Бюджетний процес та його принципи

Бюджетна система Франції заснована на чотирьох принципах, які прийнято вважати класичними: складання бюджету на рік; єдність; універсальність; спеціалізація. У Франції фінансовий рік збігається з календарним.

Принцип єдності бюджетної системи означає, що всі фінансові операції держави відображаються в єдиному законодавчому докумен­ті, що затверджується парламентом. Однак специфіка Франції поля­гає в тому, що деякі фінансові операції оформляються або у вигляді додатку до загального бюджету (бюджети пошти, телеграфу), або враховуються окремо від державного бюджету (спеціальний фонд дорожніх інвестицій).

Універсальність передбачає окреме відображення доходів і витрат в абсолютній сумі. Але з ряду статей державного бюджету відобра­жається лише чисте сальдо.

Спеціалізація бюджетної системи полягає в цільовому викорис­танні бюджетних кредитів без права переводу їх з однієї статті на іншу. На практиці протягом року здійснюється перерозподіл дота­цій по об'єктах кредитування без будь-якого законодавчого оформ­лення.

Бюджетний процес охоплює три основні стадії: підготовку проек­ту, розгляд і затвердження у парламенті, виконання державного і місцевого бюджетів. Як підкреслював французький економіст П. Ляллюмьєр, складання проекту фінансового закону може розгля­датися як процес прийняття політичного рішення. За його оцінкою, проект державного бюджету постійно є результатом багаточисленних компромісів.

Еволюція бюджетного процесу у Франції, закріплена конститу­цією, призвела до посилення ролі виконавчої влади за рахунок зни­ження фінансових прав парламенту і забезпечила провідну роль уря­ду у складанні бюджету. Проект бюджету розробляється протягом дев'яти місяців Міністерством економіки і фінансів з врахуванням інших зацікавлених відомств. У Франції застосовується нова прак­тика складання проекту бюджету — «Раціоналізація вибору бюдже-

Фінанси Європейського Співтовариства та окремих країн ЄС 133

ту» за прикладом США. Для розробки бюджету застосовуються еко-номіко-математичні методи і ЕОМ.

Домінуюча роль Міністерства економіки і фінансів у складанні державного бюджету визначається його роллю в регулюванні еконо­міки. Це відображається у сучасній його структурі, яка склалась в результаті неодноразових реорганізацій. Провідним підрозділом Мі­ністерства економіки і фінансів, поряд з бюджетним управлінням, є казначейство. Крім традиційних функцій по розподілу коштів дер­жавного і більшої частини місцевих бюджетів, казначейство здіснює втручання в діяльність приватних і змішаних підприємств шляхом надання кредитів, фінансування інвестицій, бере участь у проведенні кредитної політики, розвитку фінансового ринку. На казначейство покладені функції, пов'язані з міжнародними валютними відносина­ми. Казначейство також управляє державним боргом.

Бюджетне управління займається підготовкою та виконанням бюд­жету, контролює місцеві бюджети і фінанси підприємств, а також державні витрати.

Генеральна дирекція Національного інституту статистики і еконо­мічних досліджень Міністерства економіки і фінансів розробляє фі­нансовий аспект програми економічного і соціального розвитку кра­їни, займається короткостроковим прогнозуванням. Таким чином, Міністерство економіки і фінансів відіграє важливу роль у визначен­ні економічної політики країни.

Бюджетні права прем'єр-міністра розширені, а бюджетні права парламенту обмежені. Якщо протягом 70 днів після подання бюджету парламент не затверджує його, то це право переходить до уряду.

Парламент позбавлений бюджетної ініціативи. Парламентарії, що не є членами уряду, не можуть вносити пропозиції щодо додаткових витрат, введення нових податків чи змін бюджетних статей. Однак зміни в бюджетному процесі не дають підстав для твердження про повну ліквідацію парламентського контролю над бюджетом. Парла­менту формально підпорядкована палата бюджетної дисципліни, яка контролює діяльність розпорядників кредитів.

Виконання бюджету здійснюється в основному через каси казна­чейства, яке має поточний рахунок у Банку Франції і виставляє чеки на його відділення.