Централізація ресурсів ІТ і необхідність виділення робіт по створенню інфраструктури ІТ в окремі проекти

У розділі 2 1 уже говорилося про цілий ряд проектів (насамперед — про системи ERP і АСУ ТП), що пред'являють високі вимоги до інфраструктури ІТ. Дуже часто ці вимоги можна задовольнити тільки створюючи нові ресурси ІТ — під це визначення підпадають як нові, так і удосконалені устаткування і ПЗ. В тім і іншому випадку бізнес-сервісам надаються нові, недоступні раніше ресурси ІТ.

З погляду керування проектами, обліку витрат і результатів найбільш просте рішення — створення нових ресурсів ІТ під кожен окремий бізнес-проект, оскільки всі нові ресурси враховуються в рамках цього проекту. Така організація спрощує і розподіл витрат по бізнес-сервісам ІТ. Саме через управлінську простоту подібний підхід дуже часто застосовується на російських підприємствах.

Однак це рішення далеке не завжди саме економічне. Його побічний результат — розпилення ресурсів ІТ. Через кілька років ведення такої політики на підприємстві виявляється безліч недорогих малопотужних серверів, також недорогих, але і не масштабуючих СУБД, можливо — трохи спільно використовуваних операційних систем, наприклад Windows NT і Linux. Це підвищує собівартість сервісів ИТ відразу по декількох напрямках:

· собівартість адміністрування і супроводу. Кожний з безлічі серверів і кожну з безлічі СУБД необхідно адмініструвати. Відповідно обсяг робіт з адміністрування згодом неконтрольоване зростає. Тим часом адміністрування - одна з основних статей витрат на інфраструктуру ІТ [12]. Аналогічно при розпиленні ресурсів ІТ зростають витрати на супровід, принаймні внаслідок росту числа одночасно працюючих пристроїв і програм і, відповідно, числа відмовлень того й іншого;

· проблеми сумісності. Розпилення ресурсів ІТ утрудняє проведення технічної політики. Оптимізація інфраструктури ІТ під конкретні бізнес-додатки веде до застосування різноманітних платформ. Хоча такий підхід підвищує продуктивність окремо узятого бізнес-додатка, потенційно він породжує проблеми сумісності при спільній роботі різнорідних платформ, обміні даними між ними і т.д. При достатній тривалості розпилення ресурсів ІТ (не менш 3-5 років) ця потенційна погроза реалізується з імовірністю, близької до 100%;

· проблеми відмови врівноваженості. В міру підвищення проникнення сервісів ІТ в основний бізнес підприємства підвищуються вимоги бізнесу до їхньої стійкості. Один з розповсюджених способів підвищення стійкості — застосування спеціальне спроектованого устаткування і ПЗ. При розпиленні ресурсів ІТ такі спеціально спроектовані рішення необхідно застосовувати паралельно на великій кількості серверів і додатків, що здорожує інфраструктуру ІТ;

· труднощі нарощування ресурсів протягом життєвого циклу рішення. Нарощуване, масштабуюче устаткування і ПЗ входять у число найважливіших засобів продовження термінів експлуатації ІТ-рішень. Однак недороге устаткування і ПЗ початкового рівня, як правило, мають лише обмежені можливості нарощування. Найбільш широкий спектр таких можливостей в устаткування і ПЗ промислового класу (industrial strength). Однак такі засоби значно дорожче і звичайно можуть окупитися лише за рахунок підтримки декількох бізнесів-додатків одночасно. Останнє в умовах розпилення ресурсів ІТ неможливо. Відповідно, життєвий цикл ІТ-рішень коротшає, а витрати на заміну устаткування і ПЗ зростають;

· труднощі маневру ресурсами ІТ. Непереборна неточність прогнозу потреб тих або інших бізнес-сервісів у ресурсах ІТ (продуктивності, оперативній пам'яті, дисковому просторі і т.д.) породжує необхідність у резервних потужностях ІТ-рішень. При розпиленні ІТ такі резерви необхідно створювати під кожен бізнес-додаток окремо, тоді як централізація дозволяє створювати єдиний резерв, що розподіляється між бізнес-додатками в міру потреби. Тим самим знижується потреба в надлишкових ресурсах ІТ, і, як наслідок, — собівартість сервісів.

У такий спосіб централізація ресурсів ІТ приводить до значно більш економічних рішень. Однак такий підхід ускладнює задачі керування розвитком інфраструктури ІТ — одне рішення в області інфраструктури в цьому випадку повинне обслуговувати кілька різних бізнес-проектів. Отже, роботи зі створення такого рішення необхідно як мінімум виділити в окремий проект, оскільки ці роботи забезпечують досягнення декількох різних бізнес-цілей. Саме такий проект і називається проектом розвитку інфраструктури ІТ з метою підтримки бізнес-проектів або, скорочено, проектом підтримки.