Операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих по­купцем

— комерційна компенсація
---- зустрічні закупки

- авансові закупки

---- угоди типу «свіч»

---- угоди типу «офсет»

- рамочні угоди

~ угоди позитивної зустрічної торгівлі

- угоди по зворотному експо­
рту

-програма пов'язання експо­рту та імпорту

_ обов'язки, які передбачають

участь інвестора в експорті товарів країни імпортера

8—10 % загального обсягу світової торгівлі

Зустрічна торгівля

15—20 % в торгівлі між Сходом і Заходом

Рис. 6.1

6.2. Бартерні операції як вид зустрічної торгівлі

Операції натурального обміну відомі під назвою бар­терних. Під бартером розуміють обмін визначеної кількості од­ного товару на інший у вигляді натурального обміну без викори­стання механізму валютно-фінансових розрахунків. Характерними особливостями бартерної угоди є:

1) одноразовий характер;

2) участь у ній найчастіше двох сторін;

3) оформлення угоди одним контрактом;

4) визначення кінцевої специфікації і обсягу угоди до підпи­
сання контракту;

5) відносно короткий, в порівнянні з іншими формами зустрі­
чної торгівлі, термін виконання угоди, який, як правило, не пере­
вищує одного-двох років.

Мета, яку переслідують сторони при укладенні бартерних угод, частіше зводиться до однієї або декількох із нищезазначених:

1) пом'якшення проблеми інвалютного фінансування імпорту;

2) спрощення розрахунків;

3) розширення можливостей просування на ринок країни-
контрагента;

4) додаткова можливість отримання імпортного обладнання в
обмін на товар, реалізація якого ускладнена у звичайних комер­
ційних умовах.

Говорячи про переваги та недоліки бартеру, необхідно прово­дити чіткий водорозділ між інтересами окремих фірм та інтере­сами держави в цілому. З точки зору окремих фірм, до переваг бартеру належить, наприклад, можливість розробки нових ринків збуту продукції та послуг. Деякі фірми використовують бартер для забезпечення більшої гарантованості поставок потрібного їм товару. Бартер дає фірмам можливість подолати нетарифні бар'єри та обмеженості, що позитивно відбивається на конкурен­тоспроможності фірм на конкретних ринках, і принести їм значну економію на складських та транспортних видатках.

Держава завдяки бартеру отримує додаткові ресурси. Напри­клад, США кошти, отримані від бартеру залишків сільськогоспо­дарських товарів, використовують для утримання армії, зокрема на покращання умов життя особового складу. Крім того, розви­нуті держави використовують бартер у ситуаціях, пов'язаних із погіршенням умов їх торгівлі.

Недоліки бартеру:

1. Обов'язковість збігу потреб партнерів. Продавець, зацікав­
лений у бартері, змушений шукати покупця, який має той товар,
якого потребує продавець.

2. Складність в укладенні бартерних ущиторівняно із звичай­
ними комерційними контрактами. Бартер найчастіше пов'язаний
³ проведенням складних цінових переговорів та з узгодженням
кількості зустрічних товарів. При бартерних угодах частіше ви­
никають труднощі в керуванні якістю товарів. У звичайних коме­
рційних контрактах передбачається узгоджена якість предмета
Угоди. Оскільки бартер передбачає двосторонній обмін, контроль
Узгодженої якості товарів ускладнюється.

3. Односторонність вигоди в бартерній угоді. У тих випадках
коли контракт укладається під натиском одного із партнерів в
іншої сторони часто виникають труднощі у використанні чи реа­
лізації отриманого зустрічного товару.

4. Великі витрати часу, пов'язані з виконанням угоди. Бартерні
угоди потребують тривалішого періоду переговорів, оскільки бага­
то з фірм не знають специфіки товарів, якими обмінюються. З дру­
гого боку, в бартері винагорода, яка виплачується посередникам
дещо вища, ніж у звичайних комерційних угодах, і складає в прак­
тиці західних фірм 1,5—3,0 % (супроти 2,0 %) вартості контракту.

