Мікоплазмоз, уреаплазмоз

Згідно з сучасною класифікацією, родина поділяється на два роди: рід Мусорlasma, який включає 100 видів, та рід Ureaplasma, який включає 3 види. Людина є природним хазяїном багатьох видів. До теперішнього часу встановлено 4 види патогенних мікроорганізмів цієї родини, з них 3 є збудниками урогенітальний інфекцій: М. hominius М. genitalium V. Urealiticum

Широке розповсюдження урогенітальних мікоплазм та їх часте виявлення у практично здорових жінок затрудняє вирішення питання про роль цих мікроорганізмів в етіології запальних захворювань урогенітального тракту. На теперішній час показана роль мікоплазм в розвитку запальних захворювань урогенітального тракту полімікробної етіології. Питання про значення міко­плазм як монозбудників подібних патологічних процесів до кінця не вирішено. Більшість дослідників вважають мікоплазм умовно-патогенними мікробами.

Клініка. Запальне захворювання урогенітального тракту, при якому виявлені мікоплазми, не має патогномонічних симптомів. Захворювання вкладається в клінічну картину вагініту, ендоцервіциту, уретриту, ендоме­триту. Мікоплазми часто виявляються при спонтанних абортах, передчасних пологах, внутрішньоутробному інфікуванні плода.

Перелік уніфікованих методів діагностики, рекомендованих інструкціями

МООЗ:

1. Культуральні дослідження.

1.1. Виявлення мікоплазм в рідких живильних середовищах.

1.2. Виявлення мікоплазм в твердих живильних середовищах.

В інших джерелах рекомендовані також методи імунофлуорисценції, імуноферментний аналіз, полімеразна ланцюгова реакція.

Лікування. Критеріями призначення етіологічної терапії при виявленні мікоплазм є: клінічні прояви запальних процесів урогенітального тракту;

ступень ризику інвазивних втручань (перед абортами, введенням ВМС і т.ін.);

обтяжений акушерський анамнез (звичний аборт, загроза аборту, післяполо­говий ендометрит); безпліддя, коли, крім мікоплазменої інфекції, інших причин не виявлено. Ефективними відносно мікоплазм, уреаплазм є антибіотики тих самих груп, що при хламідіозі: тетрацикліни, макроліди, фторхінолони. Курс лікування 7—10 днів. У вагітних застосовують тільки еритроміцин (по 0,5 г 4 рази на добу, 7—10 днів).

Контрольне обстеження виконується через 2—3 тижні після закінчення Курсу протимікробної терапії.