Тема 3.4

Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів

Знати: собливості використання багатозначних слів, паронімів та омонімів у професійному мовленні

Уміти: застосовувати правила написання та використовувати компетенції введення у текст складноскорочених слів, абревіатур, графічних скорочень

Точність і доречність мовлення

Слово - це найважливіша структурно-семантична одиниця мови, що являє собою єдність звукового чи графічного знака і зна­чення. Із слів складаються речення — основний засіб вираження думки. Усі слова, що вживаються в якійсь мові, становлять її лекси­ку, або словниковий склад.

Найважливіша функція слів - називна. Слова можуть називати предмети, явища, ознаки, дії і стан тощо.

Співвіднесеність слова з певним поняттям, явищем дійсності називається лексичним значен­ням слова. Наприклад, лексичне значення слова роз'яснювати словник визначає як «робити що-небудь ясним, зрозумілим; пояснювати».

Слова української мови поділяються на однозначні та багато­значні.

Слова, що мають одне значення, називаються однозначними. Такими словами є, наприклад, іменники: прейскурант — «офіційний довідник цін на товари й послуги», дендрологія — «розділ ботаніки, що вивчає деревні рослини», толь - «покрівельний та гідроізоля­ційний матеріал, застосовуваний у будівництві». Однозначність є ха­рактерною ознакою термінів будь-якої галузі.

Багатозначні слова мають кілька значень, як-от: стимул — 1) при­чина, що спонукає до дії; 2) зацікавленість у здійсненні чого-небудь; 3) подразник, який викликає реакцію.

Значення багатозначних слів поділяються на прямі й переносні.

Основне, вихідне значення називається прямим. Воно звичайно є нейтральним, позбавленим образності.

Переносне значення слова може бути мовним, тобто таким, що закріпилося в мові, і індиві­дуально-авторським, тобто таким, що зустрічається лише у цьому тексті.

Мовні переносні значення відображаються у словниках; пере­носні значення, образність яких усвідомлюється мовцями, супровод­жуються пояснювальною позначкою перен., наприклад: прости­гати — 1) Втрачаючи тепло, ставати холодним. Розпалена за день земля швидко простигала (З. Тулуб). 2) перен., розм. Заспокоюватися. Він швидко сердився, швидко й одходив й простигав, як звичайно буває з дуже нервовими людьми (І. Нечуй-Левицький). Індивідуально-авторські переносні значення у словниках не фіксуються.

Багатозначність - це один із найважливіших шляхів розвитку словникового складу мови. Багатозначні слова є джерелом вираз­ності, до якого активно звертаються письменники і публіцисти. Але в окремих сферах існують певні обмеження щодо функціонування багатозначних слів. Так, зважаючи на те, що науковий та офіційно-діловий стилі вимагають максимально точного позначення понять, у наукових працях та офіційних документах переважають одно­значні слова, а багатозначні (чи потенційно багатозначні) вживають­ся лише у прямому значенні, що забезпечує правильне сприйняття тексту.

Необхідно пам'ятати, що першим правилом вибору слова у будь-якій сфері спілкування є чітке знання мовцями його значення. При вживанні слова у неправильному значенні зміст висловлювання стає перекрученим, спотвореним, незрозумілим, отже, спілкування може втратити свою ефективність. Французький філософ і математик Декарт радив: «Уточнюйте значення слів - і ви врятуєте світ від безлічі непорозумінь». Невмотивоване використання слів забруднює мову, у спілкуванні людей воно може стати причиною непорозуміння, а то й конфлікту. Немає сфери комунікації, для якої вимога точності слововживання була б неактуальною.

Синонімічний вибір слова

Ділові документи вирізняються особливими мовними засобами, що відповідають нормам загальнолітературної мови, які не пов’язані з особливостями різних специфічних стилів.

Основною вимогою до мовних засобів є їх доступність широкому читачеві. Це загальновживані слова, терміни з різних галузей народного господарства, значення яких зафіксоване у словнику.

Вибір слова – це вибір способу висловлення думки, кристалізація мислення в слові. Для того, щоб вміти знаходити в потрібний момент необхідне слово, треба досконало знати все гніздо синонімів, знати, якими відтінками вони різняться один від одного, з якими словами сполучаються.

Прикладом можуть бути синонімічний ряд слова красивий. Красивий – гарний, хороший, привабливий, приємний, вродливий, красний, чудовий, прекрасний, чудесний, чарівний…

Слово прийти в українській мові означає повторювану дію і має в розмовному стилі такі синоніми: прилізти, притягтися, пришвендяти, припхатися, притарабанитися та ін.

Звичайно, ці слова не придатні для використання в офіційно-діловому стилі (ОДС), але натомість в офіційно-діловому стилі існують свої відповідники: прибути, нанести візит, віддати візит, засвідчити повагу, прибути з місією; можна когось одвідати, до когось завітати у гостину, а ще – нагодитися (ставши випадковим свідком чогось). А ще мені довелося побувати, я мав нагоду побачитися, трапилося мені зайти, мені пощастило зустріти, я мав честь засвідчити свою повагу, мені випало завітати (тут на перше місце висувається вже не дія, а її результат).

