Розділ 3

Сили цивільного захисту

Глава 5

Завдання сил цивільного захисту та їх склад

Стаття 42. Сили цивільного захисту

Сили цивільного захисту призначені для виконання у мирний час та в особливий період заходів та робіт щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, ліквідації цих надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також виконання інших завдань, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, що стосується їх компетенції.

Стаття 43. Основні завдання і заходи сил цивільного захисту

Основним завданнями і заходами сил цивільного захисту є:

проведення робіт та заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них;

проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, надзвичайних подій та їх наслідків;

гасіння пожеж;

аварійно-рятувальне обслуговування на договірних засадах радіаційних, хімічних, вибухопожежонебезпечних та інших об‘єктів незалежно від форм власності, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій;

проведення піротехнічних робіт, пов‘язаних зі знешкодженням вибухонебезпечних предметів, які залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та засобів підриву, крім вибухових пристроїв, що використовуються в терористичних цілях та тих, що знаходять на території, яка визначена для розміщення та постійної діяльності військових частин, підприємств, установ і організацій Збройних сил України, інших військових формувань, військових навчальних закладів;

проведення вибухових робіт на територіях та спорудах;

проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалого населення;

надання невідкладної медичної допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до медичних закладів;

здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, які призначені для ліквідації надзвичайних ситуацій та гуманітарної допомоги.

Стаття 44. Склад сил цивільного захисту

Сили цивільного захисту складають:

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

аварійно-рятувальні та інші служби і формування, основна діяльність яких спрямована на виконання завдань із попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

підприємства, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони;

позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту;

спеціалізовані служби цивільного захисту.

ГЛАВА 6

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань

цивільного захисту

Для ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків у мирний час та в особливий період, а також для участі в міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту створюється Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту, особовий склад та працівники якої виконують обов‘язки на професійній основі.

До складу Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту входять:

органи управління Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

аварійно-рятувальні формування центрального підпорядкування;

аварійно-рятувальні формування спеціального призначення;

пожежно-рятувальні, пожежні підрозділи (частини);

спеціальні авіаційні формування;

спеціальні морські формування;

навчальні центри;

формування та підрозділи забезпечення.

Завдання, функції та порядок діяльності Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту визначаються положенням про неї, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

З метою підвищення ефективності реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення комплексного проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту на базі аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування можуть створюватися спеціальні регіональні центри швидкого реагування.

Для аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування, а, у разі створення, для спеціальних регіональних центрів швидкого реагування, рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, визначаються зони відповідальності щодо реагування на надзвичайні ситуації, до складу яких включаються декілька областей.

Кількість та чисельність аварійно-рятувальних формувань, пожежно-рятувальних та пожежних підрозділів (частин) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, залежно від встановленої Кабінетом Міністрів України загальної чисельності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, що утримується за рахунок Державного бюджету України.

Пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюються в усіх містах, міських районах, районах в Автономній Республіці Крим, областях, відповідно до критеріїв та у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пожежні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюються на промислових підприємствах та інших об‘єктах для надання державної послуги з пожежної охорони. Перелік промислових підприємств та інших об‘єктів, на яких створюються пожежні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, порядок створення та умови функціонування цих підрозділів (частин) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Аварійно-рятувальні формування спеціального призначення та пожежно-рятувальні підрозділи (частини) безпосередньо підпорядковуються територіальним органам управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і складають 27 гарнізонів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі).

До складу гарнізонів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту також входять інші формування, служби, навчальні заклади та наукові установи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які розташовані у межах цього гарнізону.

Гарнізон Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту очолює начальник, який за посадою є керівником територіального органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Керівництво Оперативно-рятувальною службою цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та виконання покладених на неї завдань здійснює окремий орган управління, який входить до складу Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту або структурний підрозділ центрального апарату спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, до повноважень якого віднесено питання управління силами цивільного захисту.

Місця розташування формувань та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на території України визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту за погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

ГЛАВА 7

Аварійно-рятувальні служби, формування та підприємства.

Підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони

Стаття 50. Аварійно-рятувальні служби, формування та підприємства

Для ліквідації надзвичайних ситуацій, проведення інших спеціальних робіт при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій, а також для участі у міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями створюються аварійно-рятувальні та інші служби, формування та підприємства, основна діяльність яких спрямована, або може бути спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

Стаття 51. Види аварійно-рятувальних служб, їх статус

Аварійно-рятувальні служби поділяються на державні, галузеві, комунальні, аварійно-рятувальні служби підприємств, установ і організацій (далі - об'єктові аварійно-рятувальні служби) та аварійно-рятувальні служби громадських організацій.

Аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціалізованими або неспеціалізованими, та створеними на професійній або непрофесійній основі. Відповідно до специфіки діяльності професійні аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціальними (воєнізованими).

Державні, галузеві, комунальні та аварійно-рятувальні служби громадських організацій є юридичними особами.

Особливим (спеціалізованим) видом державної аварійно-рятувальної служби є Державна служба медицини катастроф, яка функціонує для надання безоплатної медичної допомоги постраждалим громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій.

Державна служба медицини катастроф створюється на державному та регіональному рівнях. До складу Державної служби медицини катастроф включаються її головна і територіальні установи та формування центрального та регіонального рівнів, медичні сили та лікувальні заклади центрального і територіального рівнів незалежно від їх виду діяльності та галузевої належності. Перелік медичних сил та лікувальних закладів, які входять до складу Державної служби медицини катастроф, визначається центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, з центральними органами виконавчої влади з питань оборони, з питань внутрішніх справ, з питань транспорту, з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Структура, завдання і функції, порядок діяльності Державної служби медицини катастроф визначається Положенням про Державну службу медицини катастроф, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 52. Створення аварійно-рятувальних служб і формувань

Державні аварійно-рятувальні служби і формування, як професійні, створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими центральними органами виконавчої влади.

Галузеві аварійно-рятувальні служби і формування, як професійні, створюються за рішенням відповідних центральних органів виконавчої влади.

Комунальні аварійно-рятувальні служби, як професійні, створюються органами місцевого самоврядування.

На підприємствах, в установах та організаціях із шкідливими і небезпечними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварії, керівниками цих підприємств, установ та організацій, створюються на професійній основі спеціалізовані об'єктові аварійно-рятувальні служби з працівників цих підприємств, установ та організацій за погодженням з державною аварійно-рятувальною службою, яка обслуговує ці підприємства, установи та організації.

Громадські організації з метою виконання своїх статутних завдань і цілей можуть створювати в установленому порядку свої професійні аварійно-рятувальні служби.

Структура, склад, завдання і функції державних, галузевих, комунальних, об‘єктових та аварійно-рятувальних служб громадських організацій визначаються їх статутами або положеннями про них, затвердженими засновниками, які створюють ці служби.

Створення, реорганізація, ліквідація, а також перепрофілювання державних, галузевих, комунальних, об‘єктових та аварійно-рятувальних служб громадських організацій здійснюється за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 53. Організаційна структура аварійно-рятувальних служб і формувань

До складу аварійно-рятувальних служб і формувань входять органи управління, аварійно-рятувальні формування (підрозділи) та допоміжні підрозділи.

Структура та штатний розпис державних аварійно-рятувальних служб і формувань затверджуються центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать.

Структура та штатний розпис галузевих аварійно-рятувальних служб і формувань визначається та затверджуються засновниками, що створюють ці служби і формування.

Структура та штатний розпис комунальних і аварійно-рятувальних служб громадських організацій визначаються та затверджуються відповідно органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, що створюють ці служби.

Структура об'єктових аварійно-рятувальних служб затверджується керівниками підприємств, установ та організацій, у яких вони створюються.

Атестація аварійно-рятувальних служб (формувань) та рятувальників проводиться з метою перевірки здатності та отримання право до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.

Атестації підлягають державні, галузеві, комунальні аварійно-рятувальні служби (формування), аварійно-рятувальні служби (формування) громадських організацій та аварійно-рятувальної служби (формування) підприємств, установ та організацій, рятувальники, які працюють на контрактній основі, а також громадяни України, які вирішили стати рятувальниками, пройшли професійний відбір та відповідну підготовку (навчання).

Для проведення атестації аварійно-рятувальних служб (формувань) та рятувальників спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальні органи управління створюють відповідні атестаційні комісії.

За результатами атестації аварійно-рятувальним службам (формуванням) видається свідоцтво про атестацію на право ведення відповідних видів аварійно-рятувальних робіт, а рятувальникам - книжка рятувальника, встановлених зразків.

