Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Ой на Йвана, Ой на Купала
Ведучий: Дорогі діти та гості! Настало довгождане літо, час пишного буяння і розквіту природи. Теплішою стала погода, настрій людей. І на зміну весняним розвагам прийшли літні. Запрошуємо Вас на яскраве і пишне свято Івана Купала – одне з найулюбленіших у слов’янських народів літніх свят. Дівчата: 1. У нас сьогодні свято У всіх, у всіх дітей Ми будем Йвана святкувати І просим всіх гостей.
2. Ой Йване - купалочку Знайди свою фіалочку А вже фіалок нема Бо минула вже весна.
3. Добре й літом у лісочку На травичці в холодочку Відпочити погуляти Зілля квітів тут нарвати. Дівчата, прикрасимо нашу купальницю, щоб була ще красивіша.
(Дівчата збирають квіти, плетуть вінки, прикрашають ними деревце – купальницю й співають «Ой на Йвана») Ой, на Йвана, на Купала Там ластівочка купалася Молода Гануся журилася. Ой, на Йвана на Купала Ой, там дівчина квіти збирала Віночок сплітала тай на синю хвилю пускала. Дівчина: Поставлю я вербу Сама сяду зверху На вербі я сиджу, гукаю Дівчат на Купайла скликаю Ходіть – но хлопчики не баріться На нашого Купайла подивіться.
(Дівчата сходяться до верби, згодом до них приєднуються хлопці) Коло Купайла обметено, Ще й барвінком обплетено Ще й васильчком обтикано Нас на Купайла покликано Хоровод коло Мареноньки: Коло мареноньки Ходили дівоньки Стороною дощ іде, Стороною, Що на морі хвиля А в долині роса, стороною дощик іде, Стороною Над нашою рожею червоною. Ой, на горі жито А в долині просо, Стороною дощик іде, Та ще й дрібненький Та наш барвінок зелененький. Ведучий: Дівчата сплели із квітів вінки і вплели в них листя калини. Тепер потанцюйте для нас великий танок.
(Танок з віночками) (під спів «Ой зацвіли фіалочки» А. Філіпенка, яку співають всі діти, або «Зацвіла в долині») Ведучий: Ой, ходить Іваночко, блукає, Він свою сестричку шукає Ой іди Іваночку в зелений садочок Там вона нарвала зілля на віночок.
(виходить хлопчик – «Купайло» в українському костюмі, на голові вінок з квітів)
Купайло, Купайло Де ти зимувало
Купайло Зимувало в лісі Ночувало в стрісі Зимувало в пір’ячку Літувало в зіллячку.
Ведучий: Ой, Йваночку – Купалочку Не гордись А із друзями своїми разом веселитись.
ГРА: «ОЙ ЙВАНОЧКУ - КУПАЛОЧКУ» Ведучий: Свято Купайла відоме здавна. Люди святкуючи це свято, співало багато пісень, хороводів. А ще у день св. Івана збирали різне зілля для лікування та ворожіння. Потім несли його до церкви, щоб посвятити.
І ми теж на Йвана Будем зілля рвати Щоби нам здоров’я Усім добре мати.
Зіллячко посушили Складем у пучечок Пташки заспівають Із своїх гніздечок.
Ведуча: Зіллям обкладали хату і все обійстя для охорони від усякої нечисті. А ще ходили рано перед сходом сонця в поле і качалися по росі. Це допомагало їм зцілюватися від різних хвороб. А ввечері хлопці і дівчата збираються коло річки.
Вже давно повелося Що дівчата на голівках Всі віночки носять.
Нарву я квіточок Нарву я квіточок Сплету віночок
Кину у ставочок Хто той віночок спійме Той мене і візьме
Тихо за водою А я буду виглядати красну долю свою
Заплету шовковий На щастя, на долю На чорнії брови
Пливе доля із тобою.
(Дівчата кладуть віночки на землю, підходять хлопці, беруть віночки, кладуть собі на голову і беруть дівчат за руки, попарно. Співають: «Там над річкою» або «Гей на Йвана») Ведучий: Закінчувалося свято перестрибуванням через вогнище, що означає звільнити від ворожої сили, хвороби, смерті.
