Діагностика БВ

Найбільш точним методом діагностики багатоплідної вагітності є УЗД. З його допомогою можна виконати ранню діагностику і визначити характер розвитку плодів та ін. Оптимальним методом організації ранньої діагностики багатоплідної вагітності є проведення першого УЗД (відповідно 503 наказу від 28. 12. 2002 р. Про удосконалення амбулаторної акушерсько–гінекологічної допомоги в Україні), в 9 – 10 тиж., другого УЗД в 16 – 20 тижнів вагітності, третього УЗД в 32 – 36 тиж., своєчасне медико – генетичне консультування.

Діагностичне значення має визначення обвіду живота (більше 100 см), знаходження в матці при пальпації багато дрібних частин, дві голівки, дві спинки, при аускультації вислуховується два або більше фокусів серцебиття плода та «зона мовчання» між ними, різна частота серцебиття, висота стояння дна матки більше ніж при одноплідній вагітності.

При об'єктивному обстеженні характерна форма матки – сідлоподібна, наявність на матці повздовжньої, поперечної або косої борозни залежно від положення плодів.

Перебіг багатоплідної вагітності супроводжується підвищеним навантаженням на організм матері, що зумовлює високу частоту ускладнень. Дві третини багатоплідної вагітності закінчуються одноплідними пологами внаслідок втрати одного ембріона в результаті кровотечі, редукції, і подальшої резорбції упродовж перших 10-ти тижнів вагітності або муміфікації (паперовий плід).

Ускладнення багатоплідних вагітностей:

· Передчасні пологи (від 30 до 60% багатоплідних вагітностей)

· Гестози вагітних, особливо прееклампсія різних ступенів тяжкості, значно частіше, ніж при одноплідній вагітності

· Анемія вагітних

· Передчасний розрив плодових оболонок

· Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти

· Гестаційний діабет

· Пієлонефрит

· Багатоводдя

· Аномалії розвитку плода

· Кровотечі в послідовому та післяпологовому періодах.

Специфічні ускладнення:

· Синдром фето-фетальної трансфузії.

· Дискордантний ріст плодів.

· ЗВУР.

· Загибель одного з плодів.

· Сіамські близнюки (зрощення близнюків).

Фето-фетальний трансфузійний синдром (або синдром фето-фетальної трансфузії, СФФТ, або синдром близнюкового перетікання, СБП) – це скид крові від одного плода (донора) до іншого (реципієнта) внаслідок незбалансованості плацентарно-плодового та внутрішньоплацентарного кровообігу за наявності судинних анастомозів у плаценті.

Синдром фето-фетальної трансфузії - є специфічним ускладненням монохоріальної двійні.

· Частота СФФТ становить приблизно 1,7-6,9% від усіх двієнь, та від 5% до 25% (1/4) монохоріальних двієнь.

· На частоту виявлення СФФТ суттєво впливає адекватність діагностики - навченість спеціалістів УЗД, критерії, що використовуються для встановлення діагнозу, тощо.

· Для СФФТ характерні високі показники перинатальної захворюваності та смертності. Перинатальна смертність у разі нелікованого СФФТ може сягати 80-100% особливо у разі появи симптомів до 20-го тижня вагітності.