Для здійснення бартерних угод між суб'єктом зовнішньоеко­номічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарсь­кої діяльності оформляється єдиний договір, що передбачає зба­лансований за вартістю обмін товарами, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі. У бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що експортують­ся та імпортуються, виражена в іноземній валюті з обов'язковим вираженням її в доларах СІЛА. На кількість товарів, що обміню­ються, не впливає зміна цін на світовому ринку. Рух зустрічних потоків товарів відбувається, як правило, одночасно.

Поставка товарів АВ

Партнер В

Поставка товарів ВА

У бартерних контрактах обов'язково обумовлюються:

1. Предмет контракту.

2. Оцінка вартості товару.

3. Облік виконання зобов'язань.

4. Упаковка і маркування.

5. Повідомлення про відвантаження.

6. Відповідальність сторін.

7. Претензії.

8. Застосовуване право при вирішенні спорів.

9. Інші положення.

Текст починається зі слова контракт, а потім йде N і літера Б, що дає можливість визначити вид контракту, місце і дату підпи­сання угоди, визначення контрагентів із зазначенням країни і мі­ста, назви підприємств і фірм.

На відміну від інших контрактів у бартерних контрактах сто­рони виступають під назвами «Підприємство», «Фірма» і поД-

Оцінка вартості постачальних товарів здійснюється з метою зба-нсованості взаємних поставок, контролю за виконанням взаєм-зобов'язань і можливого врегулювання питань щодо претен­зій У цьому пункті зазначаються умови поставки згідно з Тнкотермс-90. Термін розрахунків за бартерними контрактами не має перевищувати трьох місяців.

у пункті «Упаковка і маркування» обумовлюється упаковка відповідно до характеру товару, яка має забезпечувати його збе­реження під час транспортування. Особливі умови упакування зазначаються у додатках 1 і 2. Обов'язковою умовою є те, що в кожне вантажне місце має бути вкладено пакувальний лист із за­значенням переліку упакованих предметів, кількість, номер міс­ця, маса брутто і нетто, назви сторін за даним контрактом.

Пунктом «Повідомлення про відвантаження» сторони зо­бов'язують себе повідомляти дату і час відвантаження товару, які засвідчуються обумовленими сторонами документами.

Пункт «Відповідальність сторін звільнення від відповідально­сті» передбачає умови, за яких контрагенти мають право вимага­ти відшкодування за порушення відповідних умов контракту.

За бартерним контрактом сторони мають право пред'являти претензії з обов'язковим додатком документів, що обґрунтову­ють ці претензії. Контракт обумовлює, що спори і розбіжності вирішуються шляхом переговорів між контрагентами. Лише у виняткових випадках сторони звертаються в арбітраж. Цей пункт контракту передбачає, що якщо виникають спори, не передбачені контрактом у відносинах сторін, вони підлягають загальним нор­мам цивільного законодавства України.

У пункті «Інші положення» обумовлюється, що сторони не мають права передавати свої повноваження третім особам, усі зміни мають бути підписані уповноваженими на те особами, кон­тракт набуває чинності з дати його підписання.

_У додатках 1, 2 чітко обумовлюється назва товару, кількість, якість відповідно до чинних ГОСТів і згідно з сертифікатом, що видається підприємством, гарантії, термін пред'явлення претензій.

6.3. Операції за участю продавця у сфері зовнішньоекономічних відносин

До операцій, що передбачають участь продавця в реа­лізації товарів, запропонованих покупцем, належать:

• комерційна компенсація;

• зустрічні закупівлі;

• авансові закупівлі;

• угоди типу «світч»;

• угоди типу «офсет»;

• рамкові угоди;

• угоди позитивної зустрічної торгівлі;

• угоди щодо зворотного експорту;

• програми пов'язування імпорту та експорту;

• обов'язки, які передбачають участь інвестора в експорті то­
варів країни-імпортера.

У здійсненні операцій цього виду використовуються гроші як міра вартості і як засіб платежу. Розрахунок між партнерами здійснюється в грошовій формі за цінами, які можуть змінювати­ся зі зміною ринкової ситуації. Продавець самостійно реалізує товари для отримання виручки за свої поставки.

Комерційна компенсація передбачає взаємну поставку товарів за рівну вартість. При такій операції кожний партнер водночас виступає в ролі продавця і покупця і висвітлює рахунок за свої поставки в грошовій формі. Умови початкової і зустрічних по­ставок визначаються в одному контракті. В ньому ж може бути передбачено взаємне задоволення інтересів партнерів у будь-якій формі, наприклад, часткова оплата початкової поставки чи інше.

Зустрічні закупівлі є найпоширенішою формою зустрічної то­ргівлі, за якої фірма, що приймає товар, розраховується постав­ками товарів безвідносно до імпортованої продукції, технології чи обладнання. При цьому підписуються два контракти, в яких фіксуються сума і термін поставки, і можуть не вказуватися кон­кретні товари, які закуповуються за зустрічними зобов'язаннями. Платежі за початкову і зустрічні поставки виконуються незалеж­но один від одного.

При авансових закупівлях сторона, зацікавлена в продажу своїх товарів партнеру, спочатку закуповує у нього якісь товари, після чого поставляє на цю суму свої товари. Набір товарів може бути довільним.

Змістом операції типу «світч» є передача експортером своїх зобов'язань щодо зустрічної торгівлі третій стороні. Такі операції застосовуються в поєднанні з іншими операціями зустрічної тор­гівлі (крім бартерної).

У розглянутих вище комерційних операціях немає жодного виробничого чи технологічного зв'язку між товарами. До пр^пгга' жу чи обміну надходять готові товари.

Угоди «офсет» застосовуються переважно у сфері між,;. них поставок, у тому числі військової техніки і спецмайна. В та-

их угодах країна, яка закуповує майно за кордоном, виставляє Зустрічні вимоги компенсаційного характеру до експортера, вкчючаючи вимоги налагодити спільне виробництво закупівель­ної техніки в країні-імпортері, здійснити зустрічні закупівлі това­рів передати технологію виробництва виробів, вимоги про обов'я­зкове залучення фірм країни-імпортера як субпідрядчиків у буді­вництві об'єктів, вимоги про залучення зарубіжних інвестицій, пов'язаних з передачею технологічного і керівничого «ноу-хау».

Угоди «офсет» поділяються на прямі та непрямі. Прямий «оф­сет» пов'язаний безпосередньо з відшкодуванням затрат на при­дбання експортних товарів країни-постачальника зустрічними поставками країни-імпортера. Непрямий «офсет» передбачає відшкодування частини вартості поставлених виробів зустрічни­ми поставками товарів, не пов'язаних з обороною. Іноді в таких угодах компанія-скспортер наймає субпідрядчиків фірм країни-імпортера або використовує компоненти і сировину виробництва місцевих фірм, які в іншому випадку завозилися б із-за кордону. Наприклад, великий західний консорціум у своїй комерційній пропозиції на електрифікацію залізниць у Новій Зеландії перед­бачає виробництво частини компонентів та вузлів, а також роз­робку дизайну, інжинірингові та будівельні послуги із залучен­ням новозеландських фірм, що виявилося вирішальною умовою при прийнятті позитивного рішення тендерним комітетом.

У разі рамочні угод західна фірма встановлює на договірній основі офіційний, довготерміновий механізм кредитування своїх поставок у країну-імпортер. Експорт західної фірми, який здійс­нюється в рамках угоди, обумовлює виникнення зустрічних обов'язків з боку фірм країни-імпортера. Як варіант експортна виручка західної фірми може зараховуватися на спеціальний умовний рахунок банку країни-імпортера і є джерелом платежу різним постачальникам зустрічних товарів з цієї країни. Західна фірма, таким чином, сприяє розвитку експорту приймаючої краї­ни і отримує, згідно з існуючою практикою, винагороду в розмірі від 3 до 10 % суми експорту. Специфіка рамкових угод у тому, Що вказаний механізм діє не для окремії, од$фц&зопої угоди, а на постійно діючій довготерміновій основі.

Угоди позитивної зустрічної торгівлі належать до категорії небагатьох угод, коли західна фірма більше зацікавлена у зустрі­чних поставках товарів, ніж її контрагент. У цих угодах приватні фірми віддають перевагу отриманню платежу за поставлений то-^вар не готівковою валютою, а зустрічними поставками конкрет­ної продукції.