(Парубки та дівчата, взявшись за руки, перестрибували через вогонь. Якщо їх руки при цьому руки не розпалися, вважалося, що ця пара одружиться і все життя буде разом. Попіл з купальського вогнища використовували для відлякування всякої нечисті)
(Ведучий запрошує дівчат і хлопців перестрибувати через вогнище, діти перестрибують) Ведуча: Сходилось Купайло із долу до долу Час і нам діточки додому.
Під пісню «Ой літечко, теплесеньке» свято завершується
У ГОСТЯХ У ТІТОНЬКИ КАРТОПЕЛЬКИ Краще це свято проводити в лісі біля вогнища, щоб пригостити учасників печеною картоплею
Т. Картопелька (на голові — шапочка у вигляді картоплі; на шиї — намисто з дрібних картоплинок) Я росла в темній темниці, Як зросла — взяли в світлиці. З мене шкуру всі деруть, Мене варять, мене труть, Пироги з мене печуть. Відгадайте: хто ж я є, Скажете ім'я моє?
Діти відгадують Т. Картопелька Так, я — тітонька Картопелька. Прийшла до вас у гості. 1-й ведучий Заходьте, шановна, доброму гостю завжди раді. Т. Картопелька Ой, не завжди мене вважали доброю. Чи знаєте ви, що мене «диявольським яблуком» називали? І королівською квіткою? І була я забороненою. Цікаво про це дізнатися? Давайте запросимо моїх помічників.
Виходять троє ведучих і сідають разом з тітонькою Картопелькою біля вогнища Т. Картопелька Почнемо з відкриттів. Уперше мене відкрили індіанці. Високо в горах Південної Америки вони побачили дивну рослину: вона мала гіркі на смак ягоди на гілках і на корінні. Це була дика картопля. 1-й ведучий І назвали цю рослину індіанці «ПАПА». У ті віддалені часи змучені голодом люди гірських місцевостей змушені були їсти гіркі бульби дикої папи. Раптом вони помітили, що підмерзла папа втрачає гіркий смак. І вони почали їсти дику папу замороженою. Навчилися зберігати її і почали самі садити біля своїх осель. Т. Картопелька Садили поруч з квасолею, кукурудзою. Обробляли, доглядали. А від цього мої бульби поступово стали більшими і не гіркими. А коли відкрили мене вдруге? 2-й ведучий Вдруге, тітонька Картопелька, вас відкрили іспанці у 1536 році. Розвідники іспанської військової експедиції в покинутих індіанцями селищах знайшли не відомі їм корені, добрі на смак. Ці корені нагадали іспанцям земляні гриби трюфелі. Т. Картопелька І стали називати мене тартуфоло. Так я потрапила до Європи. Привезти-то мене привезли. Але оголосили «чортовими яблуками». Все це через те,, що люди почали їсти «вершки» — зелені плоди і листя — і почали хворіти. Забороненою була я. 2-й ведучий А французький агроном Антуан Пармантьє, коли зацвіла заборонена рослина, подарував букет квітів картоплі королю Людовику XVI. Гілочкою цвіту король прикрасив свій одяг. Т. Картопелька Дійсно. Це було так. Я стала модною. За одну гілочку моїх квітів платили по десять золотих монет. 2-й ведучий Селяни, що жили біля Парижа, почали вирощувати картоплю — спочатку як квіти на продаж, а згодом — як їжу. 3-й ведучий А до Росії картопля потрапила завдяки Петру І. Україна в ті часи входила до складу Російської імперії. Цар Петро І привіз картоплю до своєї країни. Не прийняли її селяни, і своїм наказом цар змусив їх вирощувати картоплю силоміць. Т. Картопелька А розкажіть, як я потрапила до України? 3-й ведучий Картопля була відома ще запорізьким козакам. Уперше на на Україні посадили картоплю на Харківщині у 1805 році. Т. Картопелька Коли ви все так добре знаєте, то розкажіть мені, будь ласка, як же я з папи-тартуфоло стала картоплею? 3-й ведучий. Це дуже цікаво! Слухайте. Від іспанців тартуфоло потрапило до німців, які й «зробили» з нього картофель. Картофель потрапив до поляків — і став картофлею, а від картофлі до картоплі — один крок. 1-й ведучий Тітонько Картопелька, а чому це ви засумували? Не сумуйте! Ми зараз пісеньку вам заспіваємо.
