Гостре запалення комірок решітчастого лабіринту, гострий етмоідит

Етіологія. Причини виникнення запалення комірок решітчастого лабіринту ті ж, що і інших додаткових пазух. Серед цих причин домінуючим є попереднє захворювання грипом. який є основним етіологічним чинником більш ніж в 90% випадків.

Гострі етмоїдити з поразкою кісткових стінок спостерігалися головним чином при скарлатині. Та обставина, що етмоїдит часто комбінується з поразкою інших додаткових пазух, загальновідома.

О.В.Урбах указує, що одночасне захворювання гайморової пазухи і гратчастого лабіринту зустрілося в 58% випадків.

Симптоматология. Запалення передніх кліток гратчастого лабіринту має частково схожу клінічну картину з таким же захворюванням лобових пазух.

Суб’єктивні симптоми. Хворі нерідко скаржаться на головний біль, на тиснучий біль у області коріння носа і перенісся. Іноді ці болі найбільш виражені у внутрішнього кута ока і супроводжуються посиленою сльозотечею. У частині випадків (правда, це частіше спостерігається в дитячому віці) наголошуються набряк медіальних відділів верхнього і нижнього століття на відповідній стороні, гіперемія кон’юнктиви. Нерідко гострий етмоїдит супроводжується вираженими невралгічними болями, переважно у області розповсюдження першої і другої гілок трійчастого нерва. Локалізація головного болю може бути різною, як і при захворюваннях інших додаткових пазух; напади її можуть виникати у різний час дня і бути різній інтенсивності і тривалості.

Виділення з носа майже завжди супроводять гострому етмоїдиту. Спочатку вони мають серозний, а потім слизово-гнійний або чисто гнійний характер, звично без запаху. Виділення в перші дні рясніші, особливо при грипі, і часто містять прожилки крові.

Порушення нюху у вигляді гипосмії або аносмії, особливо при двосторонньому гострому етмоїдиті, буває різко виражено, але у міру зменшення набухання і набряклості слизової оболонки нюхової області нюх відновлюється. Але не так вже рідко зустрічаються випадки, коли при грипі, ускладненому тією або іншою формою синуїта, наступає есенціальна аносмія, яка помилково трактується як функціональна, внаслідок чого запізнюються з початком відповідного лікування.

Порушення носового дихання звичне буває значним.

Об’єктивні симптоми. Загальний стан частіше порушений, в окремих випадках може спостерігатися стан депресії, як і при гострому сфеноїдиті. Температура підвищена, що, втім, може залежати і від основного захворювання, що не закінчилося (грип, кір, скарлатина, пневмонія і т. д.). Різке підвищення температури вище 38° або її септичний характер можуть указувати на ускладнення, що почалося. Звичайно підвищення температури в межах до 37,5-38° спостерігається протягом тижня, а іноді і довше.

Риноскопія передня, середня і задня для визначення стану вивідних отворів гратчастого лабіринту і інших додаткових пазу; повинна бути виконана самим ретельним чином. При передній риноскопії визначається стан середньої раковини, яка в більшості випадків виявляється збільшеною, набряклою і гиперемованою. Збільшення середньої раковини часто буває таким значним, що оглянувши при передній риноскопії область середнього носового ходу зовсім не вдається Тоді після відповідної анестезії і анемізації слизової оболонки застосовують середню риноскопію. При цьому під переднім кінцем середньої раковини нерідко вдається побачити смужку відокремлюваного в місці, відповідному вивідним отворам передніх гратчастих кліток. Зондування вивідних отворів гратчастих кліток вдається лише в рідкісні випадках, оскільки їх гирла відкриваються в різних точках середнього носового ходу.