Якщо людина зі всього синонімічного ряду знає лише одне слово, вона починає широко використовувати замість усіх інших слів. Так з’являється багатослівна неточність, приблизність у висловленні думки.

Типовий приклад – слово «відношення», яким дуже часто перекладають російське «отношение». В українській мові існує чотири відповідники цього слова, якими передаються взаємини між предметами, поняттями, особами. І кожне з них сполучається лише з певним колом інших:

- відносини – виробничі, економічні, класові, міжнародні, ринкові, кредитні;

- стосунки – приятельські, офіційні; з організаціями, установами;

- ставлення – до життя, до праці, до людей («ставлення з боку керівництва до…»)

- відношення – арифметичні, граматичні, і також діловий лист, що його надсилають до установи або офіційної особи.

Синоніміка означає у мові наявність близьких, але не тотожних способів висловлення. Незнання синонімічних можливостей слова часто приводить до помилок.

Синонімами називаються слова, що різняться за звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням.

Найуживаніше стилістично нейтральне слово з синонімічного ряду називають с т р и ж н е в и м.

Синоніми поділяються на

- абсолютні (лексичні дублети)

- відносні (чи часткові).

Абсолютні синоніми виявляють повний збіг значення, відносні відрізняються одним чи кількома значеннями або відтінками значення. Абсолютними синонімами є, наприклад, слова лінгвістика і мовознавство, кожне з яких означає науку про загальні закони будови і функціонування людської мови. Ці слова є взаємозамінними, як і синоніми, що вживаються на означення «скам'янілої смоли хвойних дерев», - бурштин і янтар.

Як приклад відносних синонімів наведемо слова процент — відсоток збігаються у значенні «сота частка числа, яке приймається за ціле, за одиницю». Тільки процент (причому переважно у формі множини) вживається у значенні «дохід, який одержують на кожні сто грошових одиниць капіталу або грошової суми, покладеної в ощадну касу або банк».

Крім значення, синоніми можуть відрізнятися

- емоційним забарв­ленням

- стилістичними особливостями (тобто закріпленістю за пев­ними сферами чи ситуаціями спілкування).

Наприклад, у значенні «чоловік стосовно своїх дітей» можуть вживатися слова батько і тато. Перше слово не має функціональних обмежень, друге використовується переважно у розмовно-побутовій мові.

Семантико-стилістичні особливості синонімів обов'язково враховуються при їх використанні. Слова, що відрізняються відтінком розмовності, вживаються лише у невимушеному розмовному мовленні.

У текстах офіційно-ділового та наукового стилю повинні використовуватися ті слова, які забезпечують нейтральність викладу і допомагають найточніше висловити думку. Наявність синонімів допомагає урізноманітнити мовлення, уникнути повторення слів, най­точніше висловити думки і почуття.

Пароніми

Паронімами називаються слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою (адресат – адресант, абонент – абонемент).

До типових помилок у слововживанні належить нерозрізнення мовцями паронімів, тобто слів, близьких за звучанням, але різних за значенням, наприклад:

земельний - земляний, особистий - особовий, професійний - професіональний, завдання - задача, рясніти - ряснішати, розбещувати - розпещувати. Пароніми, як правило, належать до однієї частини мови.

Виділяють пароніми

- різнокореневі (бювет - кювет, дистанція - інстанція)

- спільнокореневі (людський - людяний, увага - уважність).

Спільнокореневі пароніми відрізняються префіксом, суфіксом, закінченням, пор.: вдача - уда­ча, подвижник - сподвижник, стримувати - утримувати, уповно­важення - повноваження, адресат - адресант, адрес - адреса.

Більшість паронімів близькі за походженням і, отже, виявляють певний змістовий зв'язок, як-от: зледеніти (покритися льодом, пере­творитися на лід) - обледеніти (покритися льодом, обмерзнути з усіх боків, по всій поверхні); підслідний (який перебуває під слідством) - підслідчий (призначений для тих, хто перебуває під слідством); рятівник (той, хто врятував чи рятує когось або щось) - рятувальник - (той, хто професійно займається рятуванням когось, чогось).

Деякі пароніми в окремих значеннях збігаються і можуть уживатися як синоніми. Так, прикметники рідкий і рідкісний взаємозамінюються у значенні «який трапляється, буває зрідка; який дуже мало зустрічається; незвичайний»: рідкісна/рідка квітка, рідкісний/рідкий випадок, рідкісна/рідка порода. Із цих паронімів лише прикметник рідкий реалізує значення «негустий, який іде, розташований не­щільно один за одним або повторюється через певні проміжки часу тощо», а також значення «негустий» - рос. «жидкий» (суп, борщ і т. ін.). Отже, у словосполученнях з іменниками тісто, волосся, туман, гребінець, вибухи вживаємо лише прикметник рідкий.

