу компетенцій між європейськими інтеграційними організаціями та державами-членами. Закріплення цього принципу в установчому договорі дозволило встановити певні обмеження на подальше неконтрольоване розширення компетенції європейських інтеграційних організацій за рахунок її звуження у держав-членів.

Принцип пропорційності. Принцип пропорційності передбачає, що застосовані засоби повинні бути адекватними очікуваному результату. Так можна застосовувати лише такі відхилення від загальної норми, які необхідні для досягнення мети цього відступу; покарання повинно бути відповідним провині; забороняється накладати значні зобов'язання на будь-яких осіб заради того, що не має великого значення для інших.

За цим принципом, будь-який обов'язок або заборона, накладена органами публічної влади на громадян, не повинні виходити за межі необхідної мети вживаних заходів. Якщо закон або інший правовий акт встановлює зобов'язання, яке явно не відповідна цілі його ухвалення, то він має бути анульованим. Явна невідповідність цілі правового акту передбаченим засобам їх досягнення також є підставою для скасування Судом відповідних положень правового акту або всього документа. Цей принцип записаний в Засновницькому договорі ЄС: «будь-які дії Співтовариства не повинні йти далі того, що необхідне для досягнення мети цього договору» (ст.3b).

28. Поняття та ознаки норми права Європейського Союзу.

Норми права ЄС є загальнообов'язковими для їх суб'єктів правилами поведінки, встановленими або безпосередньо угодою держав - членів, або за допомогою використання правотворчої процедури інститутів.
- Обов’язковість
- Особливий механізм прийняття
- Дотримання та застосування норм права ЄС забезпечується спеціальним правовим механізмом захисту і контролю, що включає діяльність ряду інститутів ЄС і внутрішньодержавних органів держав - членів ЄС. Справді, держави - ​​члени створюють норми права ЄС шляхом укладення установчих актів та інших міжнародних угод (додаткових, рішень держав - членів у Раді і т.д.) між собою. З урахуванням того, що установчі договори ЄС мають рамковий характер, конкретним правовим змістом норми цих договорів наповнюються внаслідок правотворчої діяльності ЄС.
-мають обмежену сферу дії (ст. 349 Договору про функціонування ЄС), тобто це типові регіональні норми, що мають обов'язковий характер тільки для держав - членів ЄС. Крім того, з точки зору предмета регулювання,
-норми права ЄС мають різну природу і виконують різні за своїм характером функції. Разом з тим ці норми повинні ставитися до розряду міжнародно- правових, оскільки вони народжуються і функціонують в рамках підсистеми міжнародного права.

-переважно пряма дія норм права ЄС

-верховенство норм права ЄС

-Що ж до відносини, на які спрямовані норми права ЄС, то на відміну від внутрішнього права міжнародних організацій, основним призначенням якого є регулювання внутрішнього функціонування окремої організації, право Європейського Союзу, а зрештою і його норми, як складові, покликані забезпечити розвиток інтеграційних процесів між державами-членамиЄС.

Отже, враховуючи вищевикладене та виходячи з природи поняття норми права, можна запропонувати таке визначення норм права ЄС: це правило поведінки, що має своєрідний характер прийняття, у створенні якого активна роль належить судам ЄС, що покликане забезпечити розвиток інтеграціних процесів між державами-членами ЄС.

Структура норм права Європейського Союзу.

Особливістю норм права Європейського Союзу є їх структура. Норми права ЄС здебільшого складаються з диспозицій, Диспозиція – центральний елемент норми права, в якому у вигляді владного припису закріплено правило поведінки, змістом якого виступають суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Щодо сакнкцій, (Санкція – це частина норми права, яка містить вказівки щодо юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого в диспозиції. Мета санкції – створення тих чи інших несприятливих наслідків для правопорушника або заохочувальних наслідків для суб’єктів, що виконують владний припис.)то вони здебільшого зазначаються в окремих актах, які регулюють відносини між відповідними суб’єктами. Це, зокрема зумовлено їх природою, оскільки норми праваЄС, як правила поведіки, в основному виконують регулятивну функцію, сприяючи при цьому ефективому розвитку Співтовариства.

29. Класифікація норм права Європейського Союзу.

І. Класифікація норм відповідно до їхніх соціально-правових характеристик та їх ролі у здійсненні інтеграції

Функціонально необхідні норми створені однотипними за своєю соціальною суттю суб'єктами. Вони покликані регулювати відносини між переважно високорозвиненими європейськими державами. Функціонально необхідні норми становлять основу всієї системи норм, які регулюють інтеграційні відносини в рамках Євросоюзу.

Додатковими є норми, які регулюють відносини держав-членів та самого Євросоюзу з іншими суб'єктами міжнародного права. Вони покликані створити оптимальні зовнішні умови для функціонування механізму правового регулювання даного типу економічної інтеграції, мають допоміжний х-тер.

II. Класифікація норм відповідно до особливостей предметної сфери їх дії чи об'єкта регулювання

такі основні групи норм: норми, які регулюють відносини між суб'єктами інтеграції в атомній промисловості; норми, які регулюють взаємовідносини учасників у галузі сільського господарства; норми, що регулюють здійснення митної політики; норми, спрямовані на забезпечення вільного пересування осіб, послуг та капіталів, норми, що регулюють здійснення спільної торгівельної політики; норми, які регулюють відносини суб'єктів інтеграції в галузі конкуренції; норми, які регулюють відносини у сфері соціальної політики; норми, що регламентують здійснення спільної валютної політики, тощо.

III. Класифікація норм за формально юридичними ознаками

А.За типом суб'єктів, що створюють норми права Євросоюзу, всі норми можна поділити на три групи: