Організація і методи обстеження підготовки до навчання дітей старшого дошкільного віку

На думку Д. Б. Ельконіна, важливим елементом готовності до шкільного навчання насамперед є розвиток довільності поведінки, перетворення зовнішнього правила у внутрішню інстанцію.

Під керівництвом Д.Б. Ельконіна був проведений цікавий експеримент, у якому брали участь діти п'яти, шести і семи років. Перед дітьми клали сірники і просили по одному перекладати їх на інше місце. Експериментатор спостерігав за поведінкою підопічних з допомогою прозорого з одного боку дзеркала.

Семирічні діти старанно виконували доручення упродовж тривалого часу. Молодші якийсь час перекладали сірники, а потім починали щось буду-вати з них. Найменші практично відразу вносили у це заняття власну мету.

Через певний час експериментатор заходив у кімнату і просив дітей попрацювати ще: "Давайте домовимося перекласти ось стільки сірників". Найстаршим цього було досить для продовження монотонної, безглуздої роботи (вони домовилися з дорослим). Дітям середнього дошкільного віку експериментатор додатково говорив: "Я піду, а з тобою Буратіно залиши-ться". Діти поглядали на Буратіно робили все правильно. Неодноразове повторення цієї ситуації зумовило те, що надалі вони могли і без Буратіно підкорятися правилу.

Експеримент довів, що виконання дитиною правил ґрунтується на системі соціальних стосунків із дорослим. Спочатку правило виконують у присутності дорослого, потім з опорою на предмет, що замінює дорослого, і нарешті, правило стає внутрішнім.

Готовність дитини до шкільного навчання вимагає формування соціальних правил як внутрішніх утворень, наголошував Д.Б. Ельконін, однак у сучасній системі дошкільного виховання не передбачено спеціальної системи роботи у цьому напрямку.У складному комплексі якостей, із яких складається готовність до шкільного навчання, варто виділити мотиваційну, розумову та емоційно-вольову компоненти.

Дошкільник набуває власного досвіду і засвоює доступний йому досвід інших, спілкуючись із дорослими, граючи в рольові ігри, виконуючи трудові доручення тощо, тобто він постійно вчиться. Крім того, в цьому віці розпочинається освоєння форм навчальної діяльності. Навчальна діяльність - це спілкування з дорослими, які не тільки активізують, спрямовують, стимулюють дії, а й керують процесом їх формування. Діти засвоюють знання, вміння й навички, оскільки вивчають необхідні для цього дії та операції, оволодівають способами їх виконання. Серед таких дій назвемо передусім цілеспрямоване сприймання об'єктів, виділення їх характерних ознак, групування предметів, складання оповідань, перелік предметів, малювання, читання, слухання музики тощо. Роль навчання в розумовому розвитку дитини зростає, якщо має місце набуття не окремих знань, а певної їх системи, та формування потрібних для їх засвоєння дій (О.В. Запорожець та ін.).

Дошкільнята загалом опановують фонетичну будову рідної мови, навчаються вільно артикулювати окремі звуки та поєднувати їх у звукосполучення. Протягом дошкільного віку діти досягають значних успіхів в оволодінні граматикою мови, структурою простих та складних речень. Відбувається подальша диференціація функцій мовлення. До функції спілкування додається планування своєї діяльності та її регулювання за допомогою мовлення. Мовлення стає засобом планування, коли переходить з кінця дії на її початок, а засобом довільного регулювання - коли дитина навчається виконувати вимоги, сформульовані за допомогою мовлення (Костюка Г.С).

Більшість створених і вживаних практичних психодіагностичних методик представляють так звані бланкові методики - такі, в яких випробовуваному пропонують серію думок або питань, на які він повинен в усній або письмовій формі дати відповідь. По одержаних відповідях випробовуваного, у свою чергу, судять про психологію тієї людини, яка дала відповіді на ці папитання. Широка поширеність і практичний інтерес до бланкових методик пояснюється тим, що вони відносно прості як для розробки, так і для використання і обробки отриманих результатів[8. ст. 207].

Друге місце по частоті тієї, що зустрічається займають опитні методики, в процесі застосування яких дослідник психології людини задає випробовуваному усні питання, відзначає і обробляє його відповіді. Ці методики хороші тим, що не вимагають підготовки спеціальних бланків і дозволяють психодіагносту вести себе відносно випробовуваного достатньо гнучко. Недоліком опитувальних методик є суб'єктивність, яка виявляється як у виборі самих питань, так і в інтеграції відповідей на них. Крім того, опитувальні методики, важко стандартизувати і, отже, добитися високої надійності і порівнянності одержуваних результатів.

Третє місце по частоті використання займають рисуночні психодіагностичні методики. У них для вивчення психології і поведінки випробовуваних використовуються створені ними малюнки, які можуть мати як заданий тематично, так і спонтанний характер. Іноді застосовується прийом інтерпретації випробовуваними стандартних, готових зображень. Нерідко у вмісті цих зображень в наочній формі представлені завдання, які випробовуваний повинен вирішити.

Для дослідження підготовки до навчання дітей старшого дошкільного віку ми використовували бланкову методику. У одному з садків задавалися дітям ряд питань (додаток 1), на основі відповідей, одержаних в результаті проведення тесту, робилися певні висновки.