Виділяються пароніми, що об'єднуються антонімічними зв'язками, наприклад: адресат — адресант (той, кому адресується, надси­лається лист, телеграма тощо — той, хто надсилає кому-небудь лист, телеграму і т. ін.).

Пароніми можуть відрізнятися активністю вживання. Так, іменники напрямок і напрям збігаються у всіх значеннях. Коли йдеться про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, то частіше вжи­вається слово напрямок (вітер змінних напрямків). Коли йдеться про заходи важливого суспільно-політичного значення, що провадяться в широких масштабах, про суспільну, наукову чи літературну течію, угруповання переважає іменник напрям (основні напрями розвитку економіки, літературні напрями тощо).

Звукова подібність паронімів спричинює невмотивовані взаємозаміни цих слів. Саме тому необхідно з увагою ставитись до слів із схожим звучанням, з'ясовувати відтінки їх значень. Перевірити значення паронімів можна за тлумачним словником, спеціальним словником паронімів, а також за довідником з культури української мови.

Значна частина паронімів використовується в офіційно-діловому стилі, отже, розрізнення їх є актуальним і для ділової мови.

Омоніми

Крім уживання одного і того ж слова в кількох значеннях, у мові існують ще так звані омоніми. Омоніми – це слова, які однакові своїм звуковим складом, але мають різне значення. На відміну від багатозначних слів, значення омонімів не пов’язані між собою.

За походженням омоніми поділяються на групи:

Значення омоніма розкривається у фразі. Вживаючи омонімічні слова, треба дбати про те, щоб у словосполученні можна було точно визначити їх значення і цим уникнути будь-якої двозначність висловлюваної думки.

Словники синонімів та паронімів: правила користування

Словники, що подають ряди синонімів, переважно за алфавітним розташуванням головних членів (домінант), називають синонімічними. Синонімічні словники містять

- лексичні синоніми

- лексико-фразеологічні

- тільки фразеологічні.

Здебільшого словники синонімів — це одномовні слоники.

За способом подання матеріалу синонімічні словники бувають кількох типів — від суто реєстраційних, синонімічних словопокажчиків без тлумачень, стилістичних та граматичних характеристик, ілюстрацій тощо до докладніших словників пояснювального типу. Вони різняться також за розумінням синонімії і, відповідно, за охопленням синонімів: від досить широкого трактування, характерного, зокрема, сучасним зарубіжним словникам з їх градацією синонімічності від «справжніх» синонімів до «аналогічних» або «псевдосинонімів», до вужчого.

Синонімічні словники української мови почали виходити діл­ком тільки з середини XX ст. Можна назвати кілька словників синонімів української мови.

У словнику до найуживаніших слів підібрані синонімічні відповідники, які супроводжуються короткими тлумаченнями, стилістичними ремарками. В окремому реєстрі покажчика за алфавітом розміщені всі синоніми словника із зазначенням назви синонімічного ряду. До словника додано список найновіших найпоширеніших сучасних чужомовних запозичень з тлумаченнями та їх українськими відповідниками.

1.У словнику найчастіше розробляються синонімічні гнізда іменників, прикметників і дієслів, а також прислівників та інших частин мови. Крім лексичного матеріалу, у синонімічному гнізді можуть подаватися і близькі за значенням того чи іншого ряду фразеологічні звороти.

2. Реєстровими словами словникових статей є домінанти синонімічного ряду.

3. Реєстрові слова і окремі синоніми ряду в дужках супроводжуються короткими тлумаченнями, щоб уточнити семантичний напрям словникової статті, оскільки домінанти часто бувають багатозначними словами. Це дає змогу компенсувати відсутність прикладів вживання синонімів у контекстах. Синоніми можуть супроводжуватися і словами-сполученнями. В однозначних реєстрових словах тлумачення не подається, а синоніми наводяться через кому: БОРОШНО, мука. Не подаються тлумачення і тоді, коли їх можна сформулювати за аналогією попередніх словникових статей.

4. Синоніми у гніздах не раз застережені позначками (діалектне, розмовне, іронічне, зневажливе), які у словникових статтях подаються скорочено і курсивом, однак це не означає, що ремарка обмежує використання відповідного синоніма в інших стилях.

Якщо після позначки йде кілька синонімів цього ж розряду, то після неї ставиться двокрапка (розм.:)

5. В усіх синонімах (крім односкладових) основної частини словника позначається наголос. Якщо слово має два наголоси, то вони тут же проставляються: Ґазда.

6. Якщо синоніми (фразеологізми, парафрази, вигуки) не належать до того ж граматичного розряду, що домінанта, то вони подаються в кінці статті за спеціальним знаком //.

7. В основній частині словника відсутні посилання, що, як правило, порушують стрункість викладу. У зв'язку з цим створена спеціальна допоміжна частина словника — покажчик усіх слів-синонімів. Щоб знайти бажане слово, найкраще пошукати його в другій частині словника, поряд з яким є посилання до гнізда, де воно виступає в усіх зафіксованих значеннях.

Розділ ІV. Нормативність і правильність фахового мовлення

Лекція 12