Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Основні філософські підходи до сенсожиттєвих пошуків





1. Попри всю різноманітність підходів до людини більшість мисли­телів погоджується з тим, що у людському єстві наявні три основні начала: космічне, природне і соціальне. Отже, окреслення природи людини можливе через визначення взаємодії в людині трьох зазна­чених начал.

Космічне начало. Уже на ранніх етапах розвитку філософії лю­дина сприймалася як складова частина Космосу, природи. На новому рівні космічна сутність людини особливо уважно розглядається в фі­лософській думці XX ст. (М. Шелер, П. Тейяр де Шарден, М. Чижевсь-кий). Така точка зору має своє продовження і у сучасних філософ­ських теоріях (наприклад, так званий антропний принцип Б. Картера і Дж. Віллера).

Згідно з цими концепціями:

• будова і біологічні ритми людського організму нерозривно пов'язані з космічними ритмами;

• матерія, життя і свідомість узагалі не пов'язані причиновим зв'язком. Матерія, скажімо, не є причиною виникнення та існування свідомості (всупереч твердженням матеріалістів). З матерії складають­ся не л'льки різні предмети, зле й поля (електромагнітні, гравітаційні, біологічні та ін.), і потоки енергії, і багато чого іншого. У Космосі матерія існує в нескінченній безлічі форм, системних утворень і ви­явів;

• людина — знаряддя Космосу. Адже завдяки своїй духовності людина докорінно виділяється з космічного цілого, В особі людини Всесвіт підноситься до рівня самосвідомості і самозбереження.

Природне начало в людині, якому віддавали перевагу філософи епохи Просвітництва, теж характеризується трьома взаємопов'язани­ми компонентами:

природа становить зовнішню умову існування людини, постачаючи їй їжу, одяг, матеріальні ресурси. Скажімо, від чистоти повітря, від можливостей природи адсорбувати забруднення навколишнього середовища багато в чому залежить майбутня доля людини і людства;

• природа становить внутрішній потенціал самої людини. Життя і смерть, хвороби і здоров'я, геніальність і бездарність, риси характе­ру — все це має природне походження.

• людина є частиною природи. Природа перетворюється, змі­нюється і розкриває свої можливості в людській діяльності. У цьому значенні людина діє як сила природи. Причому процес впливу людини на природу має безперервний характер: діючи, людина створює такі продукти, які неможливо отримати природним шляхом. Людина живе у природі — але і природа немов живе в ЛЮДИНІ, є її тілом.

Соціальне начало — насамперед для марксистів — було і зали­шається вирішальною мірою людського в людині. На їхню думку:

• Людина — істота соціальна. У праці вона пересилює своє при­родне походження;

• тільки в суспільстві людина формує деякі людські якості — мову, мислення;

« за допомогою системи освіти і виховання суспільство передає людині знання, навички та вміння — досвід попередніх поколінь. За­вдяки цьому людина може успішно пізнавати і перетворювати світ;

• розподіл праці в суспільстві дозволяє людині у багато разів примножити власні зусилля шляхом співпраці з іншими людьми.

Отже, загальний висновок такий: суспільство — це умова і середо­вище реалізації природно-космічного потенціалу людини.

2. Безумовно, центральним ядром проблеми людини є питання про сенс життя. Проблема сенсу життя виникає разом із самою філософією як віддзеркалення природної скінченності, смертності людини. Людина наділена розумом; вона здатна пізнавати раціональний, гармонійний світовий-лад, здатна перетворювати і природу, і суспільство відповід­но до своїх власних запитів, здатна створювати безсмертні витвори мистецтва... Але ось біда: рано чи пізно людина наочно стикається з власним «ніщо» — своєю смертю.

Отже, проблема сенсу життя виникає як проблема подолання су­перечності між природною обмеженістю людини і необмеженістю Ті творчих амбіцій.

Особливих акцентів проблема пошуку сенсу життя набуває в Но­вий час. Річ утім, що попередні картини'світу характеризувалися біль­шою цілісністю; суперечливості не були настільки гострими; етичні, со­ціальні і загальнокультурні норми були «раз і назавжди» зафіксовані, зразки для наслідування — освячені тисячолітньою традицією. Сьогод­ні ж — час зняття усіх обмежень, час «вільного вибору» людини, що нерозривно пов'язано з особистою відповідальністю кожного.

У європейській філософській традиції останніх століть можна виді­лити кілька основних підходів до розв'язання проблеми сенсу життя.

Життя як продукування матеріальних і духовних благ. Л юдина повинна дати щось світові. Таким чином вона, з одного боку, сама «житиме після смерті» у своїх витворах, а з іншого — зробить свій внесок у щасливе майбутнє наступних поколінь. Недоліки цього підходу:

— бездушне, «панське» ставлення до світу, на яке світ відповідає екологічною загрозою — загрозою всьому живому на Землі;

— підпорядкування індивідуальних інтересів у житті — колек­тивним;

— деяка віддаленість сенсу, що знижує його конкретну значущість для людини, яка живе тугі зараз.

Життя як реалізація високої мети. Ідеться про втілення іде­алів, планів, проектів, в ім'я яких, на думку конкретної людини, варто жити. У цьому випадку людина прагне щось отримати від світу. Метою може бути все що завгодно (багатство, слава, самореалізація тощо). Форма сповідування цього шляху в різних людей

може бути різною: від прийняття чернечих обітниць до го­товності скоїти злочин задля поповнення власної колекції поштових марок.

Дехто свою мету сприймає як щось «дане згори», як верховну місію, визначену наперед. Коли все визначено наперед життя людини набу­ває стійкості і стабільності. Натомість людина певною мірою втрачає «свободу маневру»: їй важко подолати обмеження, які вона сама ж на себе й наклала.

Життя як самовдосконалення. Якщо змінити лиху долю не­можливо, залишається змінити своє ставлення до неї — такою була позиція античних стоїків. Навіть найгіркіший досвід є корисним: він нас вчить, допомагає рости, переростати самих себе. Таким чином, сенс є і в стражданні, що випадає, на нашу долю. Шотландська королева Марія Стюарт своєю героїчною поведінкою під час страти підбила гід­ний підсумок свого безпутного, негідного королеви життя і увічнила пам'ять про себе.

Життя як гра. Цим особливо відзначається постмодерний підхід до дійсності. Мислитель XX століття Й. Гейзінґа у своїй робол «Ното Іисіет» («Людина, яка грає») стверджує, що саме гра є початком усіх форм духовної діяльності людини. За цього підходу постійне обігра­вання, повторення деяких життєвих ситуацій дає подекуди. Так, у под-Фужньому житті чоловік абожінка,чиї амбіції зрештою виявилися не задовільненими, знаходить вихід у тому, що постійно з усяких приводів повторює: «Якщо б не ти, моє життя склалося б значно краще». Став­лення до життя як до гри наснажує людину оптимізмом, стимулює її цікавість до свого буття, але на побутовому рівні такий підхід може спричинитися до інфантильності й безвідповідальності у серйозних життєвих ситуаціях.

Наостанку можна сказати, що життєвий пошук має уникати крайно­щів вищезазначених підходів, але включати в себе той позитив, який вони несуть. Мабуть, оптимальний шлях — це шлях діалогу, рівноправ­ної розмови людини і світу. Крім того, життя, особливо в нашу швид­кісну епоху, вимагає неабиякої гнучкості: відповідно до змін життєвої ситуації людина мусить змінювати свою стратегію, здійснюючи пошуки сенсу відразу кількома шляхами.








Date: 2015-08-15; view: 237; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.008 sec.) - Пожаловаться на публикацию