Угоди щодо розробки зарубіжних ресурсів з метою їх пода­льшого імпорту є відокремленим видом позитивної зустрічної торгівлі і націлені на довготермінові імпортні поставки стратегі­чної мінеральної сировини та інших ресурсів. Відмінність цього виду угод від угод позитивної зустрічної торгівлі полягає в моти­вації західного партнера, який у даному випадку більше зацікав­лений не в реалізації власного обладнання, а в зустрічних довго­термінових поставках сировини. За оцінкою американських експертів, в середині 30-х років ФРН, Японія, Франція ввозили в рамках таких угод близько 79 млн т стратегічної мінеральної си­ровини, включаючи залізну, нікелеву, марганцеву руду, боксити алюміній, хром, вольфрам та інші товари.

Угоди щодо зворотного експорту використовуються для репа­тріації прибутку із країн з діючими обмеженнями та переведення валюти за кордон. У ряді випадків західна фірма-експортер сти­кається з дилемою: продовжити дебіторську заборгованість іно-покупця з країни з валютними обмеженнями або отримати ком­пенсацію в місцевій валюті країни-імпортера. Одним із варіантів виходу з такого становища є закупівля за місцеву валюту певного товару в країни-імпортера і реалізація цього товару за кордоном з ВКВ. Успіх таких угод залежить від того, наскільки жорстким є експортний контроль у країні-імпортері.

Програми пов'язування імпорту та експорту передбачають за­стосування преференційного режиму при видачі ввізної ліцензії тим зарубіжним фірмам, які уклали або сприяли укладенню екс­портних угод для національних фірм держави-імпортера. Такі програми характерні для країн, що розвиваються, з великою су­мою зовнішнього боргу, де діють програми ліцензування імпор­ту, у рамках яких дозволено до ввезення тільки обмежене коло необхідних товарів. Виняток робиться лише для фірм, які уклали експортний контракт на еквівалентну суму.

Оскільки за такими програмами відповідальність за зустріч­ний експорт покладається не на зарубіжного постачальника, а на місцеву імпортну фірму, остання, як правило, перекладає цю проблему на західного партнера. В кінцевому підсумку перед за­хідною фірмою постає дилема: здійснити угоди зустрічної торгі­влі або зовсім пропустити можливість укласти угоду.

Обов'язки, які передбачають участь інвестора в експорті това­рів країни-імпортера, полягають у тому, що уряд приймаючої країни дає дозвіл на зарубіжні інвестиції лише за умов зо­бов'язання фірми-інвестора сприяти активізації її експорту. Д^е' передусім, зобов'язання фірми експортувати встановлений відс°'

продукції яку виробляють на об'єкті інвестування, забезпе­чити зайнятість місцевого персоналу, використовувати певну ча-тку місцевих компонентів та вузлів і передати технологічне та управлінське «ноу-хау» місцевому персоналу.

Відмінність даного виду угод від власної зустрічної торгівлі полягає в тому, що тут метою західних фірм є не продаж облад­нання, а здійснення прямих зарубіжних капіталовкладень. Нині, за оцінкою західних економістів, майже 40 країн світу, в тому чи­слі і деякі промислово розвинуті країни (наприклад, Канада) ви­користовують подібні обмеження.

Отже, різновиди товарообмінних угод і форм зустрічної торгі­влі різноманітні. Вміле використання цих форм виробниками-учасниками ЗЕД може стати запорукою їх успішної діяльності на зовнішньому ринку.

6.4. Характеристика операцій промислового співробітництва

На відміну від попередніх, операції в рамках промис­лового співробітництва (співробітництво на компенсаційній ос­нові, виробнича кооперація), пов'язані з виробничою сферою, передбачають особливий вид зустрічних поставок.

Угоди про співробітництво на компенсаційній основі перед­бачають поставку іноземним партнерам на умовах кредиту ком­плектного обладнання та інжинірингових послуг з подальшим його погашенням коштом виручки від зустрічної поставки виро­бленої на цьому обладнанні продукції. Найтриваліші стійкі зв'я­зки між торговими партнерами, за яких торгівля виступає части­ною промислового співробітництва, забезпечують виробниче ко­оперування. Найпоширенішими видами його є: '"«,:

• підрядне кооперування;

• договірна спеціалізація;

• спільне виробництво. _ ■«^фС л

При підрядному кооперуванні одна із сторін (замовник) дору­чає іншій (виконавцю) виконання певної роботи відповідно до обумовлених вимог (обсяг, термін, ціна та ін.). За необхідності замовник може передати підряднику технологію,"креслення і специфікації, обладнання і матеріали.

