Нагляд НБУ за діяльністю комерційних банків та заходи впливу за порушення банківського законодавства

Оскільки кредитно-банківська система України має життєво важливе значення для економіки країни, вона служить об'єктом прискіпливого нагляду та регулювання як з боку Національного банку, так і з боку вищих органів державної влади та управління.

Головна мета банківського регулювання та нагляду — безпека та фінансова стабільність банківської системи, за­хист інтересів вкладників і кредиторів.

Банківське регулювання і нагляд за діяльністю комер­ційних банків та інших фінансово-кредитних установ вико­нується у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками та іншими фінансово-кредитними установами банківського законодавства, нормативних актів НБУ і економічних нормативів.

Для здійснення своїх наглядових функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків та інших фінансово-кредитних установ інформацію про їх діяльність відповідно до наданої ліцензії та пояснення стосовно отрима­ної інформації і проведення операцій. Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбаче­них законодавством України.

Національний банк визначає своїми нормативно-правови­ми актами професійні вимоги до керівників виконавчих орга­нів, головних бухгалтерів банків та інших фінансово-кредит­них установ і має право вимагати звільнення з цих посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам. У випадку, якщо комерційний банк, інша фінансово-кредитна установа або працівник не погоджуються з вимогою про звільнення з

"Гема 2

Національний банк України — центральний банк держави

посади, вони можуть оскаржити її до суду у двотижневий строк.

Наглядові та регулятивні функції Національний банк мо­же здійснювати безпосередньо через створений ним орган банківського нагляду.

До наглядових та регулятивних функцій Національного банку належать:

1) вступний контроль, змістом якого є чітке і повне ви­
значення вимог до реєстрації й отримання банками та інши­
ми фінансово-кредитними установами ліцензії на проведення
банківських операцій, порядок її отримання;

2) попередній контроль, змістом якого є встановлення
вимог до ведення справ банками та іншими фінансово-кре­
дитними установами з оптимальним ризиком, заборона або
обмеження здійснення ними окремих видів діяльності, засто­
сування санкцій адміністративного і фінансового характеру
відповідно до чинного законодавства України, перевірка пов­
ноти відрахувань до резервів страхування активних опера­
цій, які гарантують безпеку і стабільність банків та інших фі­
нансово-кредитних установ;

3) поточний контроль, змістом якого є визначення мето­
дів перевірки для забезпечення належного нагляду і їх вико­
ристання при інспектуванні банків та інших фінансово-кре­
дитних установ та розробка заходів щодо оздоровлення їх фі­
нансового стану.

Національний банк здійснює свої наглядові та регулятив­ні функції шляхом реалізації таких повноважень:

а) здійснює всі види перевірок банків, інших фінансово-
кредитних установ в Україні (крім перевірок та ревізій фі­
нансово-господарської діяльності), а також перевірку досто­
вірності інформації, що надається юридичними та фізичними
особами при реєстрації банків, інших фінансово-кредитних
установ та ліцензуванні банківських операцій;

б) може вимагати від банків та інших фінансово-кредит­
них установ проведення загальних зборів акціонерів (учас­
ників) і визначає питання, за якими мають бути прийняті
рішення;

в) може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасни­
ків), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комі­
сії банку та іншої фінансово-кредитної установи з правом до­
радчого голосу.

Національний банк ставить вимоги щодо здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків та інших кре­дитних установ, отримує висновки незалежних аудитор­ських організацій про результати діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ.

Робота по банківському нагляду здійснюється по трьом основним напрямкам:

1) загальний нагляд;

2) інтенсивний нагляд;

3) нагляд високого ступеня.

Загальний нагляд поширюється на фінансово стійкі бан­ки, які дотримуються економічних нормативів, норм діючого законодавства та вказшок Національного банку, мають доб­ру ділову репутацію. Його здійснюють регіональні управлін­ня НБУ. Загальний нагляд полягає в контролі за дотриман­ням економічних нормативів та перевірці інших звітів, які надаються банками. Інформація про виявлення порушень надходить Правлінню Національного банку для прийняття відповідних рішень.

Інтенсивний нагляд розповсюджується на банки та інші фінансово-кредитні установи, які періодично порушують еко­номічні нормативи, а також припускаються інших незначних порушень, і не відзначаються фінансовою стабільністю.

Нагляд високого ступеня застосовується стосовно тих банків та інших фінансово-кредитних установ, які система­тично (два та більше разів протягом кварталу) порушують економічні нормативи та допускають інші значні порушення або мають незадовільний фінансовий стан.

Приймаючи рішення про застосування інтенсивного наг­ляду та нагляду високого ступеня департамент банківського нагляду НБУ проводить інспектування банків, їхніх відді­лень, філій та представництв, яке направлене на виявлення порушень-і недоліків в роботі банку. Інспектори департамен­ту перевіряють законність операцій, що виконуються, діяль­ність внутрішнього та зовнішнього аудиту, стан обліку, дос­товірність звітів, установчих та інших документів. За підсум­ками інспектування керівництву банку направляється інфор­мація, в якій зазначаються причини виявлених недоліків, оцінюється фінансовий стан банку, його можливості та шля­хи виходу з ситуації, що склалася. Вимоги Національного банку обов'язкові до виконання.

Тема 2

Національний банк України — центральний банк держави

На підставі отриманої інформації про порушення в діяль­ності комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ Національний банк організовує наради з керівницт­вом цих установ для визначення причин недоліків та напра-цювання конкретних заходів по їх усуненню. Про зміст захо­дів та строки їх реалізації керівництво банку або іншої фінан­сово-кредитної установи інформується письмово.

В двотижневий термін комерційний банк повинен інфор­мувати НБУ про вжиті заходи щодо реалізації отриманих приписів. У випадку, коли не вжито дієвих заходів, департа­мент банківського нагляду направляє відповідну інформацію голові ради комерційного банку.

У разі невиконання у встановлений Національним бан­ком строк вимог щодо усунення порушень, НБУ має право застосувати згідно з Законом «Про Національний банк Ук­раїни» та Положенням про застосування Національним бан­ком України заходів впливу до комерційних банків за пору­шення банківського законодавства, затвердженого постано­вою Правління НБУ від 4 лютого 1998 р. № 38, такі заходи зпливу:

1) накладати штраф на керівників банків та інших фінан­
сово-кредитних установ у розмірі до ста неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;

2) накладати на банк та інші фінансово-кредитні устано­
ви штрафи відповідно до положень, затверджених Правлін­
ням Національного банку, але у розмірі не більше одного від­
сотка від суми зареєстрованого статутного фонду;

3) усувати керівництво (голову правління та головного
бухгалтера) від управління банком та іншою фінансово-кре­
дитною установою і призначати тимчасову адміністрацію;

4) зупиняти дію ліцензії на здійснення окремих банків­
ських операцій на строк до одного року.

У разі порушення законів чи інших нормативних актів, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання неплатоспроможності банку чи іншої фінансово-кредитної установи, заподіяло істотну шкоду інтересам їх клієнтів, а також у випадку приховування будь-яких рахунків, інших документів чи активів Національний банк має право відкли­кати ліцензію на здійснення усіх банківських операцій та прийняти рішення про реорганізацію або ліквідацію банку та призначити ліквідатора.

До примусових заходів впливу також можуть відносити:

— підвищення норми обов'язкових резервів;

— відкликання ліцензії;

— стягнення штрафу в розмірі неправомірно одержано­
го доходу;

— переведення комерційних банків у режим фінансово­
го оздоровлення.

До непримусових заходів впливу до комерційних банків належать:

1) лист із зобов'язаннями;

2) письмове попередження.

Розглянемо детальніше деякі з найбільш вагомих вище­зазначених заходів впливу.