Режим дня

Режим дня будується в залежності від кліматичних умов території, віку дітей та матеріальної бази оздоровчого закладу.

Режим дня художньо оформляється і розміщується на інформаційному стенді табору чи дитячого загону.

Про можливі зміни в режимі дня дітей повідомляє адміністрація табору заздалегідь.

4. Харчування дітей (в їдальні)

Діти в оздоровчому закладі харчуються 4-6 разів на день. У кожного загону свої проблеми: молодші їдять погано, а старші, навпаки, не доїдають (для них можлива добавка).

Якщо залишаються овочі, фрукти чи печиво, можеш забрати все це і віддати дітям.

Завжди знай щоденне меню. Ти маєш право перерахувати індивідуальні порційні продукти (масло, сир) і зважити контрольну порцію.

Виховуй звичку мити руки перед кожним вживанням їжі, вчи дітей самообслуговуванню в їдальні та культури поведінки за столом.

5. Поселення дітей в кімнати

Під час поселення можна використати такі прийоми:

- зібратися перед будиночком (корпусом);

- назвати кількість кімнат і кількість місць у кожній;

- при поселенні слід врахувати побажання і симпатії дітей;

- провести інструктаж «Що і де зберігати?» та операцію «Затишок».

6. З якими дітьми легше працювати?

Якщо ти будеш працювати в загоні зі школярами 6-8 років, вважай тобі повезло. Це найбільш довірливі, щирі та добрі діти. Спати вони лягають на годину раніше, але й прокидаються раніше інших. 20 косичок! 30 ліжечок! Ти завжди будеш їм потрібен!

Якщо в тебе школярі 10-12 років, то вони дружні, ініціативні, полюбляють дзвінку пісню і веселий сміх. Будуть перемоги і перемоги. Перед тобою постануть проблеми нагород і покарань.

Якщо ж дістався 1-й загін, то пам’ятай! Це майже дорослі люди і з ними по-справжньому цікаво. Вони вже задумуються над сенсом життя, але ще вразливі, ховають від усіх свої почуття. У цьому загоні будуть проблеми з коханням і цигарками. Дітей цього віку дуже легко купити, головним чином, на «панібратство», наприклад, (на цигарку, викурену в їхній компанії). Ти не маєш права іти на такі поступки!

7. Якщо приїхали батьки

До зустрічі з батьками готуйся разом з дітьми:

- велике прання і прибирання;

- організація виставки дитячих робіт;

- випуск газети «Як ми живемо в таборі»;

- підготовка сюрпризів для батьків тощо.

Якщо батьки вирішили забрати дитину для спільного відпочинку, то попроси написати заяву чи розписку:

Розписка Зразок

Я, Іванова Іванна Іванівна, беру на себе відповідальність за життя і здоров’я моєї доньки Іванової Ганни Василівни з 11.00 до 17.00.

Дата Підпис

При спілкуванні з батьками дотримуйся таких правил:

1. Не веди розмову стоячи;

2. Не намагайся виправдовуватися, не нав’язуй свою думку;

3. Виясни ім’я та по батькові співрозмовника;

4. Якщо потрібно зробити зауваження, то розпочни так: «Я хотів би запитати вашої поради…», «Мені потрібна ваша допомога…» тощо;

5. Посміхайся. Закінчуй розмову словами: «А знаєте, що мені найбільше подобається у вашій дитині...». Батькам обов’язково потрібно сказати: «Мені було дуже цікаво з вами спілкуватися. Дякую за розмову».

8. Якщо в твоєму загоні діти зі школи-інтернату

«Важкі діти» - категорія дітей, які демонструють явні відхилення у поведінці. Віднесення дитини до даної категорії, як правило, здійснюється за зовнішніми проявами її індивідуально-психологічних особливостей, які є перешкодою для нормального розвитку. У сучасній психолого-педагогічній літературі «важкими» називають дітей, чия поведінка різко відхиляється від загальноприйнятих норм і перешкоджає повноцінному вихованню. Вони виявляють несприятливість до традиційних педагогічних впливів. Різні порушення поведінки, через які дітей відносять до «важких», виникають або внаслідок нервово-психічних відхилень, що підлягають медичній корекції, або внаслідок несприятливого поєднання факторів а умов особистісного розвитку.

