Тест 6

1. Списання суми накопиченої амортизації нематеріальних активів відображається бухгалтерською проводкою:

А) Дт12 Кт 133

Б) Дт 133 Кт 12

В) Дт 92 Кт 133

2. Нематеріальний актив це:

А) монетарний актив:

Б) немонетарний актив:

В) матеріальний актив.

3. Одержано передплату за нематеріальний актив на рахунок:

А) Дт 311 Кт 25

Б) Дт 133 Кт 631

В) Дт 311 Кт 681

4. Списано собівартість нематеріального активу:

А) Дт 11 Кт 12

Б) Дт 972 Кт 12

В) Дт 30 Кт 11

5. Одержані дивіденди від інших підприємств у вигляді нематеріальних активів:

А) Дт 12 Кт 311

Б) Дт 11 Кт 132

В) Дт 12 Кт 731

Тема 2.3. Облік виробничих запасів

1. Поняття, оцінка і класифікація виробничих запасів

2. Облік запасів бухгалтерії.

3. Інвентаризація виробничих запасів.

4. Реалізація матеріалів та вибуття виробничих запасів.

1. Поняття, оцінка і класифікація виробничих запасів.

Запаси – це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визначаються активом, якщо під час імовірності того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди. Пов”язані з їх використанням. Та їх вартість може бути достовірно визначена.

Запаси включають(рахунок 20,21,22)

- сировину та матеріали (рах 201)

- покупні напівфабрикати та комплектуючи вироби (рах. 202)

- паливо (рах. 203)

- тара і тарні матеріали (рах. 204)

- будівельні матеріали (рах. 205)

- матеріали, передані на переробку (рах. 206)

- запасні частини (рах. 207)

- матеріали с\г призначення (рах. 208)

- інші матеріали (рах. 209)

- тварини на зростанні (рах 21)

- малоцінні та швидкозношувані предмети (рах 22)

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- собівартість останніх за часом надходження запасів(ЛІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Запаси, які відпускаються. Та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство. Тобто запаси. Які першими

відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво. Оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції. Які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

2. Облік матеріалів у бухгалтерії.

Рахунок 20 “ Виробничі запаси” призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 відображається надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво, переробку, відпуск на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух: тварин, що перебувають на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сімей бджіл, а також худоби, вибракуваної з основного стада тощо.

За дебетом рахунку 21 відображається надходження тварин на вирощування. Які обліковуються за первісною вартістю; за кредитом – вибуття тварин на вирощуванні внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

Рахунок 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети ” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться у складі запасів.

До МШП належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він не більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

За дебетом рахунку 22 відображається за первісною вартістю придбані або виготовлені МШП, за кредитом – за обліковою вартістю відпуск МШП в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Рахунок 25 “Напівфабрикати ” призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва.

На підприємствах, на яких напівфабрикати власного виробництва використовуються тільки для власних виробничих потреб, їх рух і залишки обліковуються на рахунку 23 “Виробництво”.

За дебетом рахунку 25 відображається надходження напівфабрикатів. За кредитом - вибуття напівфабрикатів унаслідок продажу. Передачі в подальшу переробку. Безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначення активу.

3. Інвентаризація матеріальних цінностей.

Основним нормативним документом, який визначає умови та порядок проведення інвентаризації запасів є “Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу”, затверджена наказом Міністерства фінансів України №90 від 30.10.98 р.

Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в описи за кожним окремим найменуванням із вказівкою номенклатурного номеру, виду, групи, сорту і кількості. Описи складаються у двох екземплярах, один з яких передається до бухгалтерії, а інший залишається у матеріально-відповідальної особи.

На виявлені при інвентаризації непридатні або зіпсовані матеріальні цінності додатково складаються акти, в яких вказуються причини, ступінь, характер псування матеріальних цінностей, а також винні особи, які допустили їх псування.

Тара вписується до опису за видами, цільовим призначенням і якісним складом. На тару, що стала непридатною, інвентаризаційною комісією складається акт на списання зі вказівкою причин псування.

Інвентаризація готових виробів, сировини та матеріалів, пального. Кормів, фуражу та інших матеріалів проводиться не менше одного разу на рік, але не раніше першого жовтня, продуктів харчування і спирту - не менше одного разу на квартал.

Малоцінні та швидкозношувані предмети інвентаризуються за їх місцезнаходженням та за матеріально відповідальними особами.

Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмета. МШП заносяться до описів за найменуваннями відповідно до номенклатурних номерів і в одиницях виміру, що прийняті у бухгалтерському обліку.

При інвентаризації МШП. Виданих в особисте користування працівників, допускається складання групових інвентаризаційних описів зі вказівкою в них відповідальних за ці предмети осіб, на яких відкриті особові картки, з проставленням підпису в описі.

МШП, які стали непридатними, але не списані, до інвентаризаційної відомості не вписуються, а складається акт зі вказівкою часу експлуатації, причин непридатності, можливості, використання цих предметів у господарських цілях. При цьому в описах робляться відмітки про непридатність.

Інвентаризація МШП проводиться не менше одного разу на рік. Виявленні при інвентаризації розходження між фактичними залишками виробничих запасів з даними бухгалтерського обліку врегульовуються на підприємстві в наступному порядку:

- надлишки підлягають оприбуткуванню, з подальшим встановленням причин та винних осіб;

- нестача в межах норм природних витрат відноситься на загальновиробничі витрати;

- нестача понад норм, а також втрати від псування цінностей відносяться за рахунок винних осіб за дійсними цінами;

Кореспонденція бухгалтерських рахунків при врегулюванні інвентаризаційних розбіжностей по виробничих запасах

Контрольні запитання та завдання

1. Завдання та об”єкти обліку виробничих запасів.

2. Оформлення руху виробничих запасів.

3. Методи оцінки запасів у обліку та звітності.

4. Облік тари та тарних матеріалів.

5. Облік запасних частин.

6. Облік пально-мастильних матеріалів.

7. Переоцінка виробничих запасів.

8. Оцінка виробничих запасів і товарів.

9. Оцінка запасів при оприбуткуванні.

10. Методи оцінки вибуття запасів і їх застосування.

11. Оцінка запасів на дату балансу.

12. Організація складського господарства.

13. Облікові ціни і їх застосування при обліку запасів.

14. Документальне оформлення надходження виробничих запасів.

15. Документальне оформлення відпускання зі складу і використання (вибуття) виробничих запасів.

16. Облік виробничих запасів в бухгалтерії.

17. Облік запасів і відображення в обліку її реалізації.

18.Порядок відображення у обліку інвентаризаційних різниць.