Досконала конкуренція. Недосконала конкуренція та її типи

В умовах ринкової економіки залежно від кількості конкурентів, обсягу продукції, яка пропонується покупцям, методів конкурентної боротьби існують ще такі види конкуренції, як досконала та недосконала (монополістична й олігополістична).

Досконала конкуренція передбачає, що ринок складається з великої кількості конкурентів (виробників, продавців). Вони пропонують покупцям, товарний продукт з однаковими якісними параметрами або ж цілком ідентичні товари. Причому частка кожного з них настільки мала, що практично ніхто не може впливати на ціну ринку.

Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. При цьому державі немає потреби контролювати ціни. Немає проблем з реалізацією. Продукція збувається методом звичайного обміну або через товарну біржу.

Отже, в умовах досконалої конкуренції виробники й продавці не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, яка передбачає передусім розробку нових товарів, певну політику цін, рекламу, стимулювання збуту тощо.

Однак сказати, що в умовах досконалої конкуренції підприємство не має жодних проблем зі збутом продукції, було б неправильним. Воно повинне уважно вивчати попит і можливе його коливання.

Пристосування до ціни в умовах досконалої конкуренції означає досягнення таких витрат виробництва, які б забезпечували норму прибутку не нижчу, ніж у конкурентів. Це змушує виробників вивчати й реалізувати перспективні шляхи розвитку виробництва.

Монополістична конкуренція діє на ринку з відносно великою кількістю економічних суб'єктів (від 10 до 100), кожен з яких має певний вплив на ціни внаслідок специфічного товару, який він виготовляє, й може мати і реалізовувати монопольну владу. Крива попиту має спадний характер.

Монополістична конкуренція виникає за умови збуту багатьма фірмами подібної, але не ідентичної продукції. Вона нагадує досконалу конкуренцію за трьома аспектами:

– і тут, і там є багато покупців і продавців;

– проникнення на ринок і вихід з нього прості;

– фірми встановлюють ціни в діапазоні, запровадженому іншими фірмами.

Відмінність полягає в тому, що за досконалої конкуренції продукція є ідентичною, а за монополістичної – диференційованою.

Олігополія – це тип ринкової структури, коли декілька великих фірм монополізують виробництво та збут основної маси продукції і ведуть між собою нецінову конкуренцію.

Олігополія зумовлює три види ринку:

– ринкова структура, в якій діють одногалузеві торгово-промислові фірми;

– ринкова структура, коли декілька великих постачальників, не пов'язаних ніякими угодами, конкурують між собою;

– ринок, на якому взаємодіють групи корпорацій на зразок виробничої піраміди, в якій виробничий взаємозв'язок ґрунтується на подетальній спеціалізації.

В олігополії ціноутворення залежить від дій конкуруючих фірм.

Існує ще декілька видів конкуренції в умовах ринку недосконалої конку­ренції: монопсонія, олігопсонія, дуополія, білатеральна монополія (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Основні види ринків в умовах досконалої і недосконалої конкуренції

Монопсонія – це тип ринкової структури, при якій існує монополія одного покупця товару. Обмежуючи свої закупівлі, покупець забезпечує собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини доходів продавця.

Олігопсонія – це тип ринкової структури, при якій існує невелика вузькоспеціалізована група покупців певного товару. Обмежуючи закупівлі товару, покупці забезпечують собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини доходів продавця.

Дуополія – це тип ринкової структури, при якій існує тільки два постачальники певного товару і між ними повністю відсутні монополістичні угоди про ціни, ринки збуту та інше.

Білатеральна монополія – це тип ринкової структури, при якій виникає протиборство єдиного постачальника і єдиного споживача. Такий ринок виникає на ринку електроенергії, водо- та газопостачання.

Коефіцієнт конкурентоспроможності (КК_ф) характеризує здатність підприємства до виживання і виражає відношення між ринковою вартістю Р та витратами виробництва ТС = FC + VC [6, с. 218]:

КК_ф = Р / (FC + VC),

де Р – ціна; FC – постійні витрати; VC – змінні витрати.

Коефіцієнт конкурентоспроможності не повинен досягати одиниці, бо це означатиме, що підприємство працює без прибутку. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю, тим успішніше діє суб'єкт конкуренції, тим міцніша його позиція на ринку. Звичайно, при використанні наведеної формули слід враховувати, що ринкова вартість по-справжньому виявляється тоді, коли існує рівновага між попитом і Пропозицією на певний продукт. Якщо така рівновага відсутня, то ринкова ціна відхиляється від вартості стихійно, під впливом нерегульованих економічних процесів.

Будь-який економічний закон, як відомо, виражає суттєві, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ або процесів. У кожному при-чинно-наслідковому зв'язку один процес виступає причиною, а другий наслідком. Як правило, назва економічного закону відбиває процес-наслідок. Тому в економічному законі конкуренція виступає як наслідок. Що ж є причиною її виникнення? Дослідження багатьох економістів, які аналізували процеси ринкових відносин, показують, що такою причиною є різноманітність форм власності і наявність відокремлених товаровиробників, які виробляють продукцію у різних умовах для одного й того самого контингенту споживачів.

Якби всі виробники мали однакові умови виробництва, то конкуренція спрямовувалася б лише на суперництво за найкомфортніші сучасні умови постачання товару споживачеві.