Так зазначають у педагогічних і психологічних словниках. Але давайте в цій проблемі розберемося на прикладах із життя. Майже всі табори на період шкільних канікул зобов’язані прийняти вихованців дитячих будинків та інтернатів.

З якими труднощами ти можеш стикатися у роботі з дітьми-сиротами?

Насамперед, потрібно зрозуміти, що вихованець школи-інтернату – це дитина, яку зрадили найближчі люди (батьки, родичі). Тому авторитет потрібно завоювати вже у 10-річної дитини! Авансом тобі це не зарахується! Але, якщо це вдалося, то більш відданих і слухняних дітей у тебе ніколи не буде (правда, у цьому випадку і моральна відповідальність за тих, «кого приручили» настільки ж зростає).

Індивідуальний підхід та увага потрібні кожній дитині, але набагато більше це потрібно тим, хто не зі своєї волі залишився без батьків.

Діти зі шкіл-інтернатів бачитимуть у тобі не просто вожатого, але будь чесним і вкрай обережним, адже виховання – справа ювелірна. Від тебе чекатимуть не нудних повчань, з тобою захочуть дружити, довірити тобі найпотаємніше.

Якщо в кожній дитині ти зможеш побачити особистість, котра заслуговує уваги і поваги – то авторитет тобі забезпечений.

«Не нашкодь!». Цього медичного гасла під час спілкування з пораненими дитячими душами ти й повинен дотримуватися.

Не думай, що крутіший ніж Макаренко, що тобі під силу зробити з них зразкових вихованців. У тебе не так багато часу, але ти можеш вкласти в їхні душі щось важливе. Наприклад, відродити згаслу віру в людей, у дружбу, у те, що все можна перебороти й домогтися успіху. Підвищений тон і крик – вкрай неефективні засоби впливу. Користуйся цим якомога рідше. Набагато дієвіший засіб – зацікавити.

Дисципліна. У світі так багато цікавого, чого не знають інтернатівські діти, але, можливо, знаєш ти. Поділися з ними цими знаннями, знайди те, що не тільки стане цікавим для дітей, але й пригодиться їм у майбутньому.

Дитина не може жити без гри. Створи життя за її законами й ціла купа конфліктів безслідно щезне. Але не перестарайся, навіть у грі дотримуйся правила: «Більше щирості й менше порожньої награності».

Вихованці шкіл-інтернатів вважають, що й увесь світ повинен їм допомагати. У них навіть виробляється особливий стиль поведінки. Вони активно демонструють це, щоб одержати те, що їм потрібно. І в цьому випадку важливо не піддатися, а спробувати пояснити свою позицію робити заслужені заохочення і покарання.

Опирайся не на свій досвід, а на життєвий досвід дітей, шукай відповіді й шляхів вирішення проблем у їхньому минулому.

У деяких дітей зі шкіл-інтернатів є гіркий досвід сварки з батьками, побиття, пияцтва. Але, можливо, саме тому вони краще розрізняють добро і зло. Деякі з цих дітей уже самостійно добували гроші й засоби для існування: мили машини, продавали газети, крали або жебракували.

Постійно звертай особливу увагу на стан дітей, їхній настрій. Можна запитати, чи відбулося за день щось веселе, смішне. Хто сьогодні чомусь зрадів? Кого що-небудь засмутило, хто плакав і чому? Приготуйся до того, що спочатку ти будеш розмовляти сам із собою.

Не нав’язуй! Якщо дитина не хоче брати участь у заході, обережно запитай, чи є на те поважні причини. Якщо відповіддю буде мовчання – не наполягай. Краще повернутись до цього пізніше, зібрати декількох дітей та абстрактно обговорити проблему.

Пам’ятай! Десятки забутих долею дітей чекають зустрічі з тобою. І ти у змозі повернути їм дитинство, загублене, здавалося б, назавжди.

Робота з вихованцями шкіл-інтернатів – це перевірка власних особистісних якостей. Прості методики тут недієві. Зате, попрацювавши з такими дітьми, уже точно розумієш, яка ти Людина. І пам’ятай: їм не потрібна твоя жалість, їм потрібна твоя людяність.