Діти співають пісню піонерів «Ах! Картошка — объеденье». Можна виконати білоруський танець «Бульба» Т. Картопелька Добре виспіваєте, танцюєте. А чи не час розповісти, як я приходжу до вашого столу? 1-й ведучий Садять картоплю навесні. Всі дорослі і малі Просять дощичка у Бога, Щоб росла вона розлога. 2-й ведучий Влітку полють, доглядають, поливають, підгортають.
3-й ведучий А вже осінь — час збирати! Добру їжу будем мати.
Тітонька Картопелька пригощає всіх печеною картоплею. Поради постановникам: «Бульбу» можна станцювати раніше, а пісню проспівати в завершенні. Можна провести вікторину: хто назве більше страв із картоплі.
ВЕЧОРНИЦІ 1-й ведучий Добрий день, шановне товариство!Двері відчиняються, вечорниці починаються. Господиня Ніби все прибрала і вареників наварила, бо обіцяли дівчата завітати на свято поговорити, збирались й парубки, казали, що прийдуть. А ось вони. Господар Парубкам і дівчатам, і гостям у нашій хаті, добрий вечір 1-а дівчина Добрий вечір і вам, а чи раді ви нам? Господиня Раді, раді! Ну, то проходьте до нашої оселі, І будьте здорові, і будьте веселі. 2-а дівчина. Ми хочемо сказати кілька слів. І пісень проспівати вам готові. У нас тут дуже дружний колектив. Як кажуть люди: будьте всі здорові!
( Українська пісня) 2-й ведучий Дівчаточка, давайте вже будемо кумуватися. Всі Давайте. 1-а дівчинка А старшою кумою буде наша господиня. Господиня То що, дівчата, хто з ким кумуватися буде?
(Розібрались) Господиня Тепер беріть віночки, ставайте одна напроти одної і віночки тримайте коло обличчя. Дивлячись одна на одну, крізь нього починаєте кружляти ним як сонцем, приказуючи тричі: «Будь зі мною, як кума кумою». Потім через вінки ви розцілуєтесь, підтверджуючи свою кровність названої родини. Ну, дівчата, кумаймося, не цураймося, на «ви» називаймося. (Дівчата кумуються) Господиня Відтепер ви не просто годруги, а найшановніші межи собою. І запам'ятайте: відтепер кумам не можна не тільки лаятись, але й поганого слова мовити. Ну що, ви вже покумувались? То може ви нам в подарунок і пісні заспіваєте? Всі Авжеж.
(Співають української пісні) 1-а дівчинка Дякуємо вам та бажаємо здоров'я без границі, як вод джерельних із криниці. 2-а дівчинка Вміють хлопці і дівчата співати й танцювати, гру веселу загравати, з усіма пожартувати. 1-а дівчинка Знають гуморески. 2-а дівчинка Наші діти знають ще безліч ігор. 1-а дівчинка То нехай покажуть. 2-а дівчинка Але перш ніж грати, треба полічитись, а ну, хто з вас знає лічилки? (Звучать лічилки) Галина Виступали всі завзято, та чомусь сумні дівчата. Всі співають гарно нині, а чи всі з них господині? Василина Що ви кажете, кума? То, либонь, одні слова. Галина Хай же нас розсудять люди, хай же буде як то буде. Шість дівчат прошу до нас — перевірки настав час. Василина Трійко, кумо, будуть ваші, А ці трійко будуть наші. Звертаюсь я до вас, дівчата, Щоб гарніше стало в хаті, хочу я вас попрохати рушники розмалювати. Галина Тож нехай вони малюють, і вареники мудрують. (Малюють на папері; вареники — з пластиліну) Василина Дівчата ліплять і малюють, А хлопці наші не сумують. Ану, виходьте, козаки, тільки не аби які, А ті, що в світі всіх найкращі, спритні, сильні, не ледачі. Галина Та які ж вони козаки? Щоб козаками стати, треба багато знати, бути умілими, спритними. Василина А що, вони не такі? Галина Не знаю, зараз побачимо. То яка головна козацька їжа? Вірно, куліш. От ви зараз і доведете свою спритність.
(Хто швидше з'їсть) Василина Якби вони ще так добре танцювали, як їли. Галина То давайте спробуєм.
