Бухгалтерський, економічний і нормальний прибуток. змінні, постійні та граничні витрати

У бізнесі — це альтернативна вартість капіталу або витрати упущених можли­востей, її називають також нормальним прибутком, тобто тією величиною, що утримує підприємця у відповідній сфері діяльності. Наведемо приклад. Щоб від­крити ресторанний бізнес, необхідно вкласти первинний ка­пітал — 100 тис. грн. Його можна використати й по-іншому: покласти на рахунок у банку під 10 % річних і мати щороку 10 тис. грн. Це й будуть альтернативні витрати на капітал, які в бізнесі мають відшкодовуватися у вигляді нормально­го прибутку. Ті 10 % річних — найкращий (умовно) із мож­ливих варіантів використання капіталу.

Бухгалтерська служба буде враховувати лише зовніш­ні витрати, оскільки вони відображують по документах рух грошових потоків фірми — вхідні й вихідні. Економічна ж служба повинна враховувати всі витрати — явні і неявні-

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки

Схема 9.1

Аналізуючи динаміку витрат, урахову­ють тривалість періодів виробництва. Від тривалості періоду виробництва залежать можливості фірми змінювати залучені ресурси. Одні ресур­си можна залучити досить швидко. Наприклад, найняти до­даткову кількість працівників, закупити більше сировини. Збільшення інших потребує більше часу. Так, будівництво нових виробничих корпусів, збільшення посівних площ у сільському господарстві потребують тривалого часу. Тому в теорії витрат розрізняють короткостроковий і довгостро­ковий періоди.

Короткостроковий період передбачає фіксовані потуж­ності, інакше кажучи, це період, протягом якого фірма не може змінити, тобто збільшити всі ресурси. Більш мобільні Ресурси (сировина, матеріали, паливо, робоча сила) у цей період можуть змінюватися, менш мобільні — верстати, УДІвлі, споруди — ні.

Довгостроковий — це період, достатньо тривалий для того, щоб фірма могла змінити всі ресурси: і більш, і менш

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

мобільні. Таким чином, у короткостроковому періоді вироб­ничі потужності — фіксований ресурс, у довгостроковому — змінний, тобто всі ресурси змінювані.

Виділяють постійні та змінні витрати. Виділення пос­тійних і змінних витрат є коректним лише для коротко­строкового періоду, оскільки у довгостроковому всі факто­ри змінні.

Постійні — це витрати, величина яких зі зміною обсягів виробництва не змінюється (сума постійних витрат FC).

Середні постійні витрати (AFC) — витрати у розрахун­ку на одиницю продукції AFC = FC / Q.

Постійні витрати включають:

1. Зобов'язання фірми за цінними паперами (виплата дивідендів на акції і відсотків на облігації).

2. Частину амортизаційних відрахувань.

3. Рентні платежі.

4. Страхові платежі.

5. Витрати на охорону об'єкта.

6. Утримання управлінського персоналу.

Змінні — витрати, величина яких зі зміною обсягів ви­робництва змінюється (сума змінних витрат VC).

Середні змінні витрати (AVC) — витрати на одиницю продукції AVC = VC / Q.

Загальні витрати (ТС) — сума постійних і змінних вит­рат (ТС = FC + VC).

Загальні середні витрати АТС = ТС / Q або АТС = AFC + + AVC — загальні витрати на одиницю продукції.

Не менш важливою для фірми є кате­горія граничних, тобто маржинальних вит­рат. Це додаткові витрати, пов'язані з ви­робництвом ще однієї, додаткової одиниці продукції. Вони визначаються відношенням приросту загальних витрат до приросту обсягу виробництва:

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки