Класифікація фірм

зується багатьма ознаками, то й класифікація їх така ж різ­нобічна.

Розрізняють фірми (підприємства): 1) за ступенем кон­центрації виробництва; 2) асортиментом продукції, що ви­пускається; 3) сферами застосування капіталу; 4) за форма­ми власності й господарювання тощо.

Розрізняють також організаційно-економічні форми фірм (підприємства).

Законодавчими актами країни регулюються порядок створення і функціонування організаційних форм підпри­ємств і фірм. У різних країнах організаційно-правові форми неоднакові, але найбільш типовими є:

1. Одноосібні господарства.

2. Партнерства (товариства).

3. Корпорації.

їх можна розглядати як базові форми, поряд з якими і на основі яких можуть функціонувати й інші. Розглянем переваги та недоліки цих базових форм.

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

3. Можливість використо­вувати ефект масштабу, здо­бувати переваги з технології масового виробництва.

4. Професійне управління справами фірми.

5. Збереження цілісності й постійність діяльності

3. Розподіл власності, уп­равління і контролю.

4. Громіздкість управління і низька оперативність дій.

5. Дорога процедура припи­нення діяльності

Менеджмент — досить ємне, широке і багатогранне поняття. Його трактують як уміння досягати поставленої мети, ви­користовуючи працю, капітал, інтелект, мотиви поведінки людей; спосіб, манера поводження з людьми; влада і мистец­тво управління; особливого роду вміння й адміністративні' навички; правила і прийоми ділового спілкування.

Можна дати таке визначення цьому поняттю. Менедж­мент — це сукупність принципів, методів, прийомів і засобів управління виробництвом і персоналом з метою досягнення високої ефективності виробництва, кращої реалізації твор­чого потенціалу людей.

Менеджмент як наука управління пройшов у своєму розвитку ряд етапів — від досягнень управлінської думки у глибокій давнині до сьогодення.

Об'єктивною основою менеджменту в новітні часи ста­ло відокремлення управління від власності. Сьогодні це наука управління, функції управління, влада управління і мистецтво управління. Влада управління — авторитет по­сади. Мистецтво управління — авторитет особистості.

Сучасний менеджмент характеризується:

1. Орієнтацією на стабільні результати.

2. Опорою на розвинену систему маркетингу.

3. Максимальною увагою до поточного і стратегічного планування.

4. Ефективною технологією рішень, що приймаються.

5. Активною позицією персоналу, мотивацією і контро­лем його творчої діяльності.

Центральна фігура менеджменту — менеджер, який є золотим фондом фірми, корпорації, бізнесу взагалі. Бо він

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки

не тільки управлінець, але й неформальний лідер, вправний дипломат, чуйний вихователь, а головне — новатор із загос­треним відчуттям нового, націлений на опанування і запро­вадження інвестицій. Авторитет особистості — це про нього, разом з тим надзвичайно важливою є активна роль персона­лу. Люди — головний ресурс фірми — такий провідний пос­тулат сучасного менеджменту. Тому рдне з провідних місць у системі сучасного менеджменту посідає теорія і практика управління персоналом.

Управління персоналом — це заходи, за допомогою яких менеджер спонукає працівників до дій, забезпечуючи досяг­нення кінцевих цілей фірми.

Принципи управління персоналом:

— взаємна довіра керівника і колективу;

— правильне співвідношення між поставленими завдан­нями і здібностями людей;

— матеріальне і моральне стимулювання персоналу («позитивне підкріплення»);

— делегування самостійності й відповідальності за до­сягнуті результати;

— послідовне досягнення кінцевих результатів через виділення проміжних результатів;

— контроль за досягненням кінцевих результатів;

— турбота про психологічний і фізичний стан підлег­лих, їхнє професійне зростання.