Атестація аварійно-рятувальних служб (формувань) та рятувальників і видача свідоцтва про атестацію та книжки рятувальника проводиться безоплатно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальними органами управління.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальні органи управління, що уповноважені приймати рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про атестацію та книжки рятувальника, протягом десяти робочих днів після проходження атестації приймають рішення про видачу свідоцтва про атестацію та книжки рятувальника або відмову в їх видачі.

Підставами для відмови у видачі свідоцтва про атестацію для аварійно-рятувальних служб (формувань) є:

надання суб‘єктом атестації документів, необхідних для одержання свідоцтва про атестацію, не в повному обсязі;

виявлення в документах, поданих суб‘єктом атестації, недостовірних відомостей;

неповна, менше 80 відсотків, атестація основного особового складу;

неповне, менше 80 відсотків, укладання контрактів з основним особовим складом при прийнятті на роботу;

некомплект, менше 70 відсотків, основного особового складу;

неповне, більше п‘яти відсотків, проходження основним особовим складом медичного огляду на придатність за станом здоров‘я до виконання аварійно-рятувальних робіт;

неповна, менше 70 відсотків від встановлених норм, забезпеченість основними видами спеціальної техніки та запасами матеріальних засобів;

незадовільний стан навчальної матеріально-технічної бази для підготовки основного особового складу, яка не забезпечує повноти проведення занять із спеціальної підготовки;

недостатній, менше 0,9, коефіцієнт технічної готовності засобів індивідуального захисту рятувальників, та менше 0,8 – засобів аварійно-рятувального оснащення;

перевищення на 10 відсотків встановлених строків приведення в готовність до реагування на надзвичайні ситуації;

недостатня спеціальна підготовка рятувальників, яка не відповідає встановленим нормам і вимогам;

неповне проведення страхування рятувальників.

Підставами для відмови у видачі посвідчення рятувальника та книжки рятувальника після проведення первинної атестації є:

подання суб‘єктом атестації документів, необхідних для одержання свідоцтва про атестацію, не в повному обсязі;

виявлення в документах, поданих суб‘єктом атестації, недостовірних відомостей;

відсутність укладеного контракту про прийняття на роботу на посаду, яка входить до основного особового складу;

відсутність страхування рятувальника;

недостатня спеціальна підготовка, яка не відповідає встановленим нормам і вимогам;

відсутність медичного висновку про придатність за станом здоров‘я до виконання аварійно-рятувальних робіт;

недостатня фізична підготовка, яка не відповідає встановленим нормам.

Підставами для анулювання свідоцтва про атестацію для аварійно-рятувальних служб (формувань) є:

припинення діяльності аварійно-рятувальної служби (формування);

допущення суттєвих недоліків при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації; перевищення нормативного часу, більше ніж на 10 відсотків, з виконання покладеного завдання та низькі практичні навички з фахової підготовки, які показав основний особовий склад;

допущення не поодиноких випадків грубого порушення правил техніки безпеки при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт основним особовим складом;

невиконання у повному обсязі і не якісно профілактичних робіт на об‘єктах, що підлягають аварійно-рятувальному обслуговуванню;

допущення загибелі або поранення трьох або більше рятувальників внаслідок порушення техніки безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт.

Підставами для анулювання книжки рятувальника є:

звільнення з роботи або переведення на посаду, яка входить до допоміжного особового складу;

низькі практичні навички за фаховою підготовкою, які були проявлені під час проведення аварійно-рятувальних робіт;

допущення не поодиноких випадків грубого порушення правил техніки безпеки при проведенні аварійно-рятувальних робіт;

допущення поранення внаслідок порушення правил техніки безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт;

висновок медичної комісії про непридатність за станом здоров‘я до виконання аварійно-рятувальних робіт;

систематичне порушення трудової дисципліни.

Рішення про відмову у видачі та анулювання свідоцтва про атестацію та книжки рятувальника має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів.

Відмова про видачу або анулювання уповноваженим дозвільним органом свідоцтва про атестацію та книжки рятувальника не позбавляє суб‘єкт атестування право подати документи на його отримання після усунення виявлених недоліків і порушень.

Рішення про відмову у видачі та анулювання свідоцтва про атестацію та книжки рятувальника може бути оскаржено у порядку, визначеному законодавством.

Порядок атестації аварійно-рятувальних служб (формувань) та рятувальників, видачі свідоцтва про атестацію, посвідчення та книжки рятувальника, перелік документів, які необхідно подавати для одержання свідоцтва про атестацію, посвідчення та книжки рятувальника, строк їх дії, а також їх зразки визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, погодженим з уповноваженим органом з питань регуляторної політики.

