Як творилися загальниці.

Історія загальниць сягає перших віків християнської віри. З давніх-давен у Церкві був звичай, щоб з огляду на особливі при­чини не постити в окремі дні або й цілі тижні. Ця практика поча­лася ще з празничних днів, які припадали на середу або п'ятницю. З часом для більшого вшанування найдавнішого й найбільшого празника, яким є празник Христового Воскресення, почали не постити від Великодня аж до Зіслання Святого Духа, цебто увесь той час, який називаємо П'ятдесятницею.

Таких празників, що могли б припасти на середу або п'ятницю, у перших віках було дуже мало. Крім празників Пасхи і Зелених свят, були ще празник Богоявлення і Христового Різдва. Цей останній празник ще до другої половини IV століття у Східній Церкві святкували в один день з Богоявленням. Про недотримуван­ня посту на Богоявлення святий Епіфаній Кипрський († 403) каже: "Також не годиться постити на Богоявлення, коли родився тілом наш Господь, хоча б воно припало в середу або п'ятницю".

Коли ж помалу почали узвичаюватися ще й инші Господські празники, то і в ці дні не зберігали посту, коли вони припадали на середу або п'ятницю. На взір загальниці, що була після Великодня, приходить відтак загальниця і після Христового Різдва аж до Бого­явлення. Ця різдвяна загальниця називалася "дванадцятиднев'ям", а по-грецьки "додекамероном", бо тривала 12 днів.

Після Ефеського Собору 431 року почали з'являтися Богоро­дичні празники, у такі дні не практиковано посту, навіть коли вони припадали в середу або п'ятницю. Укінці і в деякі празники вели­ких святих також почали скасовувати піст.

До вищеназваних загальниць долучається ще загальниця від неділі Митаря і Фарисея до неділі Блудного Сина. Маючи вже більше загальниць, тепер знову повернено піст на час П'ятдесят­ниці, а великодню загальницю обмежено до одного тижня, себто від Великодня до Томиної неділі. Це триває і до сьогодні.

Треба звернути увагу на те, що таке обмежування чи поши­рення посту не відбувалося через приписи чи закони Церкви, а радше входило в життя через місцеві звичаї, які з часом ставали неписаними законами для инших місцевих Церков або й цілої Церк­ви. Тому нічого дивного, що у Східній Церкві протягом довгих століть не було повної узгоджености, а існувало багато дискусій стосовно цього питання.

[017.jpg]