Договірна спеціалізація передбачає розмежування виконання окремих частин і етапів виробничих програм.

Спільне виробництво організовується для здійснення конкре­тного економічного проекту щодо вироблення складних видів продукції. При цьому партнери тісно взаємодіють на всіх етапах починаючи з НДДКР і до збуту та сервісного обслуговування' Таке співробітництво оформляється як тимчасово договірне об'єд­нання юридично самостійних фірм. Коопераційні зв'язки оформ­ляються контрактом або протоколом про здійснення спільного виробництва.

Однією із форм зовнішньоторговельних угод при здійсненні зустрічної торгівлі є операції з давальницькою сировиною. Опе­рація з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних від­носинах — це операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання давальницької сировини (незалежно від кілько­сті замовників та виконавців, а також етапів операцій з перероб­лення цієї сировини), ввезеної на митну територію України (чи закупленої іноземним замовником за іноземну валюту в Україні), або вивезеної за її межі з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зо­внішньоекономічних відносинах належать операції, у яких сиро­вина замовника, на конкретному етапі її переробки, становить не менше 20 % загальної вартості готової продукції. При цьому да­вальницькою сировиною вважається сировина, матеріали, напів­фабрикати, комплектуючі енергоносії, ввезені на митну терито­рію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції з подальшим поверненням усієї продукції або її части­ни до країни власника (чи реалізацією в країні виконавця замов­ником або за його дорученням виконавцем) або ввезенням до ін­шої країни. Готова продукція може бути реалізована в Україні, якщо давальницька сировина, з використанням якої вироблено цю продукцію, ввезена іноземним замовником на митну терито­рію України чи закуплена іноземним замовником за іноземну ва­люту в Україні. Право власності на імпортовану давальницьку сировину та вироблену з неї готову продукцію належить інозем­ному замовнику.

У даних угодах суб'єкт господарської діяльності, який надає давальницьку сировину, виступає як замовник, а суб'єкт госпо­дарської діяльності, який здійснює переробку, обробку, збага­чення чи використання давальницької сировини, як виконавець Під готовою продукцією розуміють продукцію чи товар, який вироблений з використанням давальницької сировини (крім тієї

частини, що використовується для проведення розрахунків за її

переробку.

Давальницька сировина, що ввозиться на митну територію України іноземним замовником, обкладається ввізним митом за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та збора­ми ЩО справляються у разі ввезення товарів. Сплата ввізного ми­та,'податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українсь­ким виконавцем шляхом видачі простого векселя державній податковій інспекції за місцезнаходженням виконавця з терміном платежу, що дорівнює терміну здійснення операції з давальниць­кою сировиною, але на більше як на 90 календарних днів з моме­нту оформлення ввізної вантажної митної декларації. Сума, обу­мовлена векселем, визначається у валюті контракту на переробку давальницької сировини.

У випадку вивезення готової продукції в повному обсязі, пе­редбаченому в контракті, за межі митної території України у пе­ріод, обумовлений законодавством, вексель погашається, і ввізне мито, податки та збори (крім митних, зборів) не справляються. Вексель погашається також у разі часткового вивезення готової продукції, передбаченого умовами контракту, за межі митної те­риторії України, якщо український виконавець документально підтвердить оплату ввізного мита, податків та зборів, які мали бути сплачені при ввезенні в Україну частини сировини, з якої вироблено не ввезену в Україну готову продукцію. Для визна­чення суми платежу мита, податків та митних зборів вартість да­вальницької сировини перераховується у національну валюту України за офіційним валютним курсом Національного банку України на день платежу за векселем. Облік векселів ведеться державною податковою, інспекцією за місцезнаходженням вико­навця.

