Синонімічний вибір слова

Під синонімами розуміють мовні одиниці або структури, які відрізняються формально, проте мають подібне або однакове значення і, тому, співпадають в корні значення. Синоніми, позначаючи одне явище дійсності, зазвичай, називають його по-різному – наприклад, виділяючи в предметі, що називається, різні його властивості, або характеризуючи даний предмет з різних точок зору. Саме тому синоніми, позначаючи один і той самий предмет чи поняття, як правило, не є по відношенню одне до одного абсолютно ідентичними словами, як з точки зору семантики, так і з точки зору своїх емоційно-стилістичних властивостей. Вони майже завжди відрізняються одне від одного 1) певними відтінками лексичного значення, 2) емоційно-експресивним забарвленням, 3) приналежністю до певного мовного стилю, 4) областю вживання, 5) здатністю поєднуватись з іншими словами тощо. Як правило, відмінність між синонімами спостерігається одночасно за декількома ознаками.

Як бачимо, синоніми, називаючи один і той самий предмет реальності, завжди відрізняються. Проте, ці відмінності обов’язково передбачають їх номінативну єдність, яка визначає основну ознаку синонімів, - можливість заміни одного слова іншим в певному контекстуальному оточенні.

Як вже неодноразово зазначалось, синоніми відрізняються за своїм звучанням, структурою і походженням. Проте, в мовній системі можна спостерігати і такі синоніми, які на даний момент не повністю відрізняються за своїм значенням і відношенням до контексту. Вони називаються абсолютними синонімами або лексичними дублетами. Ульманн класифікує ідентичні семемні відносини поняттям “дійсні” синоніми.[2] Аммер відстоює думку, що в розумінні повної контекстуальної взаємозамінності немає “дійсних”, говорячи іншими словами “абсолютних” синонімів. Їх існування в мові оправдане лише її розвитком і, як правило, вони являють собою тимчасове явище. Найчастіше подібні синоніми існують як паралельні наукові терміни (порівняйте: лінгвістичні терміни: орфографія – правопис, номінативний – називний, фрикативний – щілинний, медичні терміни: офтальмолог – окуліст, стоматолог – зубний лікар, педіатр – дитячий лікар, унілатеральний – односторонній, генітальний – статевий, дітородний, гліома – пухлина, оваріальний – яєчниковий, пневмонія – запалення легень і т.д.). З часом абсолютні синоніми, якщо вони не зникають, залишаються в мовному побуті, диференціюються, розповсюджуються і розрізняються за семантикою, стилістичними ознаками або областю вживання і т.д., перетворюючись в синоніми в прямому значенні цього слова (наприклад, голова – глава, вірити – вірувати) або в слова, які на даному етапі більше не перебувають у синонімічних відносинах. Необхідно враховувати, що в багатьох випадках в синонімах спостерігають незначні, ледве вловимі відмінності. Мова не терпить “тотожних” слів і виразів. Таке слово чи словосполучення або набуває іншого значення, стилістичного забарвлення, або цілком зникає із вжитку. Тому при вживанні і виборі слів необхідно пам’ятати про найтонші стилістичні забарвлення, область вживання тих чи інших термінів, особисте ставлення і оцінку мовця.

Синонімія – це позначення зв’язків між синонімами. Яскрава синонімія сучасної мови, незалежно української, чи німецької – є одним з багатьох доказів її словникового багатства. Вона дає можливість висловити детальну оцінку думки, можливість урізноманітнити мову, робить мовлення більш образним, дієвим і виразним. Синонімія – явище завжди глибоко національне, вона утворюється в різних мовах різними шляхами. В українській мові, як більшою мірою і в німецькій, синоніми з’явились в результаті утворення нових слів на основі існуючого словникового матеріалу, в результаті поповнення словникового запасу за рахунок лексики територіальних чи професіональних діалектів, частково також жаргонів, або в результаті засвоєння іншомовних слів з лексики інших мов.

За ступенем синонімічності синоніми поділяються на абсолютні й часткові.

Абсолютні (повні) синоніми – синоніми які повністю збігаються за значенням, тобто не різниться ні відтінками значень, ні емоційним забарвленням, ні сполучуваністю. Вони можуть взаємо замінюватися абсолютно в усіх контекстах. Наприклад: мовознавство і лінгвістика, столітті і сторіччя, орфографія і правопис, коцюба, кочерга, рос. префікс і приставка.

