ЛІТЕРАТУРА. На початку XX ст. посилюється вплив модернізму й аван­гардизму

ОСНОВНІ НАПРЯМИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XX ст.

На початку XX ст. посилюється вплив модернізму й аван­гардизму.

Авангардизм — загальна назва різних напрямів у мистецтві XX ст., представники яких заперечували існуючі норми, критикували традиційні форми і стилі. Авангардизм тісно пов'язаний з модернізмом.

Модернізм (від фр. — новітній, сучасний) — один із напрямів у мистецтві й літературі початку XX ст.

Найвпливовішими представниками авангардизму в літературі були:

Джеймс Джойс (1 882- 1 94 1) — англійський письменник. У ро­мані "Портрет юного художника" (1816 р.) реалістично показав світ обивателів. Роман "Улісс" (1922 р.) — хроні­ка одного дня з життя двох героїв;

Марсель Пруст (1871-1922) — французький письменник. Ав­тор циклу романів "У пошуках втраченого часу". Суб'єктивно відображав дійсність у сприйнятті героя. Внутрішнє життя людини описував як "потік свідомості";

Франц Кафка (1883-1924) — австрійський письменник. У ро­манах "Америка" (1914 р.), "Процес" (1915 р.), "Замок" (1922 р.) та низці оповідань показав трагічне безсилля людини перед абсурдністю суспільства. Досягнув особли­вої виразності в описах фантастичних перетворень ("Пе­ретворення", 1916 р.). Майстерно описав ситуації страху, відчаю. Близький до експресіоністів. Експресіонізм (від лат. — вираження) — напрям у літературі початку XX ст., який проголосив єдиною реальністю ду­ховний світ людини. Твори експресіоністів відірвані від реальної дійсності.

Інтерес до модернізму виявили й ті письменники і поети, які пізніше стали видатними майстрами реалізму: Йоганес Бехер (1891-1958) — німецький письменник. Автор антивоєнного роману "Люізіт" (1926 р.). Вів антифашист­ську боротьбу. Великою популярністю користувалася його поетична збірка "Шукач щастя і сім тягот" (1938 р.);

Пабло Неруда (1904-1973) — чилійський поет, громадський діяч. Автор ліричної книги "Двадцять віршів про кохання і одна пісня відчаю" (1924 р.). Змалював антифашистську війну в Іспанії у книзі "Іспанія в серці" (1937 р.);

Луї Арагон (1 897-1972)— французький письменник і громад­ський діяч. Починав свою творчість як сюрреаліст. Автор циклу романів "Реальний світ" (1934-1954 рр.).

Сюрреалізм (від фр. — надреальне, надприродне) — модерні­стський напрям у мистецтві й літературі початку XX ст., який проголосив джерелом літератури і мистецтва сферу підсвідомого, інтуїтивного, а методом — розрив логічних зв'язків, заміну їх суб'єктивними асоціаціями.

До жанру антиутопії зверталися такі письменники: Євген Замятін (1884-1937) — російський письменник. Сати­рично змалював провінційне міщанство в повісті "Остро-вітяни" (1918 р.). Автор антисоціалістичного роману "Ми", який був опублікований англійською мовою за кор­доном у 1924 р. У 1932 р. емігрував з СРСР; Андрій Платонов (1899-1951) — російський письменник. Ав­тор лірико-епічних, сатиричних творів, низки оповідань і повістей. Найвідоміші його твори: "Епіфанські шлюзи" (1927 р.), "Походження майстра" (1929 р.), "Річка Погу-дань" (1937 р.); Джордж Оруелл (1903-1950) — англійський письменник і публіцист. Стояв на позиціях реформізму. Автор сатирич­них творів, романів. Змалював майбутній суспільний лад, який приходить на зміну буржуазному суспільству як то­талітарний, який знищує свободу і гідність особистості.

Письменники "втраченого покоління" "Втрачене покоління" (вперше вжила цей термін американ­ська письменниця Г. Стайн) — напрям у літературі, що ві­дображає протест проти воєн, настрої песимізму й зневіри в існуючій дійсності. Еріх Ремарк (1898-1970) — німецький письменник. Стояв на абстрактно-гуманістичних позиціях, змалював прагнення "втраченого покоління", яке намагалося знайти опору в житті — у любові, дружбі. Автор романів "На Західному фронті без змін" (1929 р.), "Три товариші" (1938 р.).

Річард Олдінгтон (1892-1962) — англійський письменник. Долям "втраченого покоління" присвятив роман "Смерть героя" (1929 р.), що має антивоєнний пафос. Автор біогра­фічних романів про О. Бальзака, низки оповідань.

Ернест Хемінгуей (1899-1961) — американський письменник. У романі "Прощай, зброє" (1929 р.) висловив настрої "втраченого покоління". У романі "За ким подзвін" (1940 р.) змалював громадянську війну в Іспанії у 1936-1939 рр. Його прозі характерна зовнішня простота, сувора об'єктивність, ліризм, філософська глибина, реалі­стичність, художня майстерність, що тісно пов'язані з па­фосом антифашистської боротьби.