Виконане завдання. 1. Виділено чотири етапи (періоди) становлення взаємовідносин між суспільством і природою:

1. виділено чотири етапи (періоди) становлення взаємовідносин між суспільством і природою:

1. Етап мисливсько-збиральницької культури.

2. Етап аграрної культури.

3. Етап індустріального суспільства.

4. Постіндустріальна епоха.

2. Мета навчальної дисципліни “Заповідна справа” – оволодіння теоретичними

знаннями і практичними навичками щодо охорони природи, організації,

планування і проведення природоохоронної діяльності й збалансованого,

гуманного ведення лісового, мисливського та садово-паркового господарства в

Україні в наявних, а також створення нових об’єктів і територій ПЗФ та

формування невиснажливої екомережі України і свого регіону зокрема.

Згідно поставленої мети, виділено основні завдання навчальної дисципліни:

• створення нових територій та об'єктів ПЗФ як важливого інтегрального

екологічного показника й оптимізація існуючих природно-заповідних територій

(пріоритетний розвиток поліфункціональних) з метою поліпшення умов для

збереження природних комплексів;

• удосконалення класифікації ПЗФ шляхом запровадження нових та

уточнення статусу існуючих категорій;

• забезпечення репрезентативності ПЗФ за флористичною, біоценотичною,

фауністичною, геологічною, ґрунтознавчою, ландшафтною й іншими екоознаками;

• формування загальнодержавної територіальної комплексної системи

охорони навколишнього природного середовища (екомережі) на основі поєднання

територій і об'єктів ПЗФ з іншими природними територіями, що особливо

охороняються;

• запровадження регулярного наукового аналізу стану ПЗФ, органічного

поєднання завдань розвитку природно-заповідної справи з системою освіти,

екологічного та патріотичного виховання;

• підвищення ефективності участі України в міжнародному співробітництві у

сфері природно-заповідної справи, створення міжнародних поліфункціональних

природно-заповідних територій;

• удосконалення системи державного управління, перш за все, заповідниками,

національними природними та регіональними ландшафтними парками;

•посилення відповідальності за порушення режиму територій ПЗФ.

На сучасному етапі розвитку природно-заповідної справи досі актуальними і

трьома найголовнішими її завданнями залишаються:

• створення географічно репрезентативної мережі територій ПЗФ;

• перехід на збалансоване співвідношення земель ПЗФ з іншими категоріями

земель і визнання його обов'язковою складовою збалансованого розвитку держави;

• пріоритетність збереження біоландшафтного різноманіття через

формування національної екомережі України, організація системи екологічного

моніторингу природоохоронних територій та управління ними, підвищення рівня

екологічної й природоохоронної свідомості населення.

Знання та вміння, отримані при вивченні цієї навчальної дисципліни,

будуть використані під час освоєння багатьох навчальних дисциплін, вивчення

яких, згідно з діючим навчальним планом, здійснюється після цієї дисципліни, а

також для професійної та практичної підготовки фахівця.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні знати:

- етапи історичного розвитку заповідної справи;

- сучасний стан заповідної справи;

- основні категорії природно-заповідних об'єктів;

- фактори, види і ступінь техногенного впливу на території й об’єкти

природно-заповідного фонду;

- класифікацію функцій заповідних екосистем;

- механізм резервування природних територій для заповідання;

- процедуру створення природно-заповідних територій;

- програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні;

- екологічні, юридичні та економічні засади функціонування заповідних

об'єктів на території України;

- характеристику природно-заповідного фонду світу і методи його

збереження;

- систему управління природно-заповідним фондом;

- чинне природоохоронне законодавство;

- структурно-функціональну організацію природно-заповідного фонду;

- сучасну мережу природно-заповідного фонду та структуру екомережі;

- засоби збереження і напрями використання природно-заповідного фонду.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні вміти:

- визначати наукову цінність біотичного і ландшафтного різноманіття

природно-заповідного фонду;

- оволодіти основними методами виділення, проектування, створення та

оцінки заповідних територій;

- встановлювати режими збереження заповідних екосистем і ландшафтів;

- оцінювати вплив антропогенних факторів на заповідні екосистеми;

- проводити біомоніторинг та створити Літопис природи на територіях і

об’єктах природно-заповідного фонду;

- діяти у складі служб державної охорони природно-заповідного фонду;

- розробити положення про статус і завдання природоохоронного об'єкту;

- організовувати еколого-освітню, просвітню та рекреаційну діяльність;

- організувати громадський контроль об’єктів і територій природно-

заповідного фонду;

- застосувати знання в професійній та природоохоронній діяльності.__

3. об'єктами заповідної справи є:

матеріальні - виділені, запроектовані і зарезервовані для заповідання

природні території, їх мережі, території й об'єкти ПЗФ, їх мережі, охоронні зони,