(Танець-гра «Повзунець») Василина Дівчата показують своє уміння. А тепер ще пограємо. (Граємо «Під кожен крок», «Дістань вареник», «Заплети косу», картина «Запорожці пишуть листа»...) Галина Дуже гарно ви всі грали, душу нашу звеселяли. Господиня Та годі вам уже грати, час столи вже накривати. Василина Вірно, час. До столу з радістю ідуть, І радість з собою у серці несуть. Галина То сьогодні ж у нас українські вечорниці, то й страви теж будуть українські, але спершу їх треба розрекламувати, от і у нас буде конкурс реклам. Василина. От і настав дозвілля час, всіх до танцю просим вас. Гей, музики, не гуляйте, гарну музику заграйте. 1-й хлопець І поївши, і попивши можна час подякувати. ( Пісня) 2-й хлопець Все, що в серці мали — вам подарували: Світлу мрію й казку, Нашу пісню й ласку, Щебет солов'їний, славу України. В добрий вечір, в славний вечір. УКРАЇНСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ (На прикрашеній рушниками сцені сидять дівчата і вишивають. Тихенько співають пісню «Ой вербиченько» (слова Любові Забашти, музика Ігоря Шамо) Ой вербиченько, біле личенько, Ще й шовкова сон-трава, Пройду отавами, зелен-муравами, На серці згадка ожива. Голос милого, незрадливого Ніжно кликав мене вдаль, Бринів за хатою росою-м’ятою, Подарував мені печаль. Він з чорнявою, ще й з лукавою Ділить серденько своє. Мені ж на ґаночку аж до світаночку Сумна зозуля щось кує. (У вікно стукають і парубочий голос гукає: «Дівчата, впустіть до хати, бо з дороги збився». Одна дівчина відкриває двері і до хати входять хлопці: «Боже помагай!» Йому відповідають: «Спасибі») 1-й хлопець Дівчата, чому у вас так невесело? Ви таку пісню співаєте журливу. Хочете, ми вас розвеселимо! Ану, хлопці, давайте ми заспіваємо! Коли б я був полтавський соцький, Багато б дечого зробив — Зробив би так, щоби жилося Всім людям добре, напримір. Поставив би я скрізь дерева З медових пряників самих, І ніжки з холодцю свинячі Щоб з часником росли на них. Замість лози — росли ковбаси, А листя все було б — млинці, Земля була б з самої каші Та з добрих, свіжих потрохів. Усі криниці — з добрим квасом, Та й на печі, щоб не ходить, Щоб чоловік з похмілля часом Міг до безтями його пить. 1-й хлопець Ну що, дівчата, хоч трішки ви розвеселилися, а то ми вам зараз покажемо, як Лаврін та Карпо дівчат собі вибирають. Хочете? Ну ж бо, хлопці, покажіть. СценкаУривок з «Кайдашевої сім'ї» — Карпе, — промовив Лаврін, - а кого ти будеш оце сватать? Адже тебе батько, мабуть, скоро оженить. — Посватаю, кого трапиться, — обізвався Карпо. — Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори. Якби на мене, то я б сватав Палажку, — сказав Лаврін. — В Палажки брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована! — Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби. — То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка. — І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить. — То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонесенько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця. — Тиха, як телиця. Я люблю, щоб мала серце з перцем, щоб була трохи бриклива, — сказав Карпо. Лаврін Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як віточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо. 1-й хлопець Дівчата, то ви тепер заспівайте пісню вже веселу, і нам буде веселіше.
(Дівчата співають веселу пісню) (Голос з коридору: «Хлопці, допоможіть мені!») (Відчиняються двері і на порозі зі здоровенним гарбузом в руках стоїть Стецько. В'язанка бубликів у нього на шиї) Стецько Ох, і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну хустку, а вона мені — гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю. Хлопці Не сумуй, Стецько. Стецько Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись? Я вже чисто замучився. Хлопці Давайте, дівчата, потанцюємо.
