Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Словники синонімів та паронімів: правила користування





Термін лексикографія (слово грецького походження утворене від Λεξικογραφία, λεξικόν – «словник» і γράφω – «пишу»), словникарство – дефінується як дисципліна прикладного мовознавства, пов'язана із створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад.

Так, зокрема, в енциклопедії лінгвістичних термінів лексикографія визначається як:

1) розділ мовознавства, що розробляє теоретичні принципи укладання словників;

2) збирання слів певної мови, упорядкування їх і опис різного роду словникового матеріалу;

3) сукупність словників певної мови і наукових праць з цієї галузі.

Словни́к — книга або електронне джерело, де в алфавітному чи тематичному порядку подано слова якоїсь мови (з тлумаченням, перекладом на іншу мову тощо).

Словником також називають сукупність слів, які використовуються у чиїй-небудь мові, сукупність слів певної мови. Пасивний словник — це запас слів у будь-якого носія мови, значення яких він розуміє, але сам їх не вживає.

Особливо важливими в наш час, окрім книжкових (так звані тверді копії), стають електронні словники: онлайн, програмні. Електронний документообіг, приготовуння публікацій до видання, листування, локалізація, дистанційність і ще багато іншого, зумовлюють використання електронних словників як невід'ємної складової перекладу. Інша річ, що важко віднайти якісні спеціалізовані електронні словники - вони ще відстають від своїх книжкових побратимів, але мабуть це не надовго. Так як усі інформаційні гіганти, так чи інакше ведуть роботи щодо створення власних систем перекладу та знань в галузі мов.

Ми розпочинаємо гілку котра буде стосуватись посилань на словники:

Синонімів і паронімів.

У синонімічних словниках наводяться синонімічні ряди, які складаються зі слів і словосполучень тотожних або близьких за значенням. У межах кожного синонімічного ряду подається семантична (вказується на відмінні відтінки значень) і стилістична характеристика слів, окреслюється їх сполучуваність, наводяться приклади їх уживання в контексті. Саме так побудовані академічний "Словник синонімів української мови" у 2-х томах (К., 1999—2000) і "Словарь синонимов русского языка" в 2-х томах за редакцією А.П. Євгеньєвої (М., 1970—1971). У синонімічних словниках для широкого практичного користування наводяться синонімічні ряди без ілюстрацій прикладами їх уживання.

Такими є "Короткий словник синонімів української мови" П.М. Деркача (К.,1960), "Практичний словник синонімів української мови" С. Ка-раванського(К., 1995), "Словарь синонимов русского языка" З.Є. Александрове!' (М.,1968; шосте видання вийшло в 1989 p.), "Gran diccionario de sinonimos у antonipios" (Великий словник синонімів і антонімів) іспанської мови Л.Кастро де Амато (Буенос Айрес, 1988). Ці словники теж значною мірою сприяють піднесенню мовної культури, розвивають навички стилістичної майстерності. Увага до синонімічних засобів допомагає збагачувати вираження думок і почуттів, досягати більшої точності, емоційності мовлення. У 1986 р. вийшов «Словник паронімів української мови». Словник є першою спробою в українській лексикографії опису паронімів — близьких за звучанням, але різних за значенням і написанням слів. Описано понад 1000 паронімів, які найчастіше зустрічаються в шкільних підручниках, у навчальних посібниках, науково-популярних книжках, публіцистиці, художній літературі, побутовому мовленні. Паронімія являє собою особливе лексичне явище, багатоплановість якого визначила можливість його вивчення як у функціональному, так і в нормативному аспекті. Нормативна точка зору лінгвістів на паронімію найповнішим чином представлена дослідженнями довідково-методичного характеру: «словниками труднощів», «словниками паронімів», різними дидактичними посібниками, підручниками, що включають вправи на розмежування й коректне використання паронімів, та ін.

Вітчизняну лексикографію відрізняє прагнення виділити пароніми із загального масиву «труднощів», присвятивши їм окремі «словники паронімів». Найбільше активно область паронімії почала розроблятися російськими лексикографами. В останні два-три десятиліття ними були створені чотири повноцінних словники паронімів.

 








Date: 2015-08-22; view: 1501; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.006 sec.) - Пожаловаться на публикацию