Наукова робота як чинник професійного самовдосконалення викладача

Однією з важливих вимог до особистості сучасного викладача ВІ13 є гото­вність до постійного саморозвитку та самовдосконалення. Це пов’язано зі швид­кими змінами, які відбуваються сьогодні у суспільному житті, стрімким розвит­ком освітньої сфери, що зумовлює необхідність постійно вдосконалювати влас­ну професійну майстерність, оволодівати сучасними концепціями підготовки фахівців, а також новими змістом, формами, методами, засобами викладання. Викладачі мають готувати підростаюче покоління до вирішення нових профе­сійних проблем, нових непередбачуваних життєвих ситуацій, передавати навич­ки професійного самовдосконалення під час фахової підготовки студентів в умо­вах ВНЗ.

Педагогічна діяльність викладача має поєднуватись з дослідницькою, яка збагачує внутрішній світ, розвиває творчий потенціал, підвищує науковий рівень знань. У свою чергу досілдницька діяльність спонукає до глибоких узагальнень і систематизації матеріалу, до досконалішого формулювання ідей, висновків і нових гіпотез.

Педагогічна наука може розвиватися лише за умови збагачення її новими фактами, здобутими у процесі нау­ково-дослідної роботи. Хороший викладач, щоб краще й глибше оволодіти своїм навчальним предметом, ознайом­люється з новою науковою літературою, стежить за роз­витком цієї науки за кордоном, аналізує основну методич­ну літературу, уважно опрацьовує науково-методичні журнали зі свого предмета, вивчає досвід навчально-ви­ховної роботи своїх колег за фахом, експериментально пе­ревіряє доцільність запровадження у власну практику пе­дагогічних новацій. Працюючи над науковим матеріалом, викладачеві слід його переосмислити, виявити те, що до­цільно застосувати у своїй навчально-виховній діяльності.

Наукові дослідження в області світової літератури допомагають викладачеві розробити нові методики навчання чи виховання засобом певного твору чи циклу творів, поглибити власні знання з фахового предмету, вдосконалити мовні навики чи теоретичний аспект мовної діяльності тощо.