(Дівчата і хлопці танцюють) 1-й хлопець Давайте розказувати небилиці. Тільки не перебивати і не казати «брешеш». Рай. В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя — гречані вареники: пухкі такі та свіжі, ніби тільки що з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче — рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану — бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив і собі пристати до них. Підхожу до крайнього — таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: «Чи не можна, пане-братє, і мені коло вас тут прилягти?» А він — луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався?» — «Та, звісно, хлібороб». А він як визвірився на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать». 2-й хлопець Це ти про рай розказав, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюся: скрізь темно і смола ніс забиває. Дивлюся: сидять чоловіки і смола в них і з носа, і з рота сиплеться. "Я питаю: що це з вами. А один і каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки та все в казанах з смолою варяться, а сморід такий іде, що їж в носі крутить. «За що ж це вам кара така?» — питаю. «А через те, що заповіді Божі забували, ось тепер і варимося у смолі». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріше на вечорниці. 3-й хлопець Давайте загадки відгадаємо. Хто найбільше загадок відгадає, той танець замовляє. Таке велике, що займає весь світ, таке мале, що й у щілину зайде. Коли немає мене — чекають, коли прийду — усі тікають. Дівчина по полю гуляла, ключі шукала, Місяць бачив — не сказав, Сонце встало — підібрало. Без крил, а літає, ніхто її не б'є, а плаче. Ходить пані по майдані, Куди гляне — трава в'яне. На дірявім мості танцювали гості. Тисяча братів підперезані одним поясом.
(Переможець замовляє танець. Всі танцюють) Дівчина Кожна дівчина мріє про щасливе кохання. Отож: відгадайте, кому належать слова… (Монолог. Читає одна з дівчат). Не минула мене лиха година. Боже милосердний! Що зо мною буде? Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба милувати, як осоружного любити. Куди мені діватись?.. Горе мені! Добрі люди, помогіте мені, пожалійте мене! Боже, коли уже воля твоя єсть, щоб я була за Возним, то вижени Любов до Петра із мого серця і наверни душу мою до Возного, а без цього чуда я пропаду навіки... Звичайно, ви вгадали, що ці слова належать Наталці-Полтавці. Отож і я бажаю всім дівчатам, щоб їхня доля склалася щасливо. Щасливі сім'ї: то наше щасливе майбутнє. До наступних вечорниць.
ІНСЦЕНІЗОВАНА КАЗКА «ХОДИТЬ ГАРБУЗ ПО ГОРОДУ»
Ходить гарбуз по городу, Питається свого роду: «Ой, чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?» Обізвалась жовта диня, гарбузова господиня: «Ще не вмерли з тими грішми, Що знецінюються грішні. Ти зарплату прокурив, Діточок не накормив, Ще й питає, чи здорові всі родичі гарбузові!» Обізвались огірочки Хуліганчики – синочки: «Ми до школи не ходили, Бо книжки всі попалили!» Обізвалася морквиця Гарбузовая сестриця: «Ой, браточку, цукру дай Ще й медочку наливай!» Диня: «Треба мати все своє, Хто працює, тому Бог дає!» - Ой, сестрице, не сердись А до мене пригорнись Кажуть люди в вас є зять Олігархом його звать. - Так, звичайно, він багатий, На Карибах має хату. І на цьому помирились, Жили дружно, не сварились, На Карибах віддихали, В мерседесах роз’їжджали. І була сім’я гарбузова І багата і здорова!!!
