Рельєф місцевості і його основні форми

Рельєфом називають сукупність нерівностей земної поверхні. Земна поверхня,чи як її ще називають, топографічна поверхня, що має такі властивості:

1. Обмеженість – на поверхні немає нескінченно високих гір і нескінченно глибоких западин.

2. Однозначність – кожній парі координат x, y відповідає одне і тільки одне значення висоти H (виняток – нависаюча скеля в горах)

3. Безперервність – нескінченно малим приросткам х+δх, у+δу відповідає нескінченно малий приросток висоти H+δH, тобто її можна диференціювати (виняток - кручі і яри зі стрімчастими схилами).

Рис.2.10 – основні форми рельєфу.

Усе розмаїття земної поверхні являє собою складну комбінацію п`яти основних форм рельєфу (Рис 2.10)

1. Гора, пагорб – височина конусо- або куполоподібної форми. Найвищу точку гори чи пагорба називають вершиною, бічні поверхні – схилами, що у нижній частині закінчуються підошвою.

2. Улоговина (западина) – безстічне конусо- чи чашоподібне заглиблення. Найнижчу точку улоговини називають дном, бічні поверхні - схилами, що у верхній частині закінчуються брівкою або краєм.

3. Хребет – узвищення подовженої форми, що поступово знижується.. Лінія уздовж хребта, що проходить по найвищих точках, називається вододілом.

4. Лощина –за глиблення подовженої форми, що поступово знижується. Лінія уздовж лощини, що проходить по найнижчих точках, називається водозливною лінією або тальвегом.

5. Сідловина – має форму, що нагадує сідло, утворюється там, де сходяться два хребти і розходяться тальвеги двох лощин.