Бактеріальний вагіноз

Бактеріальний вагіноз характеризується змінами екосистеми піхви, які полягають у заміщенні домінуючих в мікрофлорі вагіни мікроорганізмів роду lactobacillus різних бактерій, в тому числі Gardnerеlla vaginalius анаеробів. Всі перераховані мікроби є представниками нормальної флори піхви, але при бактеріальному вагінозі різко підвищується їх кількість, порушується співвідношення аеробів та анаеробів (в нормі 1:5, при бактеріальному вагінозі 1:100). Наслідком різкого зменшення або відсутності лактобацил є підвищення рН вагінального середовища, що також сприяє розвитку різних умовно-патогенних мікробів.

Клініка. Клінічні прояви бактеріального вагінозу не мають характерних ознак, переважно жінки скаржаться на значні вагінальні виділення з неприємним запахом "гнилої риби". Ознаки запалення піхви відсутні, що дозволяє диференціювати бактеріальний вагіноз із вагінітом. Клінічне (я? Значення бактеріального вагінозу полягає в тому, що велика кількість умовно Патогенних мікробів в піхві є фактором ризику виникнення висхідної інфекції, а також розвитку запалення у статевого партнера. Наслідком бактеріального вагінозу може бути хронічне запалення верхніх відділів статевого тракту жінки; інфекційні ускладнення після гінекологічних операцій, абортів; акушерські ускладнення (мимовільні аборти, передчасні пологи, хоріонамніонит, післяпологовий ендометрит, внутрішньоутробне інфікування плода).

Перелік уніфікованих методів діагностики (рекомендованих інструкціями МООЗ).

1. Клініко-діагностичні дослідження.

1.1. Визначення рН у піхвовому секреті (> 4,5).

1.2. Виявлення амінного запаху в піхвовому секреті (1 краплю 10% розчину гідроксиду калію додають до виділень з піхви, нанесених на предметне скло).

2. Бактеріоскопічні методи.

2.1. Мікроскопічне дослідження препарату, забарвленого метиленовим синім.

2.2. Мікроскопічне дослідження препарату, забарвленого за модифікова­ним способом Грама (виявлення "ключових клітин", які є наслідком всідання на епітеліальні клітини стінки піхви великої кількості мікробів, кількість лейкоцитів не перевищує норму).

3. Бактеріологічний метод дослідження.

Лікування. Для досягнення успіху лікування бактеріального має відбува­тися в 2 етапи: на першому проводиться антибактеріальне лікування статевих партнерів, на другому — необхідно сприяти відновленню вагінального біоце­нозу у жінок.

І етап — застосовують препарати імідазолів або антибіотики групи лінкозамідів.

- Метронідазол — по 0,5 г 2—3 рази на добу протягом 7 діб.

- Метронідазол-гель (0,75%) — інтравагінально по 5,0 г на добу, 7 днів.

- Далацин Ц (кліндаміцина гідрохлорид) — по 300 мг 2 рази на добу протягом 7 днів.

- Далацин, вагінальний крем (2%) — інтравагінально по 5,0 г на добу, З — 6 днів

- Далацин, піхвові супозиторії — до піхви 1 раз на добу, 3—6 днів. Статевим партнерам призначають Метронідазол або далацин усередину за наведеною схемою.

II етап — застосовують препарати, які містять лактобацили; еубіотики,

вакцини.

- Вагілак (леофілізовані лактобацили) — по І капсулі до піхви на ніч, 10 днів.

- Ацилак (піхвові свічки) — 1 — 2 рази на день, 10 днів.

- Солкотриховак — вакцина зі спеціальних штамів лактобацил, по 0,5 мл

З рази з інтервалом 3 тижні; повторна вакцинація через рік — 0,5 мл. Контроль лікування проводиться після закінчення другого етапу. Хвору можна вважати вилікуваною при відновленні вагінального біоценозу.