Форми переживання емоцій і почуттів

Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються здебільшо­го соціальними чинниками, але, з'ясовуючи природу їх виникнення, не можна ігнорувати й деякі природжені особливості людини. Багат­ство емоційних станів виявляється у формі настроїв, афектів, стресів, фрустрацій, пристрастей.

Настрій - це загальний емоційний стан, який надає своєрідного за­барвлення на певний час діяльності людини, характеризує її життєвий тонус. Розрізняють позитивні настрої, які виявляються у бадьорості і високому тонусі, і негативні, які пригнічують, демобілізують, спричи­нюють пасивність.

Настрій - такий загальний емоційний стан, який не спрямований на щось конкретне. Причини настроїв найрізноманітніші: непідготов­леність до діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі

стани, приємні звістки тощо. Особливе місце серед причин, що зумов­люють той чи інший настрій, посідає марновірство. Віра в прикмети, особливо негативні, спричинює пасивність, страх, розлад психічної ді­яльності особистості.

Міра підпадання під вплив настроїв має індивідуальний харак­тер. Особи, яким властиве самовладання, не підпадають під вплив на­строю, не занепадають духом навіть у тих випадках, коли для цього є певні підстави, а, навпаки, переборюють труднощі. Легкодухі швидко піддаються настроям. Вони потребують підтримки колективу.

Афекти- це сильне короткочасне збудження, яке виникає раптово, оволодіває людиною такою мірою, що вона втрачає здатність контро­лювати свої дії та вчинки. Прикладом афекту може бути несподіване переживання великої радості, вибуху гніву, страху.

У стані афекту порушується саморегуляція організму, яка здійснюєть­ся ендокринною системою. У цьому стані послаблюються процеси галь­мування в корі великих півкуль головного мозку. 1. П. Павлов, аналізуючи афективний стан, зазначав, що людина в стані афекту, який перевантажує гальмівігу функцію кори, говорить і робить те, чого вона не дозволяє собі в спокійному стані і про що шкодує, коли мине вплив афекту.

Особливо різко виявляється афективний стан при сп'янінні, за яко­го гальмівні процеси значно послаблюються. Афекти зумовлені неспо­діваними гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Афект, як і настрій, залежить певною мірою від індивідуальних осо­бливостей людини - її темпераменту, характеру, вихованості.

Афективні люди часто спалахують без будь-яких на те причин. Афекти викликають глибокі зміни психічного життя людини, виснажу­ють її. Людина, яка виробила здатність опановувати себе, контролюва­ти свої емоції, може скеровувати свої афективні реакції.

Разом з тим усім людям більшою або меншою мірою властиве афек­тивне життя, без якого вони, як слушно зауважила Л. І. Божович, пере­творилися б на пасивних, безликих істот.

Стрес де в чому нагадує афект. Він, як і афект, виникає за умов на­пруженого життя та діяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявля­ються несподівано Й потребують негайних заходів для їх подолання.

У стресовому стані поведінка людини значною мірою дезорганізу­ється, спостерігаються безладні рухи, порушення мовлення, помилки в переведенні уваги, у сприйманні, пам'яті та мисленні, виявляються неадекватні емоції. Лише твердо засвоєні вміння та навички в стані

стресу можуть залишатися сталими. Практичний досвід доводить, що дисциплінованість, організованість та самовладання запобігають де­зорганізації поведінки за умов стресу.

Фрустрація являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності і за якого лю­дина опиняється в стані безнадійності, втрати перспективи.

М. Д. Левітов виділяє такі різновиди фрустрації: агресивність, ді-яльність за інерцією, депресивні стани, для яких характерними є сум, невпевненість, безсилля, відчай.

Фрустрація виникає внаслідок конфліктів особистості з оточу­ючими, особливо в колективі, в якому людина не має підтримки, співчуття. Негативна соціальна оцінка людини, яка зачіпає її ін­дивідуальність - її вартісність, стосунки, загрожує престижу, при­нижує людську гідність, - спричиняє стан фрустрації. Він виникає в людей з підвищеною збудливістю, з недостатньо розвиненими гальмівними процесами, у невихованих, розбещених дітей.

Пристрасті - це сильні, стійкі, довготривалі почуття, які захоплю­ють людину, керують нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень осо­бистості в одному напрямі, в зосередженні їх на одній меті.

Пристрасть - це велика сила людини, яка активно прямує до своєї мети. Вона породжує в людини неослабну енергію в прагненні до ме­ти. Пристрасть виявляється в найрізноманітніших сферах людського життя та діяльності - в праці, навчанні, науці, спорті, мистецтві.

Вона має вибірковий характер і виявляється не лише в емоційній, а й у пізнавальній, вольовій сферах, у наполегливості.

Пристрасті бувають позитивні та негативні. Навіть позитивна при­страсть, якщо вона заважає діяльності, навчанню, стає негативною. Ко­ли учень, захоплюючись читанням або спортом, пропускає уроки, не­досипає, то саме по собі позитивне заняття - читання книжок - пере­творюється на негативне. Пристрасть до алкоголю, паління тощо згуб­но позначається на праці та житті людини.

Позитивні пристрасті - захоплення працею, навчанням - є тією си­лою особистості, яка породжує велику енергію в діяльності, сприяє продуктивності праці. І. П. Павлов закликав молодь бути пристрасною в роботі та наукових шуканнях. "Пам'ятайте, - писав він,- що наука вимагає від людини великого напруження і великої пристрасті".