Попит на ринку факторів виробництва. гранична продуктивність факторів, граничні факторні витрати, граничний факторний дохід

На ринку факторів виробництва про даються і купуються праця, земля, капі тал.

Залежно від стану ринку факторів, фірми вирішують питання, що, як і скільки виробляти.

Читач пам'ятає схему ринкового кругообігу, з якої вип­ливає, що фірми, виступаючи постачальниками на ринку товарів і послуг, є покупцями на ринку ресурсів. Постачаль­никами останнього є домашні господарства (й інші фірми). Деякі товари продаються тільки підприємцями і тільки під-

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

приємцям. Це проміжна продукція — сировина, матеріали, ноу-хау тощо. Кінцевий продукт продається споживачам. Домашні господарства постачають на ринок факторів перщ за все працю — головний ресурс, головний фактор. Але й інші фактори — капітал, землю — нехай непрямо, через посередників, але теж (разом з іншими) постачають вони ж. Ринок факторів породжує доходи, що відповідають продук­тивності кожного фактора.

Факторний дохід праці — заробітна плата, землі — рен­та, капіталу — відсоток.

Загальні принципи ринку, закони попиту і пропози­ції визначають і закономірності розвитку ринку факторів. Разом з тим існує специфіка функціонування цього рин­ку, специфіка попиту і пропозиції. Специфіка попиту на фактори виробництва полягає в його похідному характері. Це означає, що фірма буде вирішувати питання про обсяг закупівлі сталі, прокату, верстатів для виготовлення прес-форм випуску кузовів автомобілів залежно від попиту на самі автомобілі. Отже, попит на фактори виробництва (DF) визначається попитом на товари і послуги, вироблені за до­помогою цих факторів.

Так само, як і в загальній теорії попиту, розрізняють зміну величини попиту на фактор і зміну попиту на фактор. Розгляньмо графіки 10.1 і 10.2.

Модуль I. Основи ринкової економіки та мікроекономіки

вих праворуч (збільшення попиту) або ліворуч (зменшення попиту) (графік 10.2).

Зміна попиту на противагу зміні величини попиту викликана недійовими складниками або детермінантами. Серед них:

1. Зміна попиту на продукт, що випускається за допомо­гою даного фактора.

2. Зміна цін на замінюючий і доповнюючий фактор.

3. Зміна в технології.

Вирішуючи питання про купівлю того чи іншого фак­тора, фірма буде враховувати такі три позиції: 1) Яка про­дуктивність фактора (у т. ч. гранична); 2) Який дохід забез­печить використання цього фактора (зокрема граничний дохід); 3) Які витрати на фактори (включаючи фаничні факторні витрати).

Розглянемо, що означають ці категорії.

Гранична продуктивність фактора — це зміни в кіль­кості продукції від використання кожної додаткової одини­ці певного фактора за незмінності усіх інших факторів.

Існує закон граничної продуктивності фактора: збіль­шення внеску одного фактора за незмінної кількості усіх ін­ших факторів спричиняє спадну віддачу від цього фактора (за інших рівних умов).

Граничний дохід фактора (MRf) — дохід, отриманий від продажу продукції, виробленої кожною додатково залуче­ною одиницею фактора. Інакше кажучи, приріст валового доходу від продажу продукції, виробленої кожною додатко­во залученою одиницею фактора.

Існує закон спадної дохідності — додатково залучена одиниця фактора, за незмінної кількості інших факторів, дає приріст валового доходу, що зменшується.

Нарешті, граничні факторні витрати — витрати на кожну додаткову одиницю залученого фактора або приріст валових витрат із залученням кожної додаткової одиниці Фактора (MCf).

Як уже наголошувалося, мета фірми — максиміза-ція прибутку. Залучення додаткової одиниці фактора для збільшення виробництва певного товару має для фірми cенс лише в тому випадку, якщо дохід, який вона отримує

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

від реалізації продукції, виробленої за допомогою додаті во залученої одиниці фактора (або приріст загального до: ду), перевищить приріст витрат.

Нижче наведені три варіанти співвідношення гранично­го факторного доходу і граничних факторних витрат.

Правило використовування фактора полягає в тому, що для фірм найкращим буде варіант такого використо­вування додаткової одиниці фактора, за якого MRf > MCf. Це означає, що граничний дохід, отриманий від додатково залученої одиниці праці, перевищує його граничні витрати. Збільшення найманої праці буде тривати до тих пір, поки MRf останнього робітника не стане меншим за його MCf. У цьому разі фірма відмовиться від додаткової одиниці пра­ці, збільшивши тим самим свій прибуток..

Правило MRf = MCf аналогічне правилу рівноваги фір­ми MR = МС, але у першому випадку мова йде про дохо­ди і витрати від факторів виробництва, що споживаються, у другому — про виробництво товарів.