екомережі і її територіальні елементи, біорізноманіття заповідних і інших

охоронних екосистем. Ряд категорій ПЗФ України (такі як ботанічний сад,

дендрологічний парк, зоологічний парк, парк-пам’ятка садово-паркового

мистецтва) являють собою матеріальні сутності, але є не суто природними

територіями, а штучно створеними об’єктами. Отже, не тільки природні

території та природні комплекси є матеріальними об’єктами заповідної справи,

але й комплекси штучного походження, що мають особливу наукову, освітню,

виховну та іншу цінність і підлягають збереженню;

нематеріальні - морально-етичні, освітні, світоглядні норми і стандарти,

сакральна, естетична, духовна, етнічна, символічна цінність, ідеальна природа,

любов і патріотизм до природи тощо. Заповідна справа торкається багатьох

морально-етичних і ціннісних цих аспектів взаємодії людини з природою. Такі

ідеальні феномени, як морально-етичні норми людського ставлення до живої та

неживої природи, її сакральна, духовна, естетична й інші “нематеріальні”

цінності, індивідуальні і соціальні (зокрема, етнічні) значення певних

ландшафтів, їх символізм тощо є тими об’єктами ідеальної природи, на які

також спрямована заповідна справа. У наш час гуманізації науки та інших форм

людської діяльності, поширення в суспільстві екоцентричних світоглядів

значення таких ідеальних об’єктів заповідної справи неухильно зростає.

Головним матеріальним об'єктом заповідної справи є ПЗФ як своєрідна

природно-територіальна система, яка відображає сукупність природних територій,

категорій різних рангів, що взаємопов'язані та взаємодоповнюють один одного, а

також забезпечують у межах регіону, держави чи міждержавного простору цілком

стабільне та довгострокове виконання природоохоронних завдань.

Предметом заповідної справи є: вивчення, виділення, резервування,

проектування й функціонування територій і об'єктів ПЗФ, їх мережі й екомережі.

З цієї точки зору особливість заповідної справи полягає в тому, що вона

охоплює як сутності чисто матеріального ґатунку (наприклад, фізичну

територію, певні природні об'єкти тощо), так і торкається питань гуманітарного

змісту (наприклад, морально-етичних аспектів охорони природи, цінності

природи, екологічної освіти та виховання тощо).__

4. В структурно-логічній схемі навчального процесу підготовки фахівця

вивчення цієї дисципліни базується на знаннях природничих (ботаніки, зоології,

генетики, географії, загальної екології, біогеохімії, агроекології, екології лісів,

степів, водойм, ландшафтів, радіоекології, нормування антропогенного

навантаження на навколишнє природне середовище, техноекології, екологічного

права, екологічної експертизи, моделювання та прогнозування стану довкілля,

екологічного менеджменту, аудиту, управління природоохоронною діяльністю,

економіки природокористування) і суспільно-гуманітарних дисциплін

(філософії, історії, культурології, етики, правознавства, політології, соціології,

етнології, філології) і повинна вивчатися після них.

5. У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні знати:

- етапи історичного розвитку заповідної справи;

- сучасний стан заповідної справи;

- основні категорії природно-заповідних об'єктів;

- фактори, види і ступінь техногенного впливу на території й об’єкти

природно-заповідного фонду;

- класифікацію функцій заповідних екосистем;

- механізм резервування природних територій для заповідання;

- процедуру створення природно-заповідних територій;

- програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні;

- екологічні, юридичні та економічні засади функціонування заповідних

об'єктів на території України;

- характеристику природно-заповідного фонду світу і методи його

збереження;

- систему управління природно-заповідним фондом;

- чинне природоохоронне законодавство;

- структурно-функціональну організацію природно-заповідного фонду;

- сучасну мережу природно-заповідного фонду та структуру екомережі;

- засоби збереження і напрями використання природно-заповідного фонду.

6. У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні вміти:

- визначати наукову цінність біотичного і ландшафтного різноманіття

природно-заповідного фонду;

- оволодіти основними методами виділення, проектування, створення та

оцінки заповідних територій;

- встановлювати режими збереження заповідних екосистем і ландшафтів;

- оцінювати вплив антропогенних факторів на заповідні екосистеми;

- проводити біомоніторинг та створити Літопис природи на територіях і

об’єктах природно-заповідного фонду;

- діяти у складі служб державної охорони природно-заповідного фонду;

- розробити положення про статус і завдання природоохоронного об'єкту;

- організовувати еколого-освітню, просвітню та рекреаційну діяльність;

- організувати громадський контроль об’єктів і територій природно-

заповідного фонду;

- застосувати знання в професійній та природоохоронній діяльності.