Методи визначення психолого-мотиваційної підготовки дітей до навчання в школі

Психолого-педагогічна мотиваційна готовність до шкільного навчання формується в дитини поступово з моменту народження в спілкуванні з дорослими й однолітками, у грі, посильній праці і дошкільному навчанні. Про вступаючого до школи ми не говоримо, що він готовий учень, ми говоримо про його психологічну готовність або неготовність до нового життя в школі.

У чому ж виявляється непідготовленість до шкільного навчання?

Непідготовлена до школи дитина не може зосередитися на уроці, часто відволікається, утрачає нитка пояснення, не може включитися в загальний режим роботи класу. У непідготовленої до школи дитини слабко розвинуті зв'язна мова і розумові здібності, вона не вміє задавати питання, порівнювати предмети, явища, виділяти головне; у неї немає звички до елементарного контролю за собою.

Дитина, погано підготовлена до школи часто мало ініціативна, тяжіє до шаблонових дій і рішень, не прагне до творчості. Її утрудняє спілкування з дорослими й однолітками з приводу навчальних задач, немає інтересу до пізнання. [3, С. 3]

Причини непідготовленості до шкільного навчання можна умовно розділити на органічні і виховні. Органічні причини це різні відхилення у фізичному і нервово-психічному розвитку дитини; зниження темпів розвитку, затримка формування окремих функцій, ослаблення здоров'я. Виховні причини зв'язані з неефективною тактикою педагогічного підходу до дітей у ранньому дошкільному віці. Досвід показує, що часто причиною непідготовленості до школи і низької успішності є педагогічна занедбаність дітей у недостатньо благополучних родинах. Неблагополучні умови виховання, наявність психотравмуючих ситуацій, приводить до зниження рівня розвитку дитини.

Однак і в досить благополучних родинах не завжди користуються можливостями для повноцінної підготовки дітей до школи.

Це багато в чому пояснюється в неправильному розумінні батьками сутності підготовки до школи. У деяких родинах улаштовуються самі дійсні "маленькі школи", у яких батьки намагаються навчити дітей писати, читати, рахувати. Логіка міркувань при цьому проста: якщо заздалегідь навчити дитину тому, з чим вона зустрінеться в школі, вона буде успішно учитися. [3, с. 4]

Але уміння дитини читати і писати, ще не гарантує успішного навчання в школі. Дитина повинна вміти зосереджуватися, уважно слухати, правильно виконувати завдання. Тому головна задача дитячого саду і родини складається в створенні умов найбільш повного загального розвитку дитини з обліком її вікових особливостей і потреб. Необхідно створити умови для розвитку пізнавальної активності, самостійності, творчості кожної дитини.

Психологічна підготовка дитини до навчання в школі є важливим кроком виховання і навчання дошкільника в дитячому саду і родині. Її зміст визначається системою вимог, що школа пред'являє дитині. Ці вимоги полягають у необхідності відповідального відношення до школи і навчання, довільного керування своєю поведінкою, виконання розумової роботи, що забезпечує свідоме засвоєння знань, установлення з дорослими й однолітками взаємин, обумовлених спільною діяльністю. У психології встановлено, що будь-які психічні властивості і здібності складаються лише в ході тієї діяльності, для якої вони необхідні. Тому якості, що необхідні школяреві не можуть скластися поза процесом шкільного навчання.

Отже, психолого-мотиваційна готовність до школи полягає не в тім, що в дитини виявляються сформованими самі ці якості, а в тім, що вона опановує передумовами до наступного їхнього засвоєння. Задача виявлення змісту психологічної готовності до школи це і є задача встановлення передумов "власне шкільних" психологічних якостей, що можуть і повинні бути сформовані в дитини до моменту вступу в школу. Дослідження особи дитини дошкільного віку саме після себе скрутно з тієї причини, що більшість відомих особових тестів призначене для дорослих людей і засноване на недоступному дитині самоаналізі. Крім того, багато рис особи, які підлягають психодіагностиці, в дошкільному віці ще не сформовані, нестійкі. Тому тести для дорослих в психодіагностиці дітей частіше всього застосовувати не можна. [10.c.201].