Не атестовані аварійно-рятувальні служби (формування) та рятувальники до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт не допускаються.

Атестовані аварійно-рятувальні служби (формування) вносяться до спеціального реєстру аварійно-рятувальних служб (формувань). Ведення реєстру аварійно-рятувальних служб (формувань) визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру, підлягають постійному та обов‘язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами і формуваннями, які створені на професійній основі.

Постійному та обов'язковому обслуговуванню підлягають:

підприємства, організації з видобутку і переробки твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, експлуатації продуктопроводів, а також ті, що будують, експлуатують або ліквідовують підземні виробки та споруди різного призначення;

споруди транспортних підприємств та організацій з підвищеними вимогами до рівня безпеки їх експлуатації (морські та річкові порти, аеродроми та аеропорти, метрополітени тощо);

металургійні, хімічні, радіаційно небезпечні, вибухопожежонебезпечні та інші підприємства та організації зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також ті, що застосовують у своєму виробництві або зберігають небезпечні хімічні речовини;

рекреаційні зони та інші території у період масового відпочинку людей або занять промислом, у тому числі місця туристичної активності;

райони відповідальності України за організацію обслуговування повітряного руху;

водні об'єкти України, у тому числі, у зоні відповідальності України в Чорному та Азовському морях, на річках Дніпрі та Дунаї.

Об'єкти та окремі території, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами і формуваннями визначаються Кабінетом Міністрів України.

Персональний перелік об‘єктів, які підлягають постійному та обов‘язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами і формуваннями визначається центральним органом виконавчої влади з питань промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Державні аварійно-рятувальні служби та формування здійснюють методичний супровід діяльності об‘єктових аварійно-рятувальних служб і формувань.

Стаття 56. Надання платних послуг аварійно-рятувальними службами

Державні, галузеві та комунальні аварійно-рятувальні служби і формування, а також Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту можуть надавати такі платні послуги, які не суперечать та не заважають їх основній діяльності:

проведення профілактичних заходів та робіт протиаварійного призначення;

виконання робіт, які потребують застосування вмінь рятувальників, спеціальних засобів захисту та оснащення;

проведення робіт з розроблення, ремонту, виготовлення і впровадження обладнання для проведення аварійно-рятувальних робіт.

Перелік платних послуг, умови їх надання, а також порядок використання коштів, одержаних за надання цих послуг визначаються Кабінетом Міністрів України.

На підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони покладаються завдання щодо гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги при ліквідації надзвичайних ситуацій, що виникли на металургійних, хімічних, радіаційних, вибухопожежонебезпечних, а також на інших підприємствах, у селищах та селах.

Виконання покладених завдань підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони здійснюють у взаємодії з пожежно-рятувальними та аварійно-рятувальними підрозділами Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими аварійно-рятувальними службами та формуваннями у разі їх залучення.

Створення, функціонування та забезпечення підрозділів відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони визначається в главі 13 цього Кодексу.

ГЛАВА 8

Позаштатні (невоєнізовані) формування та спеціалізовані

служби цивільного захисту

Стаття 58. Позаштатні (невоєнізовані) формування

Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, містах обласного значення, районах відповідно до адміністративно-територіального устрою, на підприємствах, в установах та організаціях створюються позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту.

До позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту зараховуються працездатні громадяни України, за винятком осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Порядок створення позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту, їх завдання та функції визначаються положенням про них, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 59. Спеціалізовані служби цивільного захисту

Для забезпечення заходів цивільного захисту та проведення спеціальних робіт за функціональною спрямованістю у мирний час та в особливий період у центральних органах виконавчої влади, Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного значення, районах, відповідно до адміністративно-територіального устрою, центральними та місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами міських рад, створюються спеціалізовані служби цивільного захисту: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, зв‘язку і оповіщення, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку тощо.

Для планування евакуаційних заходів і забезпечення їх виконання в умовах надзвичайної ситуації та в особливий період на базі місцевих органів виконавчої влади та відповідних спеціалізованих служб цивільного захисту створюються евакуаційні комісії та інші евакуаційні органи.

