Застосування. Дія на організм

Метиловий спирт широко використовують у промисловості як розчинник лаків, фарб, як вихід ну речовину для добування хлористого метилу, диметилсульфату, формальдегіду та ряду інших хімічних сполук. Він застосовується для денатурації етилового спирту, входить до складу антифризу. Метиловий спирт може потрапляти в організм через травний канал, а також з повітрям, що вдихається, в якому знаходиться пара цього спирту. В незначних кількостях метиловий спирт може проникати в організм через шкіру. Токсичність метилового спирту залежить від обставин отруєння та індивідуальної чутливості організму. Під впливом метилового спирту відбувається ураження сітківки ока та зорового нерва, іноді настає невиліковна сліпота. Виникнення сліпоти ряд авторів пояснюють дією не метилового спирту, а його метаболітів (формальдегіду та мурашиної кислоти). Метиловий спирт порушує окислювальні процеси та кислотно-основну рівновагу в клітинах і тканинах. В результаті цього виникає ацидоз. Отруєння метиловим спиртом у ряді випадків закінчується смертю. Небезпека появи сліпоти виникає вже після вживання 4—15 мл метилового спирту. Смертельна доза прийнятого всередину метилового спирту становить 30—100 мл. Смерть настає в результаті зупинки дихання, набряку головного мозку та легень, колапсу або уремії. Місцева дія метилового спирту на слизові оболонки виявляється сильніше, а наркотична дія — слабше, ніж етилового спирту. Одночасне надходження метилового і етилового спиртів в організм зменшує токсичність метилового спирту. Це пояснюється тим, що етиловий спирт зменшує швидкість окислення метилового спирту майже на 50 %, а отже, знижує його токсичність. Метаболізм.

Метиловий спирт, що надійшов в організм, розподіляється між органами і тканинами. Найбільша кількість його накопи чується в печінці, потім у нирках. Менша кількість цього спирту нагромаджується в м'язах, жирі та головному мозку. Метаболітом метилового спирту є формальдегід, який окислюється до мурашиної кислоти. Частина цієї кислоти розщеплюється на оксид вуглецю (IV) і воду. Деяка кількість метилового спирту, що не зазнав метаболізму, виділяється з повітрям, що видихається. Він може виділятися з сечею у вигляді глюкуроніду. Однак з сечею можуть виділятися і невеликі кількості незміненого метилового спирту. Метиловий спирт окислюється в організмі повільніше, ніж етиловий. Роблячи висновок про отруєння метиловим спиртом, слід мати на увазі, що в організмі (в нормі) може міститися 0,01—0,3 мг % метилового спирту і близько 0,4 мг % мурашиної кислоти.