Трихомоноз

Збудник — представник джгутикових найпростіших trichomonas vaginalis

Вагінальні трихомонади — аеротолерантні анаероби, здатні повторювати рельєф епітеліальної клітини, на якій вони паразитують. Завдяки наявності на поверхні трихомонад великої кількості ферментів (гіалуронідази, амілази, каталази) вони можуть проходити в міжклітинні щілини, розповсюджуватися по урогенітальному тракту. Здатність трихомонад фіксувати на своїй поверхні велику кількість антитрипсину забезпечує їм захист від руйнівної дії імунокомпетентних клітин. Все це треба враховувати при діагностиці та лікуванні трихомонозу.

Класифікація. Згідно з МКХ-10, виділяють:

- урогенітальний трихомоноз;

- урогенітальний трихомоноз неускладнений;

- трихомоноз з ускладненнями.

Клінічно розрізняють наступні форми трихомонозу: свіжу (давністю до 2-х місяців) — гостру, підгостру, торпідну; хронічну (давністю більше 2-х місяців).

Жінки і чоловіки можуть бути трихомонадоносіями.

Клініка. Місцем первинної інфекції при трихомонозі є піхва, хоча ці мікроби можуть розповсюджуватися у верхні відділи жіночого статевого тракту та в органи сечовиділення. Клінічна картина гострого трихомонозу у жінок характеризується симптомами вагініту, до якого може приєднатися вестибуліт, уретрит, ендометрит. При гострій формі жінки скаржаться на значні пінисті піхвові виділення; свербіння, роздратування вульви; часто печіння, біль при сечовипусканні. При торпідній формі ці скарги відсутні.

Для хронічного трихомонозу характерні періодичні загострення, які можуть бути зумовлені статевим збудженням, вживанням алкоголю, знижен­ням імунітету, порушенням функції яєчників та ін.

Перелік уніфікованих методів діагностики, рекомендованих інструкціями МООЗ:

1. Клініко-діагностичні дослідження.

1.1. Виявлення піхвової трихомонади при вивченні нативного препарату.

1.2. Виявлення піхвової трихомонади в досліджуваному матеріалі, забарвленому метиленовим синім.

1.3. Виявлення піхвової трихомонади в досліджуваному матеріалі, забарвленому за модифікованим способом Грама.

1.4. Виявлення піхвової трихомонади в досліджуваному матеріалі, забарвленому за методом Романовського—Гімзи.

2. Культуральні дослідження.

2.1. Виділення та ідентифікація піхвової трихомонади в культурах (в живильному середовищі СКДС).

Для успішної діагностики трихомонозу доцільно використовувати різні методи діагностики, проводити неодноразові дослідження, матеріал брати з різних вогнищ (піхви, уретри, сечового міхура, протоків вестибулярних залоз).

Лікування. Лікуванню підлягають хворі на трихомоноз як із запальними явищами, так і за їх відсутності. Обов'язкове лікування носіїв збудника дик­тується тим, що вони можуть бути джерелами зараження. Ефективними засо­бами лікування трихомонозу є препарати групи нітроімідазолів.

Методики лікування, рекомендовані Інститутом дерматології та венерології АМН України:

Метронідазол (трихопол, флагіл):

- по 0,25 г 2 рази на день, 10 днів;

- перші 4 дні по 0,25 г 3 рази на день, інші 4 дні — по 0,25 г 2 рази на день;

- 1-й день по 0,5 г 2 рази, 2-й — по 0,25 г 3 рази, у наступні 3-й, 4-й, 5-й — по 0,25 г 2 рази на день;

- 1-й день по 0,75 г 4 рази, 2-й — по 0,5 г 4 рази, тривалість лікування — 2 дні (рекомендована при свіжому трихомонозі з невеликою триваліс­тю захворювання);

- по 0,5 г 4 рази на день протягом 5—7 днів (рекомендована при хроніч­ному, ускладненому трихомонозі);

- 100 мл розчину, що містять 500 мг метронідазолу (метрагілу),

внутрішньовенне 3 рази на добу, 5—7 днів (при хронічному

трихомонозі, що не піддається лікуванню).

Тінідазол (фазижин):

- по 2 г одноразово;

- по 2 г усередину 1 раз на добу курсовою дозою 6 г (при хронічному,

ускладненому трихомонозі).

Орнідазол (тіберал):

- по 0,5 г 2 рази на добу, 5 днів (при неускладненому трихомонозі);

- по 0,5 г 2 рази на день, 10 днів (при хронічному, ускладненому

трихомонозі).

Нові препарати для лікування трихомонозу:

- атрикан 250 — по 1 капсулі усередину 2 рази на день, 4 дні

- наксоджин (ниморазол) — 4 таблетки усередину одноразово;

- ефлоран — курсова доза 2,0 г (таблетки по 0,4 г), одноразово 5 таблеток або 2 таблетки зранку і 3 таблетки ввечері;

- макмірор — по 1 таблетці усередину 3 рази на день, протягом 7 днів.

Місцева терапія при трихомонозі може бути додатковим, але не самостійним методом лікування (зважаючи на значне розповсюдження трихомонад в різні відділи уростатевого тракту). Для місцевого лікування і Застосовують: кліон Д — вагінальні таблетки (до піхви 1 раз на день, 10 днів);

флагіл (Метронідазол) — вагінальні кульки по 0,5 г (до піхви 1 раз на день, 6— Г 10 днів); макмірор — вагінальні свічки (до піхви 1 раз на день, 10 днів) та ін.,

При хронічному трихомонозі рекомендована специфічна вакцина— солкотриховак R яку можна вводити одночасно з хіміотерапією; повторна І; вакцинація через рік.

Лікування вагітних рекомендується проводити після закінчення першого І триместру протитрихомонадними засобами (Метронідазол 2 г усередину г одноразово, тиберал, атрикан 250 за вказаною вище схемою та ін.).;

Контроль лікування у жінок проводять через 7—10 днів після закінчення ^: курсу. В подальшому дослідження проводять 3 рази після кожної менструації ' з виконанням всіх вищенаведених вимог діагностики.