Психологічні критерії підготовки до навчання дітей в школі

Поняття мотиваційної готовності включає відношення дошкільника до майбутнього навчання. Йдеться про позитивне відношення дитини до школи, про його настроєність на серйозну діяльність. Бажання стати учнем виникає майже у кожного старшого дошкільника. Це пояснюється тим, що дитина вже не задовольняється тими засобами зближення з життям дорослих, які йому надає гра. Він як би психологічно переростає гру хоча ще не перестає грати тривалий час, положення школяра все більше притягає дитину саме як сходинка дорослішання. Ваблять його і зовнішні атрибути шкільного життя: форма, приналежності учня. Так воно і є насправді: з переходом до шкільного життя змінюється суспільною положення дитини, у нього виникають нові обов'язки.

Проте бажання увійти до світу дорослих в новій якості не єдина причина для позитивної настроєності на майбутнє навчання. Друга причина полягає в пізнавальній активності, яка при завершенні дошкільного віку досягає щодо високого рівня розвитку. Для задоволення пізнавальних інтересів дитини на цьому рівні недостатньо «дошкільних» видів діяльності. Все настійніше ставати потреба в спеціальному навчанні, в бажанні пізнати нове, невідоме, розібратися в складному [8. c. 79].

Наукові дослідження показують, що великі труднощі в початковій школі випробовують не тільки ті діти, які не мають достатнього запасу знань і умінь, але перш за все ті, у яких не розвинена пізнавальна спрямованість, не сформована звичка думати, немає бажання шукати відповідь і т.д.

Не можна упевнено сказати про готовність до шкільного учення, того або іншої дитини, не з'ясувавши особливостей розвитку його пізнавальній активності, уявлень, що склалися, про школу, бажання вчитися і відношення до учення в цілому.

Мотиваційна готовність формується в кінці дошкільного - на початку шкільного віку, як прояв потреби в знаннях - якісно нового етапу в розвитку пізнавальної діяльності дитини.

Одним з важливих завдань сучасної школи є формування пізнавальної активності дітей, розвиток їх творчих здібностей, готовності і уміння самостійно працювати: уміти виділяти істотні ознаки в сприйманих предметах і явищах, доступних його розумінню; порівнювати один предмет з іншим, указуючи на відмінність і схожість; визначати причину явищ, робити прості висновки. Дитина повинна уміти швидко знаходити певні предмети, дії, якості; підбирати слова з протилежним значенням; згруповувати декілька предметів за загальною ознакою [8. c.83].

В інтелектуальній сфері ознаками готовності дитини до школи є: диференційоване сприйняття, довільна концентрація уваги, аналітичне мислення, раціональний підхід до дійсності, логічне запам'ятовування, інтерес до занять, досягнення результату власними зусиллями, бажання отримати нові знання, оволодіти на слух розмовною мовою, здатність розуміти і застосовувати символи, розвиток тонких рухів руки і зорово-рухової координації. В емоційній сфері про готовність до школи свідчать емоційна стійкість і навчальна мотивація (бажання вчитися). Ознаками готовності до школи в соціальній сфері є потреба у спілкуванні з іншими дітьми, уміння підкорятися інтересам і звичаям групи, здатність виконувати соціальну роль школяра.

Рівень розвитку мислення дітей старшого дошкільного віку дозволяє давати їм для вирішення завдання, розраховані на застосування одержаних знань, прояв кмітливості, кмітливості там, де чіткі знання не вистачає. До таких завдань відносяться розповіді, загадки, відповідь на які вимагає усвідомлення зв'язків і закономірностей явищ природи.

Школа вимагає від дитини сформованості певного рівня довільності - уміння організувати і контролювати свою рухову активність, діяти відповідно до вказівок дорослого, аналізувати запропонований зразок (виокремлювати його з матеріалу), мислення і мовлення, бажання бути школярем. Для оцінювання таких здатностей дитини використовують діагностичні процедури, призначені для з'ясування рівня розвитку передумов навчальної діяльності: уміння уважно і точно виконувати послідовні вказівки дорослого, самостійно діяти за його завданнями, орієнтуватися на умови завдань, долати вплив побічних факторів; належного розвитку наочно-образного мислення, що є основою повноцінного розвитку логічного мислення.