ТВОЄ ІМЯ – ТВІЙ ДРУГ
1-й ведучий Наймення, поширені в різних народів, До нашого люду дійшли крізь віки, І носимо ми їх тепер залюбки. В них сила і віра, і щастя, і врода, Хоробрість і мужність, життя нагорода. 2-й ведучий Аглая — прекрасна, Валерія — сильна, Віталій — життєвий, а Ганна — граційна, Кирило — господар, а Клара — ясна, Галина — спокійна, Аза — міцна, Найбільший — Максим, і маленький — Павло, Наталія — рідна, і камінь — Петро. Красиве ім'я Маргарита — перлина. Оксана й Варвара — чужі, а Ірина... Ірина — це мир, благородний — Євген. А Костя — постійний, все чує Семен, Олена — це світло, Лариса — це чайка, Тамара — це пальма, а Марфа — хазяйка. 1-й ведучий Імення ці дивні — Із Греції й Риму, із Заходу й Сходу. Вони нам дістались від різних народів. А що вони значать — слухайте далі. 2-й ведучий Морська — то Марина, міцна — Валентина, А Зоя — життя, чистота — Катерина, Софія — премудра, Валерій — то мужній, Валентин — здоровий, Вікторія — перемога, А переможець — то Віктор. 1 -й ведучий Алла — то грецьке ім'я, — друга, наступна. Як ніжно: Аллонька, Аллуся, Аллочка, Аленький. 2-й ведучий. Ім'я Насті означає воскресіння. А ще по-російськи —«непоседа». Насточка, Настуся, Наточка, Ася. Як красиво! 1-й ведучий. Богдан. Це ім'я словацьке. Даний Богом. Богданчик! А ще можна просто — Дан. Красиво! 2-й ведучий Артем — грецьке ім'я. Здоровий. Отаким і є Тьома. 1-й ведучий Тарас — неспокійний, бунтар. 2-й ведучий Світлана — словацьке ім'я, від «світлий». Свєта, Світланка, Ланочка. Світло і ніжно. Твоє ім'я від світла чи від лані? Світлана — промінь чистоти, Світлана — свято навіть в будень! 1-й ведучий Олексій — від грецького слова «алехо» — захищаю. Отож, Олексій, Олександр — це, буквально, захисник, охоронець. 2-й ведучий Людмила. Зрозуміло — мила людям... Людмилка, Милочка. 1-й ведучий Олег — священний, Ольга — від імені Олег, Роман — римлянин, Раїса — покірна, Микола — переможець, Михайло — божественний, Сергій — високий, поважний, Тетяна — спокійна. 2-й ведучий Тамара… Ім'я звучить і гордо і по-царськи, немов панує над усім і вся. 1-й ведучий Таїсія народжена богинею, Хоч мусить все ж ходити по землі, Й визначено бути берегинею, Плекати світло сонячне в імені. 2-й ведучий Земному ангелу Анжелі Нелегко, мабуть, жити на землі. Вона окрилює, мов вітер. Прощати вміє і любити. 2-й ведучий Найпоширеніше в світі жіноче ім'я Марія. Піднесена (по-російськи — возвышенная). Марія — віддає себе людям. Це вірш про Марію: Живёт, помышляю о чуде: Рукой обнаженное сердце достать И отдать его людям. 1-й ведучий I як же не згадати Івана. Це «божий дар». Джон, Ганс, Жан, Ян, Иоган, Янко, Вано, Ованес, Джованні — це все Івани. 2-й ведучий Яке б ім'я ти не носив (нехай нелегко у житті буває),— Живи красиво, вільно, щиро, люби людей всім серцем, будь всім милий! Поради Після розповіді про імена можна попросити дітей назвати: 1. За хвилину — 10 дівочих (для хлопчиків) і 10 хлопчачих імен (для дівчат). 2. Квіти з іменами людей. 3. Прислів'я та загадки, у яких є імена людей. (Наприклад: «У всякої Федори свої одговори», «Посидь, Уляно, бо ще рано», «Побили Хому за Яремину вину», «Збагатів Кіндрат — забув, де брат».) 4. Пісні, у яких згадуються людські імена.
КАЗКОВА МОЗАЇКА Презентація казки на новий лад Зал святково прибраний (малюнки дітей до казок, виставка збірок українських казок, напис "Казкова мозаїка") І ведучий Доброго дня, вам любі друзі! Ви потрапили в країну Казкарію. Тут ви зустрінетесь з героями улюблених казок, відгадуватимете загадки і побачити конкурс казок на новий лад. Якщо ви любите свій народ, свою Вітчизну, захоплюєтесь українським словом, не байдужі до скарбів народних: мудрості, любові та добра, то ви не згаєте сьогодні свого часу, а навпаки ближче познайомитесь із неоціненним багатством української народної творчості. II ведучий Багатий і різноманітний фольклор нашого народу: чарують нас мелодійні думи, барвисті коломийки та ліричні хороводи; з вікових глибин зринає фантастичний світ казок; відгомін далеких подій вчувається в легендах та перекладах: веселять, а часом і гостро дошкуляють народні усмішки та анекдоти. I ведучий Скільки у пам'яті народній казкових перлин, які живуть в його душі не одне століття, передаються з уст в уста, від покоління до покоління. II ведучий Казки... їх ми чуємо і полюбляємо ще з дитинства: "Котигорошко", "Пан Коцький", "Курочка Ряба5" та багато