Реалістична література першої половини XX ст

У своїй творчості письменники віддзеркалювали проблеми суспільства і сприяли його прогресивному розвитку, ві­дображаючи правду життя.

Джон Голсуорсі (1867-1933) — англійський письменник. В трилогії "Сага про Форсайтів" (1906-1921 рр.), "Су­часна комедія" (1924-1928 рр.) і "Кінець глави" змалював картину буржуазної моралі Англії кінця XIX — початку XX ст. В публіцистиці відстоював принципи реалізму. У 1932 р. одержав Нобелівську премію. Рабіндранат Тагор (1851-1941) — індійський письменник-гу-маніст і громадський діяч. Автор ліричних віршів, роман­сів, повістей, оповідань, п'єс, книг з філософії, літератури, релігії. Його публіцистика спрямована проти феодальних і релігійних пережитків, безправ'я жінок, дискримінації і кастової системи. Твори Тагора проникнуті ідеями патріо­тизму і національно-визвольної боротьби. Пісня "Душа на­роду" стала національним гімном Республіки Індії, а "Моя золота Бенгалія" — гімном Республіки Бангладеш. У 1913 р. йому було присуджено Нобелівську премію. Бериард Шоу (1856-1950) — англійський письменник. Автор критичних статей про музику і театр. У своїй творчості ві­дображав соціально-етичні проблеми ("Візок із яблука­ми", 1929 р.), виступав проти догматизму ("Свята Іоан-на", 1923 р.). Іван Бунін (1870-1953) — російський письменник. У своїх оповіданнях і повістях показав занепад дворянських гос­подарств, важке життя села. У 1920 р. емігрував за кордон. У 1933 р. одержав Нобелівську премію.

Теодор Драйзер (1971-1945) — американський письменник. Реалістично змалював американську трагедію "процві­тання", де головним мірилом щастя й успіху є гроші ("Американська трагедія", 1925 р.). Майстерно показав моральну загибель молодого хлопця, який будь-якою ці­ною прагнув соціального успіху. У своїй творчості поєд­нував реалізм з натуралістичними тенденціями.

Письменники, які вели боротьбу проти фашизму:

Ромен Роллан (1866-1944) — французький письменник, музи­кознавець, громадський діяч. Автор роману-епопеї "Зача­рована душа" (1929-1933 рр.), художніх біографій великих людей (Бетховена, Мікеланджело, Л. Толстого). У 30-х ро­ках вів антифашистську боротьбу;

Анна Зегерс (нар. 1900) — німецька письменниця, яка у 1933-1947 рр. перебувала в антифашистській еміграції. У ро­мані "Великий хрест" (1942 р.) утверджує моральну перемо­гу борців-антифашистів, віру в майбутнє німецького народу;

Томас Мани (1875-1955) — німецький письменник, який з 1933 р. перебував в антифашистській еміграції. В кращих традиціях критичного реалізму 20-х рр. показав інте­лектуальні й моральні пошуки ліберальної інтелігенції. Автор філософського роману про німецьке суспільство наприкінці Першої світової війни "Чарівна гора" (1924 р.). Т. Манн протиставив фашизму гуманістичне осмислення німецької і світової культурної спадщини (статті про Гете, Ф. Міллера, Л. Толстого)- В антифашистському філософ­ському романі "Йосиф і його брати" показав війну в її не­людському вигляді;

Генріх Мани (1871—1950) — брат Т. Манна, письменник і гро­мадський діяч. Теж перебував в антифашистській емігра­ції. У романі "Юність і зрілість короля Генріха IV" (1935-1958 рр.) стверджував, що носієм історичного про­гресу є "гуманіст із мечем у руках";

Клаус Манн (1906-1949) — син Т. Манна, письменник і жур­наліст. У романі "Мефістофель" (1936 р.) сатирично трактує тему "випадкових людей", які не протистояли фа­шизму в самій Німеччині;

УльріхБехер — німецький письменник. У 1933-1945 рр. пере­бував в антифашистській еміграції. У своїх творах проти­ставив людяність фашизму. Писав філософські поеми;

Віллі Бредель (1901-1964) — німецький письменник, який у 1933-1934 рр. перебував у концтаборі, а в 1934-1945 рр. — в антифашистській еміграції. Його роман "Випробуван­ня" (1935 р.), трилогія "Рідні і знайомі"(почав писати у 1941 р.) мали антифашистське спрямування.