ВИСНОВКИ. 1. Головною метою фінансового плану є узагальнення результатів розробки попередніх розділів бізнес-плану

1. Головною метою фінансового плану є узагальнення результатів розробки попередніх розділів бізнес-плану, обґрунтування доцільності реалізації бізнес-проекту. Економічні розрахунки фінансового плану мають відповідати на такі запитання потен­ційних інвесторів і кредиторів: 1) джерела коштів і напрями їх використання; 2) фінансовий стан фірми наприкінці прогнозованого періоду; 3) чи здатний підпри­ємець ефективно розпорядитися капіталом та вчасно виконати усі зобов’язання.

2. Особливості розробки фінансового плану полягають: а) у наявності стандартних фінансових документів з єдиною методикою розрахунків показників; б) у наявності фінансових планів, що складено з перспективою на три роки; в) у недопущенні розбіжностей з іншими розділами бізнес-плану; г) у доцільності опрацювання кількох сценаріїв розвитку подій на основі як консервативних припущень, так і повного економічного потенціалу бізнесу; д) у застосуванні достовірної інформації й точних фінансових розрахунків, а також пояснення відхилення показників від середньогалузевих.

3. Фінансовий план містить три підрозділи: перший - план доходів і видатків; другий - план грошових надходжень і виплат (план руху готівки); третій - плановий баланс. На основі останнього розраховують фінансові коефіцієнти, щоб спрогнозувати майбутній фінансовий стан фірми. У фінансовому плані наводяться усі припущення, на яких ґрунтуються економічні розрахунки.

4. План доходів і видатків, який є першим фінансовим документом цього підрозділу бізнес-плану, характеризує загальні суми прогнозованих доходів фірми від нової діяль­ності та витрат за певний період. Він складається за стандартною формою і містить такі розрахункові показники:

А. Загальний обсяг продажу товарів.

Б. Собівартість проданих товарів - усього, а саме: матеріальні витрати й прямі витрати праці.

В. Валовий прибуток (рядок А – рядок Б).

Г. Операційні витрати - усього, зокрема: заробітна плата персоналу (за винятком прямих витрат праці), нарахування на заробітну плату, рентні платежі, комунальні послуги, реклама, страхові платежі, послуги зовнішніх консультантів, інші операційні витрати.

Д. Прибуток до сплати податків (рядок В – рядок Г).

Е. Податок з прибутку.

Є. Чистий прибуток (рядок Д – рядок Е).

5. При підготовці підрозділу “План доходів і видатків” особливу увагу слід приділити прогнозуванню обсягів продажу товарів з помісячним розподілом для першого року і поквартальним - для другого й третього років діяльності. Обсяг продажу прогнозується окремо по кожному виробу та по усій сукупності на основі ціни за одиницю й кількості реалізованих товарів.

6. У “Плані доходів і видатків” проводиться розрахунок точки беззбитковості виробництва (реалізації) продукції майбутнього бізнесу. Точка беззбитковості показує, скіль­ки одиниць продукції має продавати фірма, щоб поточні витрати компенсувалися доходами (прибутком). Точка беззбитковості розраховується через відношення операційних (умовно-постійних) витрат до ціни одиниці продукції за мінусом змінних витрат на одиницю продукції.

7. Обов’язковим підрозділом фінансового плану є “План грошових надходжень та виплат”, що дає змогу: а) визначити пері­од діяльності, коли фірма відчуватиме брак або надлишок готівки; б) розрахувати потребу у позикових коштах на цей період; в) показати напрями використання позичених коштів; г) встановити термін повернення позик. Головним завданням цього підрозділу є узгодження в часі грошових надходжень і виплат для забезпечення ліквід­ності фірми, тобто сталої наявності готівки, достатньої для розрахунків за зобов’язаннями.

План грошових надходжень і виплат формується за алгоритмом: 1) визначаються готівкові кошти фірми на початок місяця (перший рік діяльності) або кварталу (другий і третій рік діяльності); 2) обчислюються планові грошові надходження (виручка від реалізації, надходження від продажу в кредит, позики, інші надходження); 3) розраховуються обо­в’язкові платежі (закупівля товарів, заробітна плата, нарахування на заробітну плату, рентні платежі, комунальні послуги, рекламні витрати, страхові платежі, придбання машин та устаткування, виплата кредитів тощо); 4) визначається чистий потік готівки як різниця між загальними сумами грошових надходжень та обо­в’язкових платежів; 5) розраховується сума готівкових коштів на кінець відповідного періоду додаванням або відніманням до (від) готівкових коштів на початок певного про­міжку часу відповідно додатного чи від’ємного потоків готівки.

8. Важливим підрозділом фінансового плану є плановий баланс. Баланс фірми складається на певну дату, має стандартну форму й містить складові: активи, пасиви. Активи балансу роз­поділяються на поточні (готівка; цінні папери; дебіторська заборгованість; матеріальні запаси; рентні, страхові та авансові платежі) та постійні (матеріальні - земля, будівлі, споруди, устаткування тощо; нематеріальні активи - права використання об’єк­тів промислової та інтелектуальної власності, “ноу-хау” тощо). Пасивами є суми поточних і довгострокових зобов’язань фірми перед бізнес-партнерами. До поточних зобов’язань, що мають виконуватися протягом одного року, належать кредиторська (податкова) заборгованість, а також вит­рати, нараховані до сплати (невиплачена заробітна плата, проценти за кредит, страхові нарахування). Довгострокові зобов’язання (на строк понад рік) охоплюють векселі й кредити під заставу майна. Власний капітал фірми складається з акціонерного капіталу та нерозподіленого прибутку, що спрямовується на розширення бізнесу.

9. Майбутній фінансовий стан фірми можна спрогнозувати, аналізуючи розроблені підрозділи фінансового плану на основі розрахунків і порівняння з нормативними значеннями фінансових коефіцієнтів. Як правило, розраховують та аналізують три групи фінансових коефіцієнтів. До першої групи належать коефіцієнти ліквідності (чистий оборотний капітал, коефіцієнти поточної й термінової ліквідності). Друга група охоплює коефіцієнти платоспроможнос­ті - коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів. Третю групу становлять коефіцієнти рентабельності: коефіцієнти валового, операційного й чистого прибутку; окупність інвестицій та власного капіталу.

10. Аналіз фінансового стану фірми ґрунтується на певних припущеннях, перевірка яких називається аналізом чутливості. Останній є спробою оціни­ти достовірність висновків, отриманих у процесі розробки цього підрозділу бізнес-плану. Процедура аналізу чутливості передбачає розрахунки кількох варіантів прогнозів уведенням у них почергово основних припущень та оцінюванням їх впливу на фінансові результати діяльності. Аналіз чутливості встановлює такий діапазон варіацій вихідних припущень, за межами якого здійснення бізнес-проекту стає проблематичним.