інших. А зараз І самі розповідаємо молодшим братикам чи сестричкам, мамі чи бабусі та й на уроках. І ведучий Казок чимало є на світі І веселих і сумних Хіба зможемо прожити Ми без них? Казка стукає v двері Привітаємо її: (Під музику входять казкові персонажі) ІІ ведучий А ось і гості до нас завітали (входять діти в казкових костюмах, гра «З якої вони казки?») І ведучий виникли казки дуже давно. Коли люди ще не вміли ні читати, ні писати. Вони не знали, що таке літак, телевізор, машина. Але мріяли літати високо, як птахи, мріяли бачити одне одного здалеку, Про всі мрії вони і складали розповіді, які назвали казками, ІІ ведучий Казки народилися серед трудового народу і передавалися з покоління в покоління. Подорожуючи по землі казки анітрохи не старіють, борються за справедливість, проповідують мудрість, вчать людей виховувати в собі кращі людські риси: зневажати зло, боягузливість, скнарість, бути відважними, добрими людьми, любити свою землю, Але по справжньому казка хвилює серце лише того, хто володіє найціннішим скарбом - радіти радістю і боліти болем землі, лісу й ріки, травинки, дерева, птаха, звіра й людини. І ведучий За своїм змістом казки поділяються на такі види: казки про тварин, фантастичні і побутові. (Гра «Хто назве більше казок кожного виду?) ІІ ведучий Сьогодні Вашій увазі кожен загін покаже казку на новий лад.
ІНСЦЕНІЗАЦІЯ ЗА МОТИВАМИ НАРОДНОЇ КАЗКИ «РІПКА» Ведучий Нe часто в нашій Україні бува, щоб ріпку хтось садив... Але було... Й одній хатині дідусь Панас з сім’єю жив. Раз навесні, коли берізки пухкі сережки одягли, коли дрібні зелені бризки так рясно на гілля лягли, дід порався в своїм садочку. Доріжки чистив, тин ладнав, скопав землицю на горбочку, що посадити тут - не знав. І раптом вибігла Ганнуся, набрати думала води... Підбігла, лащиться: "Дідусю, ти мені ріпку посади! І посадив... Ходив щоранку поливати, глядів, щоб півник не стоптав бур'ян зривав, щоб їй зростати, ретельно ріпку доглядав. А українські землі - диво! За труд відплачують як слід. І ріпка виросла красива. „Хороша ріпка!" - каже дід. Блищить на сонці чепурненька, як мед, не скласти їй піни, тугенька, жовта, величенька. А висоти! А ширини! Дід довго нею милувався, І знав, що він досяг мети. Хоч шкодував, і хоч вагався, та все ж сказав: "Пора тягти!" На другий день зібрався зранку, неначе десь на свято йшов. Надів сорочку-вишиванку, до ріпки стиха підійшов. До неї чемно привітався, примірявся і так, і сяк. Але ж... як тільки не старався, а витягти не міг ніяк. Дід Гей, жінко, нумо вийди з хати, Покинь всі справи хоч на мить. Біжи мені допомагати, Бо ріпка глибоко сидить. Баба Ти кликав, діду? Я хутенько, Усе покинула й біжу. Ця ріпка й справді величенька, Давай тобі допоможу. Ведучий Бабця - за діда, дід - за ріпку, разом щосили потягли... Вона ж сидить в землиці кріпко - так витягти і не змогли. Баба Онучко, чуєш? Йди скоренько! Де ти там граєшся? Давай! Засіла ріпка глибоченько, її тягти допомагай! Ведучий Дівча - за бабцю, та - за діда, а дід - за ріпку, й потягли... Не подає красуня й виду. Так витягти і не змогли. Онучка Сірко! Біжи сюди, собачко! Чіпляйсь за мене, в ряд ставай! Разом і витягнем, побачиш. Ти тільки нам допомагай. Ведучий Сірко - за внучку, та - за бабу, бабуня діда обійма, той тягне... Та виходить слабо, і успіху ніяк нема. Сірко Гей, кицько, глянь, усі при ділі. Не гай часу, сюди біжи! Що розляглася в тому зіллі? Ти краще нам допоможи. Ведучий Киця - за собачку, той за онучку зачепивсь, вона - за бабу, та - за діда, А дід за ріпку ухопивсь. Дід тягне обома руками, Командує:"Тягніть! Тягніть!" Сам сперся обома ногами... А ріпка смирненько сидить! Лоби в усіх уже намокли, Сміється сонечко згори, А Мишеня блиснуло оком і хвацько вилізло з нори. Миша Без мене тут не буде діла, це знає навіть дід Панас. Буває, що великій силі бракує трішечки підчас. Кіт Ти краще, мишко, не хвалися. Підходь хутчіш, за хвіст бери, гарненько ніжками зіприся, повітря в груди набери... Ведучий І тягнуть всі: мишка - за кицю, кицюня - хвостик у сірка, сірко - онуччину спідницю, а та - бабуні фартуха. Бабуня держить чоловіка, Піт виступає на чолі, Дід тягне ріпку, цупить, смика... І.... ріпку витягли з землі! Коріннячко у жовтій глині, така блискуча і гладка... Всі впали і лежать на спині. Проте ніхто не наріка, сусіди вибігли із хати. Ото вже галасу було!... Дідусь усіх став пригощати. Наїлося усе село!
ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКИ
1. На городі цап, цап. Капусточку хап, хап. Борідкою трусь, трусь. Капусточку хрусь, хрусь. Капусточку хруп, хруп. А за цапом дід, дід. З батурою хтось, хтось. Цап як скоче: брик, брик. На все село крик, крик. Тасиняки дме, дме. Вигукує: „Me, ме...". За ним Рябко: „Гав, гав, от тобі, щоб не крав..." 2. Трава низенька-низенька (присідають). Дерева високі-високі (руки вверх піднімають). Вітер дерево колише-гойдає (нахиляються вправо, вліво). Птахи летять-відлітають, А діти тихенько на стільчики сідають. 3. Виростем великими (діти стають на пальці ніг, руки вгору). Яблук нарвемо (імітують зривання яблук обома руками). В кошики великі (розводять руки в сторони). Ми їх складемо (присідають, імітуючи складання яблук). 4. Раз - підняти руки вгору, Два - нагнутися додолу, Не згинайте, діти, ноги, Як торкаєтесь підлоги, Три, чотири - Прямо стати, Будем знову починати. Хто зуміє присідати І ногам роботу дати? Раз - піднялись, два - присіли, Хай мужніє наше тіло. Хто втомився присідати, Може вже відпочивати. Руки в боки, руки так, Руки вгору, як вітряк. 5. Гойда-гойда, хить та хить. Щось на вітрі шелестить. Гей, на вітрі над водою. Щось тріпоче бородою. Та зелена борода Синє небо підміта! Підмітає, шелестить. Гойда-гойда, хить та хить! 6. Раз, два - усі пірнають, (присідання) Три, чотири - виринають, П’ять, шість - на воді (рухи руками) Кріпнуть крильця молоді, Сім, вісім, що є сили - Всі до берега приплили, (руки на поясі, ходьба на місці) Дев’ять, десять - розгорнулись, Обсушились, потягнулись, І розбіглись, хто куди. (сісти за парти) 10.Трава низенька-низенька, (всі присіли) Дерева високі-високі. (піднімають руки вгору) Вітер дерева колише-гойдає (обертаються) То вліво, то вправо нахиляє (нахил вправо, вліво) То вгору, то назад, (потягуються вгору, назад) То вниз нагинає. (нагинаються вперед) Птахи летять - відлітають, (махають руками) А діти тихенько на стільці сідають. (всі сідають) 7. Ми берізки і кленці. В нас маленькі стовбурці. (встати) Ми в стрункі стаєм рядки. Виправляєм гілочки. (руки поставили перед собою) Ледь зіп'ялись з корінців, Дістаємо промінців. (руки підняти вгору) Ми стискаєм їх вогонь В зелені своїх долонь. (стискають кулачки) Хилять свіжі вітерці Вліво-вправо стовбурці. (нахили тулуба) Ще й верхівки кожен ряд Нахиля вперед-назад. (вправи для шиї) 8. Щось не хочеться сидіти, Треба трохи відпочити. Руки вгору, руки вниз, На сусіда подивись. Руки вгору, руки в боки. Вище руки підніміть, А тепер їх опустіть. Плесніть, діти, кілька раз, За роботу, все гаразд.
НАРОДНІ ІГРИ
|