Гостре запалення гратчастих кліток рідкісне буває ізольованим. Звичайно поразка передніх кліток протікає одночасно із захворюванням лобової або гайморової пазухи, а захворювання задніх кліток звичайно супроводжує одночасне захворювання основної пазухи. У разі ураження задніх гратчастих кліток характерні зміни легше знайти при задній риноскопії. Облітерація набряклою слизовою оболонкою тієї або іншої клітки або групи кліток гратчастого лабіринту веде нерідко до утворення так званої закритої емпієми, в результаті якої можуть з’явитися деформації у області середнього носового ходу або випинання у області внутрішньої стінки очної ямки зі всіма особливостями, характерними для мукоцеле. У випадках утруднення відтоку гною в порожнину носа при гостро протікаючому процесі створюються умови, сприяючі розповсюдженню запального процесу на очноямкову клітковину і прориву гноїти в очну ямку. Це приводить до інфільтрації і набряку вік і до відхилення очного яблука кнаружі (при емпіємі передніх гратчастих кліток) або до випинання його і відхилення кнаружі (при емпіємі задніх гратчастих кліток). Пошкодження кісткових стінок очної ямки звичайно супроводжується болем в очній ямці, ще різкішим підвищенням температури, головним болем і порушенням загального стану. Найсприятливіше закінчується процес, якщо прорив гною відбувається у внутрішнього кута очної ямки з утворенням свища. Гній може через верхню стінку очної ямки або через 1огатеп окропить проникнути в порожнину черепа. Ще більша загроза відносно появи внутрішньоочноямкових і внутрічерепних ускладнень виникає за наявності закритих емпієм задніх кліток гратчастого лабіринту. Частіше такого роду ускладнення спостерігалися в дитячому віці при скарлатинових етмоїдитах, рідше при грипозних і інших інфекціях.

Діагностика. Розпізнавання гострого етмоїдиту ґрунтується на наявності вищезгаданих симптомів і даних об’єктивного дослідження. Виражений біль у коріння носа і по його бічній поверхні, відповідно лобовому відростку верхньої щелепи, і у нижнього краю носової кістки може указувати на поразку передніх кліток гратчастого лабіринту.

За наявності закритих емпієм, де риноскопічно гній в порожнині носа не виявляється, діагностика нерідко буває утруднена. Діафаноськопія, рентгено- і томографія мають істотне значення для уточнення діагнозу. Враховуючи можливість очноямкових і внутрічерепних ускладнень при закритих емпіємах, в окремих випадках доводиться вдаватися до пробного розкриття кліток гратчастого лабіринту.

Прогноз. Прогноз при гострому етмоїдиті звичайно сприятливе. Всі гострі явища і неприємні суб’єктивні відчуття при правильному, в більшості випадків консервативному, лікуванні проходять протягом декількох днів (7-10-12), хоча для повного лікування може потрібно триваліший термін. Що стосується закритих емпієм і бурхливо протікаючих гострих запалень з поразкою кісткових стінок кліток гратчастого лабіринту, оскільки вони можуть повести до очноямкових і внутрічерепних ускладнень, то прогноз їх визначається ранньою діагностикою і своєчасним хірургічним втручанням із застосуванням відповідних антибіотиків.

Лікування. Лікування консервативне і в гострих випадках нічим не відрізняється від лікування гострих запалень лобової пазухи. Якщо протягом декількох днів під впливом анемізірующих засобів, антибіотиків і фізіотерапії в перебігу захворювання не наступає перелому, доводиться виробляти невеликі внутрішньоносові втручання, наприклад видалення переднього гіпертрофованого кінця середньої раковини, набряклої абополіпозно зміненої слизової оболонки для поліпшення відтоку відокремлюваного. У окремих випадках, при бурхливо протікаючих гострих етмоїдитах, коли намічається загроза внутрічерепних, очноямкових ускладнень або важких септичних станів, вдаються до операції розкриття кліток гратчастого лабіринту. У таких випадках показані зовнішні операції.

ГОСТРЕ ЗАПАЛЕННЯ КЛИНОПОДІБНОЇ ПАЗУХИ,