Сутність керівництва та форми влади

Керівництво - вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їхню трансформацію в управлінські рішення з використанням комунікацій.

Основою керівництва є лідерство, влада та вплив.

Лідерство - здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб і груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Фактично лідерство надає працівникові неформальні повноваження.

В американських підручниках з менеджменту подають такі визначення лідерства:

• "Лідерство - це вміння знаходити послідовників, здатних робити те, що треба".

• "Лідерство визначають як спосіб реалізації такого впливу на людей, який може вивільнити енергію кожної людини для досягнення бажаної мети".

• "Лідерство є елементом групової динаміки, що віддзеркалює бажання колективу під керівництвом лідера ефективно, реалізуючи творчі сили кожного, об'єднати зусилля для досягнення загальних для всієї групи цілей і завдань".

• "Лідерство - мистецтво мобілізувати інших до прагнення дотримуватися загальних для всієї групи цінностей".

Влада - можливість впливати на поведінку інших людей. Бертран Рассел зазначає: "Фундаментальною концепцією соціальної науки є влада, у такому самому розумінні як енергія є фундаментальною концепцією у фізиці".

Передумовою для реалізації таких можливостей є формальні повноваження, які надає посада.

Вплив - поведінка одного працівника (керівника), яка вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття тощо іншого працівника (підлеглого).

З набуттям формальних повноважень керівник отримує певну владу. Масштаб влади визначається не лише рівнем формальних повноважень підлеглого, але і мірою залежності підлеглих від керівника. Влада керівника виявляється в тому, що від нього значною мірою залежать посади, заробітна плата, просування службовою ієрархією, доступ до соціальних благ підлеглих. У багатьох випадках і підлеглі мають владу над керівником, оскільки від них значною мірою залежить його проінформованість, неформальні контакти в колективі тощо.

Найкраще для організації, коли її керівник одночасно є лідером. Часто трапляється, що керівник володіє тільки формальними повноваженнями, будучи нездатним через свої особисті якості впливати на колектив.

"Організація як структура подібна до автомобіля: він ніколи не їде сам по собі, хіба що вниз по схилу. Ефективність її кадрового складу, особливо лідерів, визначає дієздатність механізмів. Не всі керівники стають лідерами. А без сильного лідерства всі переваги компанії - могутні фінансові ресурси, сприятлива позиція на ринку, сучасні технології - розпорошуються, гаснуть; і компанія, "не вписавшись" у черговий поворот, неминуче опиниться на узбіччі".

Існують такі форми влади:

1.Влада примусу. Виконавець вірить, що влада може перешкодити задоволенню його певних потреб, або спричинити якісь неприємності; вплив на працівників ґрунтується на страху втратити роботу, повагу, захищеність тощо. До недоліків влади примусу належать: значні витрати на управління; відсутність у підлеглих довіри до керівництва; виникнення бажання помститися керівникові; поява гальмівних процесів розвитку здібностей людини.

2. Влада винагороди. Ґрунтується на переконанні, що виконавець може отримати винагороду за виконання конкретних дій чи поведінку. Винагорода повинна бути цінною. Але кожна людина індивідуально сприймає і розуміє цінності. До недоліків влади винагород належать: обмеженість розмірів винагород; обмеження використання винагород законодавчими актами, політикою фірми; труднощі у з'ясуванні ставлення працівника до винагород.

3. Законна (традиційна) влада. Ґрунтується на вірі виконавця в те, що керівник має право віддавати накази, а його обов'язок - їх виконувати. Виконавець реагує не на людину - керівника, а на відповідну посаду. Недоліками законної влади є: опір традицій організаційним змінам; відсутність тісного зв'язку між традиціями і винагородами, з одного боку, та задоволенням власних потреб, з іншого; недостатнє використання потенціалу працівників, здібності яких часто залишаються непоміченими.

4.Еталонна влада. В її основі - влада власного прикладу керівника. Формується на особистих якостях, рисах, здібностях лідерів (на харизмі). Як правило, таким лідерам притаманні енергійність, імпозантність, незалежність характеру, ораторські здібності, освіченість; достойні манери поведінки, впевненість тощо.

5. Експертна влада. Ґрунтується на впевненості виконавців, що влада володіє спеціальними знаннями, які можуть задовольнити певні потреби. Впливає така влада через "розумну віру", коли виконавець свідомо і логічно довіряє знанням експерта. Якщо в групі підлеглих є експерт, то вона швидше сприйматиме його рекомендації, ніж менеджера, експерт стає неформальним лідером, неформальним керівником. Недоліки експертної влади: "розумна віра" менш стійка, ніж вплив харизматичної особистості; у підлеглого може виявитися більше влади, ніж у керівника, що породжує конфліктні ситуації.