Загальниці в Українській Церкві

У час, коли наші предки прийняли християнську віру з Візантії, загальниці вже майже були усталені, хоч усе ще в той час греки вели спори щодо полегшення посту в деякі празники, що припадали на середу або п'ятницю. Про наші практики стосовно постів і загальниць в XI столітті багато довідуємося з приписів Уставу Білеческого київського митрополита Георгія (1069-1072). У ньому він нічого не згадує про скасування посту, якщо празники випа­дають у середу або п'ятницю. Зате він дає приписи щодо часу П'ятдесятниці, 12-дення, тижня після неділі Митаря й Фарисея і сиропусного тижня. За його уставом піст у середи й п'ятниці під час П'ятдесятниці тільки частково злагіднюється. У ті дні він дозволяє їсти два рази в день замість одного. Щодо страв, то він

[018.jpg]

дозволяє їсти м'ясо тільки на переполовення і в тижні після Зеле­них свят (§ 1). У час 12-дення після Христового Різдва він дозволяє їсти м'ясо, але наказує утримуватися від молока і від м'яса в день навечір'я Богоявлення (§ 5), що і сьогодні є в наших звичаях. Під час загальниці після неділі Митаря і Фарисея він дозволяє вживати м'ясо тільки там, де є вірмени, проти яких ця загальниця була установлена (§ 6).

Історик Е. Голубинський зауважує, що відносно П'ятдесятниці наша практика не годилася з приписами митрополита Георгія, бо в нас колись не було посту протягом усієї П'ятдесятниці. А щодо празників, то ми мали звичай не постити в усі Господські й Богоро­дичні празники. Також у нас не було посту на празник святого Йоана Хрестителя, святих апостолів Петра й Павла, святого Йоана Бого­слова, великомученика Георгія, святого Димитрія і в деякі инші. Про наші звичаї говорить Никонівський літопис 1168 року, розповідаючи про печерського ігумена Полікарпа, якого київський митрополит Костянтин II, який прибув на Русь у 1167 році, усунув з ігуменства за те, що той скасував піст у деякі Господські, Богородичні празники і великих святих, а також від Пасхи до Зелених свят (История Русской Церкви, т. І, період 1-ий, 2-а половина, с. 466-469).

З часом у нашій Церкві щодо загальниць усталився звичай, що триває до сьогодні. Замойський Синод з 1720 р., говорячи про пости, нічого не згадує про загальниці. Львівський Синод 1891 року говорить про чотири відомі нам загальниці. Цей Синод нічого не згадує про скасування посту в празники, коли ті припадають на середу або п'ятницю.

Римський Єпископський Синод з 1966 року, говорячи про пости, пригадує дотеперішню практику наших загальниць такими словами:

"Як злагіднення постів у нашому обряді були установлені загальниці, в часі яких упродовж цілого тижня, отже, в середи та в п'ятниці дозволено їсти м'ясо, а саме:

1. Від Христового Різдва до навечір'я Богоявлення.

2. Від неділі Митаря й Фарисея до неділі Блудного Сина.

3. Від неділі Пасхи до Томиної неділі.

4. Від Зіслання Святого Духа до неділі Всіх святих.

5. Якщо Господські й Богородичні празники припадають упродовж року на середи і п'ятниці (крім Великого посту, двох Навечерій, Воздвиження Чесного хреста й Усікновення), то згідно зі старовинним українським звичаєм у ці дні дозволено їсти м'ясо... Усі духовні особи, монахи, монахині та миряни є обов'язані в совісті до повздержливости, зглядно посту, а саме: в усі п'ятниці цілого року, за вийнятком загальниць і припадаючих Господських і Богородичних празників — повздержливість від м'яса" (Благо- вісник, II, кн. 2-4, с. 196 - 197).