Пропозиція на ринку факторів виробництва

Розглядаючи характер пропозиції факторів виробництва у короткостроко­вому періоді, необхідно підкреслити їхню мобільність.

Мобільний фактор — під впливом слабких стимулів лег­ко переміщується з однієї сфери в іншу.

Іммобільний фактор — під впливом потужних стимулів не переміщується з однієї сфери в іншу.

Мобільним фактором можна назвати працю, іммобіль-ним — природний фактор.

Розглянемо пропозицію на ринку праці, де здійснюєть­ся купівля-продаж робочої сили. Природа специфічного товару на цьому ринку в економічній теорії і в минулому, і зараз залишається гостродискусійною.

Що продається і що купується: праця, праця-товар, ро­боча сила? Це питання породжує інше: як визначаються вартість і ціна цього товару? Яке співвідношення його ціни і вартості? Оскільки ціна — це вартість, виражена у гро­шах, то ціна праці — заробітна плата. Марксизм розглядає заробітну плату як ціну товару робочої сили. Але робоча сила — це здатність до праці, тобто це праця в потенціалі, що може і не виявитися, не реалізуватися.

Такий псевдотовар, що в момент купівлі ще не є працею, підприємець просто не стане купувати. Цю суперечність нео­класична теорія розв'язує на підставі теорії трьох факторів і граничних змін.

Справедливий характер розподілу «від кожного за здібностями — кожному за працею» у контексті неокла­сичної теорії формулюється по-іншому: кожний фактор виробництва отримує плату, рівну його граничній доход­ность

Розглядаючи пропозицію на ринку пра­чі, необхідно розмежовувати пропозиції послуг індивідуальної робочої сили і рин-

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки

Міра винагороди традиційних факторів визначається граничною продуктивністю кожного з них. Як же оцінюєть­ся четвертий фактор — підприємницький капітал?

Підприємництво, як уже зазначалося, — це унікальна, рідкісна здібність обирати найкращу комбінацію факторів, передбачати економічне майбутнє в умовах невизначенос­ті, приймати нерутинні рішення, ризикувати, просувати інновації на ринок. У цій констатації й полягає абстрактна відповідь на запитання щодо міри внеску і винагородження цього фактора у вигляді підприємницького доходу. Більш точно визначити цю міру неможливо, бо продуктивність його невідчутна і кількісно невимірна. Більше того, деякі автори вважають некоректним відносити підприємництво до факторів виробництва. Це швидше категорія, пов'язана з процесом пошуку оптимальних шляхів поєднання тра­диційних факторів, найкращої їх комбінації. Тому кожний фактор, завдяки обраній підприємцем найкращій комбіна­ції в умовах невизначеності забезпечує найвищу продук­тивність. Отже, буде логічним для власників цих факторів поступитися частиною свого доходу на користь підприєм­ницького капіталу.