Здебільшого абсолютні синоніми маємо в термінології. У звичайному мовленні побувають різних семантичних і стилістичних відтінків, а інколи й зовсім змінюють значення. Так скажімо, слова народний і вульгарний були абсолютними синоніми (ще й досі вираз вульгарна латинь рівнозначний виразові народна латинь), однак зараз ці слова семантико розійшлися і слово вульгарний набуло значення “грубий”. Наприклад:

Часткові синоніми – синоніми, які не повністю збігаються. Вони можуть різнитися відтінками значень, емоційно-експресивним забарвленням, стилістичними функціями. Відповідно серед них виділяють семантичні, стилістичні й семантико-стилістичні синоніми. Наприклад:

Семантичні, або ідеографічні (від isea Поняття”, і grapho “пишу”), синоніми – синоніми, які різняться відтінками значень. Наприклад: шлях і дорога (шлях – це велика проїзна дорога, тоді як дорога – будь-яке місце для проїзду й місце для проходу, навіть дуже вузьке). Пор. ще: сміливий, відважний, мужній. Наприклад:

Стилістичні (емоційно-експресивні) синоніми – синоніми, які різняться емоційно-експресивним забарвленням. Наприклад: їсти і жерти; обдурити і надурити; працювати, трудитися, ішачити. Такі синоніми вживаються в різних стилях мови.

Семантико-стилістичні синоніми – синоніми, як і одночасно різняться відтінками значень і стилістичним забарвленням, тобто поєднують ознаки першої й другої групи. Наприклад: іти, плестись (повільно, важко: розмовне), перти (інтенсивно грубе).

Оскільки ідеографічні синоніми, стилістичні та семантико-стилістичні синоніми різняться відтінками значень і емоційно-експресивним забарвленням, то вони характеризуються різною сполучуваність і не завжди можуть взаємо замінятися.

Морфологічними синонімами називають варіанти форм, що передають те ж саме поняття. Наприклад: давальний і місцевий відмінок: батьку – батькові, на батьку, на батькові, по полі – по полю, орудний відмінок: тією – тою, п’ятьма – п’ятьома. Наприклад:

Синтаксичні синоніми – це граматично різні конструкції, що виражають ту саму думку. Таким можна вважати:

- сполучникові та безсполучникові речення: Сонце зайшло, а на дворі швидко стемніло як тільки сонце зайшло, а на складнопідрядні і прості речення з дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами: Картина, що була написана олією, висіла над роялем. – Написана олією картина висіла над роялем, Коли приходиш з вулиці додому, який б не був настрій, мий руки. – Прийшов з вулиці додому, мий руки;

- складнопідрядні і прості речення з другорядними членами: Коли прийду з відрядження, зайду до вас. – Після приїзду з відрядження зайду до вас;

- синтаксичні конструкції книжкою і розмовного характеру.

Фразеологічні синоніми – це різні фразеологізми з одним значенням: ні туди ні сюди, ні в тин ні ворота, ні риба ні м’ясо; гав ловити, рота роззявляти. Наприклад:

Щодо лексичних синонімів, то на основі віддалених асоціативних зв’язків між ознаками предметів і явищ відбувається перенесення або розширення знань слів, виникають образні назви. Це окремі слова – синоніми та цілі описові синонімічні звороти, що мають назву перефраза (іноді кажуть – парафраза).

Перифраза – стилістична фігура (побудова), відома в риториці й поетиці ще з давньогрецьких часів. Вона концептує в собі найвиразніші, найчастіше образні ознаки й стає ніби прихованою синонімічною назвою, наприклад: Багряний лист кружля в гаю, шумлять отави молодо. Чого-чого вдягла земля осіннє золото? (Д.Луценко).

Поняття = жовте листя = передане через ознаки інших двох = осіннє = і = золоте =

Синоніми є показником розвиненості мови, її багатства, гнучкості, вони сприяють урізноманітненню висловлення думок; відображають національну специфіку мови, її самобутність. Наявність синонімів в мові допомагає різноманітити і прикрасити мову, уникаючи стомлюючих повторень. Оскільки синоніми вирізняються своїми функціями в мові і мовленні, вони потребують особливого підходу в процесі перекладу з однієї мови на іншу.