Рішення про розробку або закупівлю фінансово-економічної системи

Одна із основних проблем проектів розвитку фінансово-економічних систем – розробка або закупівля на стороні. Розробка може здійснюватися як особистими зусиллями підприємства, так і стороннім виробником на замовлення. Ця проблема не характерна в такому масштабі ні для одного із класів інформаційних систем. Вже розглянуті вище системи АСУ ТП і системи предметної області потребують великих інвестицій в розробку спеціалізованого обладнання і ПО – або не менш великих інвестицій в розробку складних математичних моделей і алгоритмів їх обчислювальної організації. В тому і другому випадку виробники мають декілька десятків років досвіду роботи на відповідному ринку, що забезпечує придбання ноу-хау, яке часто може не бути компенсоване навіть значними інвестиціями. Як висновок, практично не одне підприємство – споживач АСУ ТП або систем предметної області навіть не розглядало серйозно питання про особисте виробництво відповідних систем.

Навпаки, фінансово-економічні системи тривалий час розроблялись самими підприємствами – користувачами. Виключення складали лише бухгалтерські системи, приклавши до яких вже з кінця 1970-х років домінували рішення, що купувалися. В якості оцінки масштабу явища приведемо наступну цифру: 2 млн. програмістів розробляли фінансово-економічні системи на мові COBOL на початку 1990-х років [3, с.248]. Цей факт представляється суттєвим як для економічної оцінки проектів власної розробки систем даного класу, так і для економіки впровадження фінансово-економічних систем в цілому, а тому і буде розглянутий нами особисто.

Між тим в 1990-і роки мав місце значний ріст частки промислово виробничих фінансово-економічних систем. Тому саме цей процес вивів компанію SAP на одне із перших місць в напрямку програмування і дав життя цілому ряду конкуруючих з нею виробників. Які ж причини тенденції в даному напрямку? Наведемо їх в списку:

1. На 1990-і роки прийшовся період різкого підвищення рівня стандартизації бізнес-процесів. По-перше, зростаюча роль портфельних інвесторів в світовому бізнесі привела діловий світ до консенсусу з питання про критерій ефективності підприємства – цим критерієм стала його акціонерна вартість. По-друге, управлінська теорія розробила систему заходів по обліку вартості підприємства в процесі прийняття оперативних рішень. По-третє, були сформульовані моделі прийняття рішень, інтегруючи фінанси і логістику підприємства (моделі MRP II і ERP). На базі вказаних змін була розроблена єдина система бізнес-процесів підприємства, де роль критерію ефективності грала акціонерна вартість, моделлю прийняття оперативних рішень служила MRPII/ERP, критерієм оцінки оперативних рішень – модель ФСА/ФСУ.

2. Розподілені системи “клієнт-сервер” з промисловими реляційними СУБД в якості ядра і сучасними засобами описання бізнес-процесів забезпечили підвищення виробництва обчислювальних систем при не бувалій гнучкості розробляючи рішень.

3. Зростання проблем із застарівши ми системами (один із яскравих прикладів – “проблема 2000 року”), успадкованими епохи 1970-х – 1980-х років, привело до об’єктивної необхідності заміни цих систем, не дивлячись на виробництво в них раніше значних інвестицій і необхідність захисту останніх.

Таким чином, в останнє десятиріччя ХХ століття, по-перше, виникла необхідність масової заміни успадкованих систем, по-друге, значно зблизились моделі бізнес-процесів на різних підприємствах і навіть в різних країнах, а по-третє, розвиток технологій баз даних і розподілених систем забезпечило можливість розробки систем, придатних для широкого кола підприємств, за прийняті терміни і при розумних об’ємах витрат. Як висновок, єдино витрачені засоби на розробку розподілялись на значно велику кількість систем, а можливості налагодження і програмування останніх виявились достатніми для обліку специфіки бізнес-процесів того чи іншого підприємства. Це й стало основною причиною швидкого витиснення особистих розробок на західних ринках фінансово-економічних систем.

Становище на російському ринку інформаційних систем має як подібні риси, так і відповідні відмінності. Технологічна платформа подібна завдяки імпорту західних рішень і технічні політиці російських розробників. Проблема захисту інвестицій в успадковані фінансово-економічні системи не дуже різка – мова йде про бухгалтерські системи ціною від сотень до декілька тисяч доларів або про співставленні по об’єму витрат особистих розробок. Основну проблему впровадження промислових розробок в даній області представляє різноманітність вимог до бізнес-процесів підприємства. По-перше, швидкі переміни останнього десятиріччя не сприяли стандартизації бізнес-процесів як такої. По-друге, промислова система потребує формалізації бізнес-процесів і господарських схем, а відповідно, більш вищого рівня їх прозорості. По-третє, високий рівень концентрації виробництва обмежує число успішно функціонуючих підприємств, масштаб яких дозволяє окупити промислову систему.

Все вище перераховане доводить, що число успішних впроваджень промислових систем в принципі не може бути великим. Мова йде саме про “поштучне” вимірювання, а не про об'єм продажу в грошовому виражені, який може бути достатньо великий. Тим не менше вказана обставина обмежує тираж вітчизняних розробок в даній області, в наслідок чого підвищуються витрати при розрахунку на один екземпляр системи. Відповідно, перевагу мають імпортні системи за рахунок того, що підприємство, притягуючи західні інвестиції, змушене до певного ступеня пристосовувати свою модель бізнес-процесів до вище описаної світової. Це дозволяє зарубіжному виробникові постачати на російський ринок стандартні варіанти своїх систем, отже витрати на розробку розподіляються на всі екземпляри системи, продані в світі.[8] Додатковий стимул впровадження саме західної системи в тому, що сам факт роботи імпортної системи на підприємстві може бути позитивно оцінений закордонним інвестором.

Таким чином, низький рівень стандартизації бізнес-процесів, їх зберігаючи значні відмінності від вище описаної стандартної моделі і висока концентрація виробництва, що обмежує кількість можливих впроваджень систем, являються головними перешкодами для розповсюдження промислових розробок в даній області. При цьому вимоги західних інвесторів до бізнес-процесів забезпечують значні конкурентні переваги західних розробок.

Отже, визначаючи фактори розповсюдження промислово розроблених фінансово-економічних систем – стандартизація бізнес-процесів і вимоги інвесторів у відношенні їх прозорості. На Заході поки, що стандартизація обмежувалась сферою бухгалтерської звітності; промисловим продуктом також були тільки бухгалтерські системи. Виникнення єдиної моделі бізнес-процесів привело до масового розповсюдження систем, що охоплюють оперативний облік підприємства і інтегруючих його з бухгалтерським. Росія поки, що знаходиться на стадії використання стандартної бухгалтерської звітності і різних бізнес-процесів, що й обмежує розповсюдження промислових бухгалтерських систем сферою бух обліку.

Нарешті, припустимо, що даний розвиток подій на Заході і в Росії – випадковий збіг, і порівняємо витрати на підтримку особистої розробки підприємства і промислової системи. Склад витрат на розробку програмного забезпечення буде розглянутий нами в розділі 2.1.4. на прикладі систем MRP II/ERP. В даному розділі відмітимо лише те, що економія витрат на експлуатацію інформаційної системи, що купується обумовлена зниженням:

· вартості одного екземпляра системи за рахунок тиражування;

· витрат на супроводження системи в зв’язок, наприклад, із звільненням групи розробників.

Саме ці фактори від інших залежать від ступеня стандартизації бізнес-процесів. В промислових системах не стандартні для них бізнес-процеси за звичай реалізуються засобами встановленої мови програмування. Як висновок, реалізація в промисловій системі не характерних для неї бізнес-процесів перетворює початковий промисловий продукт в поєднанні стандартних засобів і користувацьких розробок. Останнє, суворо говорячи, нічим не відрізняються від будь-яких інших розробок, в тому числі цілком самостійних. Розуміється, паралельно витратами на закупівлю і супроводження промислової системи виникають витрати на особисту розробку в складі промислово системи і відповідне супроводження. Більш того, наявність особистих розробок ускладнює і супроводження системи в цілому. (перш за все, оновлення її варіантів). Нарешті, якщо нестандартними являються ключові бізнес-процеси або операції, ризик втрати супроводження розробок означає ризик втрати супроводження всієї системи, включаючи і стандартні її компоненти. Таким чином, нестандартні бізнес-процеси і зв’язані з ними особисті розробки в промислових системах зводять повністю економічні переваги стандартних систем.

Підведемо підсумки. Рішення про придбання промислової системи чи про розробку власної (за замовленням) визначається наявністю нестандартних бізнес-процесів на підприємстві. Якщо такі є, особливо в критичних для підприємства областях, то власна розробка більш приваблива, порівняно з готовою промисловою системою. Пошук нестандартних бізнес-процесів ведеться в масштабах проекту, тобто наявність нестандартних процесів і операцій за рамками проекту не є перепоною для впровадження промислової системи.