У випадках невивезення обумовленого у письмовому зо­бов'язанні обсягу готової продукції з виконавця"-до бюджету, до якого він сплачує податок на прибуток, стягується пеня у націо­нальній валюті України за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка митної вартості, дава.ль"йиць]^ї^иройини, але не бі­льше контрактної вартості невивезеної готової продукції. Пеня сплачується у національній валюті України за офіційним валют­ним курсом Національного банку України на день платежу після фактичного відвантаження продукції іноземному замовнику.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють операції ³ Давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відноси­нах, мають право на отримання дозволу на відстрочення оплати

15*

векселів на підставі кредитної угоди, укладеної українським ви­конавцем з податковою інспекцією за його місцезнаходженням до дня фактичного відвантаження готової продукції іноземному замовникові. За користування кредитом суб'єкти зовнішньоеко­номічної діяльності вносять до бюджету, до якого виконавець сплачує податок на прибуток, плату у розмірі 0,5 облікової став­ки Національного банку України, що застосовується на день про­довження терміну платежу за векселем або погашення письмово­го зобов'язання.

Підставою для митного оформлення давальницької сирови­ни, що ввозиться на митну територію України, є подання українським виконавцем органові митного контролю копії за­значеного векселя, завізованого (взятого на облік) державною податковою інспекцією за місцезнаходженням виконавця. Під­ставою для митного оформлення готової продукції, що вироб­лена з використанням давальницької сировини, ввезеної на ми­тну територію України, і тієї, що вивозиться з цієї території, є подання українським виконавцем органові митного контролю копії векселя та копії ввізної вантажної митної декларації. Під­ставою для погашення векселя є подання українським вико­навцем державній податковій інспекції копії вивізної вантаж­ної митної декларації.

Готова продукція, що вироблена з давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником на митну територію України, і вивозиться з неї, не обкладається вивізним (експортним) митом та іншими податками і зборами (крім митних зборів), які справ­ляються при експорті товарів, і не підпадає під режим ліцензу­вання та квотування. На готову продукцію, яка вироблена з вико­ристанням давальницької сировини, ввезеної на митну територію України іноземним замовником, і належить йому, не поширюєть­ся спеціальний режим експорту товарів, за винятком спеціально­го призначення.

Вивезення тих видів готової продукції, щодо яких міжнарод­ними договорами України передбачено добровільне обмеження експорту, а також продукції походженням з України, імпорт якої до інших держав квотується, контингентується або ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів економічних угруповань, митних союзів, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за поданням Мініс­терства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

Готова продукція, виготовлена з давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником, може реалізуватися на зага-

них підставах на митній території України шляхом укладен­ня іноземним замовником контракту з покупцем готової про­дукції- Підставою для погашення векселя у разі реалізації го­тової продукції або її частини на митній території України є подання українським виконавцем державній податковій інспе­кції ввізної вантажної митної декларації на готову продукцію (без фактичного ввезення її в Україну), копії зазначеного кон­тракту та копії актів здачі-приймання готової продукції, взя­тих на облік державною податковою інспекцією за місцезна­ходженням покупця готової продукції, довідки про сплату ввізного мита, інших податків та зборів, якщо такі запрова­джено щодо аналогічних імпортних товарів. Розрахунки за пе­реробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини можуть провадитися у грошовій формі шляхом ви­ділення частини давальницької сировини чи готової продукції або з використанням трьох форм одночасно за згодою замов­ника та виконавця.

Державна податкова інспекція

Замовник (іноземний)

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. У чому полягає специфіка проведення бартерних угод?

2. Дайте характеристику основним формам зустрічної то­
ргівлі.

3. Яке місце посідають операції з давальницькою сировиною
у зовнішньоекономічних зв'язках України?

4. Назвіть особливості розмитнення вантажів з давальни­
цькою сировиною.

5. Який вид зустрічної торгівлі відноситься до операцій на­
турального обміну?

6. Дайте визначення операції «світч».

7. У чому полягає специфіка проведення рамкових угод?

ТЕСТОВІ ТА СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ

І. Що розуміють під поняттям «ввезення в Україну та ви­везення з України»?

1. Фактичне переміщення через митний кордон України товарів та
інших предметів.

2. Ввезення на митну територію України за умови зворотного виве­
зення за її межі.

3. Ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території
товарів та інших предметів.