Моделювання об'єктів місцевості умовними знаками

Об'єкти, розташовані на ( інодітакож над і під ) земної поверхні, які необхідно зображувати на топографічних планах і картах, прийнято називати місцевими предметами, топографічними елементами чи топографічними об'єктами місцевості.

Ознаки, що визначають топографічні об'єкти місцевості:

1) речовинність, тобто матеріальність;

2) зв`язність у тривимірному просторі, тобто об'єкт може розглядатися як єдине ціле;

3) обмеженість у тривимірному просторі;

4) стаціонарність щодо земної поверхні.

Всі об'єкти, зображувані на велико- – і середньомасштабних топографічних планах і картах, умовно можна підрозділити на наступні групи:

1. Сітка координат (прямокутних і геодезичних); опорні геодезичні пункти.

2. Будинку, будівлі і їхні частини.

3. Пам'ятники, скульптури і місця поховань.

4. Об'єкти промисловості і комунального господарства.

5. Міські інженерні мережі (водопровід, каналізація, газопроводи та ін.).

6. Шляхи сполучення і споруди при них.

7. Гідрографія (ріки, озера, водоймища і т.д.).

8. Гідротехнічні споруд.

9. Рельєф.

10. Грунтово-рослинний покрив (ліси, чагарники, сільськогосподарські угіддя, піски, болота і т.д.)

11. Границі й огородження.

На топографічних картах і планах різні об'єкти місцевості, а також їх якісні й кількісні характеристики зображують за допомогою умовних знаків.

Єдина система умовних знаків базується на наступних основних положеннях:

1) кожному умовному знаку відповідає визначений топографічний об'єкт місцевості.;

2) кожен умовний знак повинен мати чіткий і нескладний рисунок, що відрізняє його від інших умовних знаків;

3) на картах різних масштабів умовні знаки того самого об'єкта можуть відрізнятися тільки розмірами.

Всі умовні знаки, застосовувані на топографічних картах і планах, а їх кілька сотень, можна розділити на чотири групи:

1. Позамасштабні – застосовують для відображення точкових об'єктів, тобто об'єктів, натуральні розміри яких настільки малі,що їх не можна відтворити в масштабі. Це дорожні покажчики, кілометрові стовпи, окремі дерева, ліхтарі вуличного освітлення та ін.; на картах дрібних масштабів – колодязі, невеликі мости, невеликі будівлі і т.д.

2. Лінійні – застосовують для відображення лінійних об'єктів, що мають значну протяжність і невелику ширину, що не може бути виражена в масштабі. Це інженерні мережі (водопровід, каналізація, газопровід, теплотраси, лінії електропередачі і зв'язку); на картах середніх і дрібних масштабів - залізниці, шосейні і ґрунтові дороги, просіки в лісі і т.д.

3. Масштабні чи контурні – застосовують для відображення площадкових об'єктів, тобто об'єктів, натуральні розміри яких дають можливість витворити в масштабі їхнє положення і конфігурацію. На великомасштабних планах це всілякі будівлі, майданчикики проїзні частини вулиць, тротуари, пішохідні доріжки, газони, клумби та ін. На картах дрібних масштабів це ліси, чагарники, сільськогосподарські угіддя, озера, болота, піски і т.д.

Масштабний умовний знак складається із зовнішнього контуру, що обмежує даний об'єкт, і внутрішнього малюнка або забарвлення, що відрізняють даний об'єкт від інших, тобто є його ідентифікатором.

4. Пояснювальні – служать для відображення і розкриття якісних і/чи кількісних характеристик зображених на плані чи карті об'єктів. За своєю суттю пояснювальні знаки, є атрибутами об'єктів. Це матеріал стін, кількість поверхів і стан (діючі, споруджувані чи зруйновані) будинків, матеріал дорожнього покриття, довжина, ширина і вантажопідйомність мостів, напрямок і швидкість течиї рік і струмків, якість води в колодязях, порода дерев і характеристика лісових насаджень і багато чого іншого.