Література. 1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи – К., 1993

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи – К., 1993.

2. Баранов П.А. Использование групповой формы работы учащихся. // Преподавание истории в школе. – 1990. – №6. – С. 101-106.

3. Баханов К. О. Групова робота на уроках історії. // Історія в школах України. – 1998. – №3. – С. 38-43.

4. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та методи навчання історії. – Запоріжжя, 2000.

5. Баханов К.О. Інтерактивне навчання. // Історія в школах України. – 1998. – №2. – С.31-36.

6. Баханов К.О. Лабораторно-практичні роботи у викладанні історії України. – К.: Генеза, 1996.

7. Баханов К.О. У пошуках інноваційних технологій викладання історії. // Історія в школах України. – 1996. – №1. – С. 20-24.

8. Бондар А.Д., Ранська Л.А. Лабораторні і практичні роботи у вищій школі. – К., 1977.

9. Вергасов В.М. Проблемное обучения в высшей школе. – К., 1977.

10. Крижанівський О. Сучасні тенденції у висвітленні історії середніх віків // Історія в школах України. – 2002. - №4. – С.15-17.

11. Кузьменко В.В. Синтетичний семінар. // Радянська школа. – 1991. - №5. – С. 52-58.

12. Основи організації та методики викладання у вищій школі (Білоус А., Горюнова Л. – Ірпінь, 2001.

13. Островерхова Н. Аналіз уроку: концепції, методики, технології. – К., 2003.

14. Сисоєва С. О. Педагогічна творчість: Монографія. - X.: «Каравела», 1998.- 150 с.

15. Сік орський П І. Кредитно-модульна технологія навчання: Навч. посібник. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - 127 с.

16. Тирская Е.А. О семинарских занятиях и групповой форме работы // Преподавание истории в школе. – 1991. - №3. – С. 115-116.

17. Фокин Ю.Г. Преподавание и воспитание в высшей школе. Методология, цели, содержание, творчество. – М., 2002.

Семінарське заняття - форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію за попередньо визначеними темами. До заняття студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені виступи, активність студентів у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття викладач вносить до журналу.

Семінарські заняття виникли як заміна середньовічного диспуту: вони означають дискусію з конкретних проблем. Мета такої дискусії – навчити студентів риториці, вмінню викривати хибні аргументи, які ставляться опонентами.

У сучасних умовах семінарське заняття поряд з лекцією відносять до важливих форм організації навчального процесу. Систему навчання у вищій школі нерідко називають лекційно-семінарською. Семінарські заняття сприяють розвитку пізнавальної діяльності і самодіяльності студентів більшою мірою, як інші форми організації навчання; вони вчать студентів умінню висловлювати і аргументувати свої думки, аналізувати аргументи опонентів. Вони розвивають логічне мислення, мову, сприяють глибшому засвоєнню фундаментальних знань.