Процес вироблення управлінських рішень

Процес вироблення оптимальних управлінських рішень охоплює такі етапи:

1. Виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення:

* виникнення проблеми;

* діагностика проблеми;

* формування вимог до інформації.

2. Збирання та оброблення інформації щодо отриманих методів менеджменту:

* збирання інформації;

* оцінювання інформації;

* формування обмежень та критеріїв для прийняття рішень.

3. Виявлення та оцінювання альтернатив, закладених у розроблених методах менеджменту:

* з'ясування альтернатив;

* оцінювання альтернатив.

4. Підготовка та оптимізація управлінського рішення:

* вибір оптимального варіанта рішення;

* оформлення вибраного варіанта рішення.

5. Прийняття управлінського рішення:

* обговорення проекту;

* затвердження рішення;

* оформлення рішення і видавання розпорядження про його виконання.

6. Реалізація управлінського рішення та оцінка результатів:

* організація виконання рішень;

* контроль за виконанням рішення та оцінка його ефективності;

* звіт про виконання рішення.

Оптимізація управлінських рішень - вибір найефективнішого варіанта з можливих альтернатив.

Модель - відображення у схемі, формулі, зразку характерних ознак досліджуваного об'єкта. Модель в менеджменті розглядається як спрощена конкретна управлінська ситуація, що відображає реальні події чи обставини.

Найпоширенішими в менеджменті є такі способи моделювання:

* теорія ігор - моделювання впливу прийнятого рішення на конкурентів;

* теорія черг - визначення оптимальної кількості каналів обслуговування відповідно до потреби в них;

* моделювання управління запасами - визначення оптимального розміщення замовлень, готової продукції на складі;

* лінійне програмування - пошук оптимального способу поєднання ресурсів за наявності конкретних потреб;

* імітаційне моделювання.

Прогнозування - різновид планування, за якого використовується накопичений досвід та припущення з метою передбачення майбутнього. На практиці найчастіше використовують прогнози: економічні (рівня цін, курсу валют, рівня податків тощо); соціальні (зміна споживчого кошика, мінімальної заробітної плати, рівня безробіття тощо); політичні (розташування політичних сил у державі); розвитку конкуренції (передбачення ринкової ситуації та перерозподілу часток ринку); розвитку науково-технічного прогресу (прогнозування впроваджень інновацій); розвитку технології (прогнозування якісних змін у структурі технологій) тощо.

У менеджменті застосовують формальні і неформальні методи прогнозування.

Формальні методи прогнозування поділяють на:

* кількісні (аналіз минулих рядів, який ґрунтується на припущенні, що минуле може повторюватися у майбутньому і що існують певні визначені тенденції цього процесу, явища; кореляційне моделювання; використовується для прогнозування ситуацій, що залежать більш ніж від однієї змінної величини);

* якісні (думка експертів; думка споживачів; думка збутовиків тощо).

Неформальні методи прогнозування:

* на основі словесної (вербальної) інформації, отриманої каналами радіо, телебачення, тощо;

* на основі письмової інформації, одержаної з газет, журналів, бюлетенів;

* за результатами промислового шпіонажу.