Порядок створення спеціалізованих служб цивільного захисту, евакуаційних комісій та інших евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження визначаються положеннями про них, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Глава 9

Права та обов‘язки аварійно-рятувальних служб і формувань,

рятувальників

Стаття 60. Права аварійно-рятувальних служб і формувань

Формування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, державні та комунальні аварійно-рятувальні служби і формування мають право:

обстежувати, з метою профілактики виникнення надзвичайних ситуацій, об'єкти і території, що ними обслуговуються;

подавати власникам підприємств, установ та організацій, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування пропозиції щодо поліпшення протиаварійного стану об'єктів і територій та усунення виявлених порушень відповідно до вимог безпеки;

скасовувати, у разі невідповідності фактичному стану безпеки об‘єктів, власні погодження планів ліквідації аварій цих об‘єктів або їх окремі положення;

залучати та використовувати на договірних засадах засоби зв'язку, транспортні та інші матеріально-технічні ресурси підприємств, установ та організацій для рятування людей та виконання невідкладних робіт або доставки у зони надзвичайних ситуацій особового складу, спеціального оснащення і вантажів;

безоплатно і безперешкодно отримувати від підприємств, установ та організацій, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання покладених на аварійно-рятувальну службу або формування завдань;

безперешкодного доступу на об'єкти і території з метою виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій;

вимагати від усіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, додержання вимог, запроваджених встановленими заходами безпеки;

проводити під час ліквідації надзвичайних ситуацій документування, кіно-і відеознімання, фотографування та звукозапис;

брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах і територіях, що ними обслуговуються;

тимчасово забороняти або обмежувати рух транспортних засобів і пішоходів поблизу та у межах зони надзвичайної ситуації та пожежі, а також доступ громадян на окремі об‘єкти і території, зобов‘язувати їх тимчасово залишати такі об‘єкти і території.

Транспортні засоби підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб і формувань з кольорово-графічними позначеннями, світловою та звуковою сигналізацією належать до категорії оперативних транспортних засобів та користуються, відповідно до законодавства, перевагами у дорожньому русі.

Опис, технічні вимоги та порядок використання спеціальних графічних позначень, світлової та звукової сигналізації визначається відповідно до законодавства.

Права аварійно-рятувальних служб і формувань можуть бути відповідним чином обмежені на територіях та підприємствах, в установах та організаціях, у яких відповідно до вимог Закону України "Про державну таємницю" встановлено спеціальні перепускні та внутрішньооб'єктові режими.

Стаття 61. Права рятувальників

Рятувальники мають право на:

підвищення рівня своїх теоретичних знань, практичних навичок та майстерності за рахунок робочого часу;

отримання державних пільг та гарантій відповідно до законодавства;

отримання, у разі необхідності, безоплатної медичної допомоги від медичних спеціалістів Державної служби медицини катастроф та відповідного лікування у лікувальних закладах, які віднесені до складу Державної служби медицини катастроф;

забезпечення медико-психологічної реабілітації відповідно до законодавства;

обов'язкове особисте страхування.

Під час проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій рятувальники мають право на:

вичерпну та достовірну інформацію, у тому числі про об'єкти, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи, необхідну для виконання ними своїх обов'язків;

безперешкодний допуск на територію та об'єкти, що постраждали;

екіпіровку та оснащення згідно з технологією проведення аварійно-рятувальних робіт;

безкоштовне харчування відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу;

позачергове придбання квитків на усі види транспорту для проїзду до місця проведення аварійно-рятувальних робіт.

Рятувальники мають право створювати в установленому порядку свої професійні спілки.

Стаття 62. Обов'язки рятувальників

Рятувальники зобов'язані:

бути ініціативними, самовідданими та наполегливими під час ліквідації надзвичайної ситуації;

активно проводити аварійно-рятувальні роботи, вживати всіх необхідних заходів для рятування людей, подання їм невідкладної медичної та іншої допомоги, не допускати невиправданих ризиків;

виконувати вимоги відповідних статутів, положень, правил тощо з питань проведення аварійно-рятувальних робіт;

удосконалювати свої професійні здібності, постійно підтримувати свій фізичний і психологічний стан на належному рівні;

утримувати в належному стані засоби індивідуального захисту та засоби для ліквідації надзвичайних ситуацій.

Інші обов'язки рятувальників визначаються відповідними статутами, посадовими інструкціями та контрактами, які укладаються з ними під час їх прийому на службу або роботу.

За неналежне виконання покладених обов‘язків рятувальники несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством.