Функціонально-вартісна модель сервісу ІТ

Ітак, перед нами стоїть задача визначення сукупної вартості володіння сервісом ІТ. Як було показано вище (див., наприклад, рис.1.4), сервіс ІТ являє собою складний економічний об’єкт, який використовує множину різних ресурсів. При цьому ресурси, в свою чергу, задіяні у множині різних сервісів ІТ. Типове рішення такої задачі на даний час – функціонально-вартісний аналіз (ФВА).Попробуємо описати сервіси ІТ в термінах ФВА1. В якості об’єкту витрат (предмету аналізу, для якого і розраховуються витрати) виступає сервіс ІТ. Пояснення такого вибору об’єкта витрат було проведено у попередньому розділі. Уточнимо лише, що об’єктами витрат є зовнішні сервіси ІТ, тобто сервіси, які ІС надає бізнес-підрозділам. В якості функцій (видів діяльності, activities) виступають внутрішні сервіси або функції ІС, тобто сервіси, які представлені одним підрозділом або значенням ІС іншому підрозділу або значенню в рамках ІС. До ресурсів відносяться персонал ІС, обладнання, ПО, телекомунікаційні послуги, послуги аутсорсингу, послуги консалтингу і т.д. Задача ФВА, нагадаємо, заключається у визначенні того, яким чином вартість ресурсів розподіляється по об’єктах витрат (рис.1.9).

Вирішення цієї задачі здійснюється у декілька кроків (рис.1.10):

1. Для кожного зовнішнього сервісу визначається натуральний кількісний вимірювач. Для сервісу вводу бухгалтерських проводок це може бути кількість введених проводок, для сервісу розрахунку балансу - розрахунок балансу, для сервісу виробничого планування – розрахунок виробничого плану і т.д. Основна вимога до натурального вимірювача – однорідність, тобто близький об’єм робіт для кожної одиниці вимірювання. Якщо такого вимірювача не існує, сервіс повинен бути розділений на два або більше. Приклад такого розділення – сервіс друку, який в одному із вищеперерахованих прикладів був розділений на сервіс друку документів на робочому місці секретаря і сервіс друку накладних на робочому місці комірника.

2. Для кожного зовнішнього сервісу визначаються види діяльності (функції), які його забезпечують, а для кожного виду діяльності фактор інтенсивності використання (натуральний показник, який характеризує витрати j-го виду діяльності на одиницю і-го зовнішнього сервісу). Приклад такого показника – один виклик для діяльності по підтримці користувачів. Як і в попередньому випадку, якщо однорідний фактор інтенсивності використання відсутній, вид діяльності повинен бути розділений на два або більше.

3. Для кожного виду діяльності визначаються ресурси, які його забезпечують, а для кожного ресурсу – фактор витрат ресурсу (натуральний показник, який характеризує витрати k-го ресурсу на одиницю фактора інтенсивності використання j-го виду діяльності). Як і в попередніх випадках, необхідна однорідність фактора витрат ресурсу.

4. У витратах, які утворюють ССВ, присутні витрати, не пов’язані з використанням будь-яких ресурсів - втрати від простою сервісу. Ці втрати на етапі побудови моделі визначаються в натуральних одиницях вимірювання зовнішнього сервісу (одна проводка, один звіт, одне завдання друку). На даному етапі визначаються критичні величини втрат від простоїв, для яких надалі будуть встановлені різні грошові оцінки. Наприклад, якщо не введені одна-дві проводки – це «рядовий простій»; якщо не введені 100 проводок - «надзвичайний простій», який має іншу грошову оцінку.

5. Визначаються кількісні відношення між натуральними вимірниками зовнішніх сервісів, факторів інтенсивності використання видів діяльності і факторів витрат ресурсів. На даному етапі встановлюються qі – число використаних за період одиниць і-го ресурсу, aіj – число одиниць фактору інтенсивності використання j-го виду діяльності, використаних на одиницю і-го об’єкта витрат, r – число одиниць фактору витрат k-го ресурсу, використаних на одиницю фактору інтенсивності використання j-го виду діяльності.

Результатом виконання кроків 1-5 являється побудова моделі сервісу – сукупності натуральних вимірювачів, які визначають кількісні співвідношення зовнішніх сервісів, видів діяльності (функцій) і ресурсів. Ця стадія аналізу представлена на рис.1.10. в рядку «опис».

6. Визначається вартість фактору витрат ресурсів у грошовому вимірі. Ціна ресурсу рідко буває пов’язана безпосередньо з одиницею фактору витрат. Наприклад, ціна серверного обладнання встановлюється в розрахунку на одиницю обладнання, тоді як фактор витрат, як правило, - це одиниця завантаження процесора, дискового простору або оперативної пам’яті в залежності від того, що саме являється критичним ресурсом1. Притому фактори витрат повинні бути скоректовані на період часу, за який оцінюється величина ССВ. Припустимо, ССВ розраховується в річному нарахуванні, а сервер служить п’ять років. У цьому випадку на рік приходиться 1/5 частина ціни сервера. Далі, якщо фактором витрат служить відсоток завантаження, річні витрати на сервер діляться на 100 %.

7. Визначається вартість сервісу. При відомій ціні одиниці фактору витрат кожного ресурсу ціна одиниці фактору інтенсивності використання виду діяльності розраховується за формулою

$		?
Вихідний стан: зв′язки не описані $		?
$		?
$		?
$		?

	Вихідне положення: зв’язки не описані

Рис 1.10. Розрахунок собівартості сервіса

(1.1.)

де С - ціна одиниці фактору інтенсивності використання j-го ресурсу;

r_jk – число одиниць фактора затрат k-го ресурсу, використаних на одиницю фактора інтенсивності використання j-го виду діяльності;

C – ціна одиниці фактора затрат k-го ресурсу.

(1.2)

де - ціна одиниці виміру і-го зовнішнього сервісу;

а_ij – число одиниць фактора затрат j-го виду діяльності, яких використовують на одиницю і-го зовнішнього сервісу.

Нарешті, з урахуванням втрат від простоїв сервісу і його використання за одиницю часу отримуємо ССВ сервісу в розглянутому періоді:

(1.3)

де V_i – CCВ і-го сервісу;

q_i - число одиниць і-го сервісу, використаних за період;

t_im – час простою m-ї категорії і-го сервісу;

1_im – ціна простою m-ї категорії і-го сервісу;

Таким чином, кроки 6-7 дозволяють визначити ССВ сервісу ІТ на основі моделі сервісу, побудованої на кроках 1-5. На рис. 1.10 ця стадія аналізу представлена в рядку “розрахунок собівартості функцій і сервісів”.

Отож, кроки 1-7 дозволяють визначити собівартість сервісів ІТ. В слідуючи розділах ми розглянемо отримані вихідні дані для розрахунків по вищевказаному алгоритму.