Норми міжнародного права: поняття та види. Міжнародний нормотворчий процес. Мяке право. Юридично обов’язкова сила міжнародного права

Норма міжнародного права - це створене угодою суб'єктів формально певне правило, встановлює для них права та обов'язки, здійснення яких забезпечується юридичним механізмом.

Норма являє собою загальне правило, розраховане на невизначене число випадків.

Взявши за основу лише найбільш важливі критерії, можна запропонувати наступну класифікацію міжнародно-правових норм:

1. за змістом і місцем в системі - цілі (розуміються як цілі, які реалізуються в рамках нормативної сис-ми МП), принципи (загальні, імпереатівние принципи МП, встановлюють основи межнар.правопорядка, міжнар. миру та співробітництва), норми (загальнообов'язкові правила поведінки, що виникли в результаті угоди держ. та ін суб'єктів МП, реал. яких забезпечується заходами примусу междунар.-прав. ха-ра);

2. Залежно від обсягу змісту і значення:

- Основні (регул.. Найважливіші суспільні отнош.. між суб'єктами МП)

-Підлеглі (конкретизують і доповнюють осн..): поднорми осн.. та вторинні.

3. За сферою дії - універсальні (регул.. Отнош.. між усіма держ.-членами світового співтовариства), практікулярние: регіональні (закріплені в угодах між д.. определ.. гелграфіческіх регіонів), локальні (що містяться в угодах, заключ.. групою Госвамі.. всередині еографіческого регіону);

4. За юридичною силою - імперативні (до них відносяться осн.. принципи МП) та диспозитивності (норми які допускають відступ від їх у взаєминах определ.. суб'єктів у результаті угоди між ними);

5. за функціями в системі - матеріальні (містять права та обов'язки сторін достігеутих угод) і процесуальні (регламентують діяльність таких міжнар.. правозастосовних органів, як межнар.. суд, рада безпеки ООН);

6. за способом створення і формою існування, тобто за джерелом, - звичайні (які виникли в результаті неодноразового і тривалого застосування суб'єктами МП певних правил поведінки, але не знайшли своє закріплення в межнар.. дог..), договірні (явл. Продуктом угоди суб'єктів МП і містяться в межнар.. договорах), норми рішень міжнародних організацій.

Створення норм міжнародного права

У сфері міжнародних відносин відсутні спеціальні нормотворчі органи. Норми міжнародного права створюються самими суб'єктами, насамперед державами. Створення норм міжнародного права являє процес узгодження воль (позицій) держав, що включає дві стадії: 1) досягнення згоди щодо змісту правила поведінки, 2) взаимообусловленное волевиявлення держав щодо визнання правила поведінки обов'язковим.

Формування позиції держави починається з усвідомлення своїх інтересів і потреб, а також розуміння можливості захистити (задовольнити) їх за допомогою інших держав або спільно з ними.

Термін "позиція" може мати два значення: по-перше, це загальний підхід, перспективна мета (наприклад, заборона всіх випробувальних вибухів ядерної зброї), по-друге, інтереси (вимоги) держав при підготовці даного со ошення (наприклад, заборона випробувань ядерної зброї в трьох середовищах).

У процесі створення норм міжнародного права согласо вивалісь позиції - вимоги, зрозуміло, з урахуванням впли ливості просування до досягнення кінцевої мети.

Позиції держав можуть збігатися повністю або в головному. Вони можуть не співпадати в деталях або в своїй основі Позиції держав щодо задоволення їх потреб і за щити інтересів шляхом укладення міжнародної угоди завжди збігаються, інакше вони обрали б якийсь інший шлях вирішення своїх проблем.

Якщо позиції держав збігаються (тотожні), то в їх погодженні - поступках, компромісах - ні необхідно сті. Позиції держав формулюються у вигляді правил пове дення і фіксуються в договорі або іншому акті. При несовпа деніі позицій держав для досягнення прийнятного балан са поступки і компроміси неминучі.

Обсяг і якість інформації про предмет угоди, оцінка та прогнозування

Дві стадії міжнародного нормотворчого процесу можуть бути нерозривні у часі. Якщо договір набирає чинності з моменту підписання, то його підписання - це одновре менно і згоду з вмістом правил поведінки, зафіксованих ванних в ньому, і визнання цих правил в якості обязатель них, тобто правових норм. Те ж можна сказати щодо договорів, укладених у вигляді обміну документами (нотами, листами), актів міжнародних організацій і конференцій, прийнятих шляхом голосування або консенсусу (якщо государ ства висловили намір вважати їх юридично обов'язко вими).

У тих випадках, коли потрібна спеціальна процедура висловлення згоди держави на обов'язковість правил по ведення (ратифікація, затвердження-прийняття), розрив у вре мени між першою і другою стадіями може бути значною вим, досягаючи часом декількох років *.

Юридична сила загальновизнаних норм породжується загальним угодою держав, згодою міжнародного співтовариства в цілому, яке втілене в принципі сумлінного виконання зобов'язань з міжнародного права.

У свій час значного поширення набула концепція автолімітаціі, тобто самообмеження, держави. Її прихильники стверджували, що міжнародна норма зобов'язує лише остільки, оскільки така воля держави. Будучи "абсолютно вільною", вона може змінюватися.

При створенні норми міжнародного права досягаються як би дві угоди. Одне - щодо змісту норми, інше - про надання їй юридично обов'язкової сили. Це теоретичне положення має практичне значення. Шляхом угоди створюються не тільки правові, а й інші міжнародні норми.

Набув поширення термін "м'яке право". Аналіз і практики показує, що цей термін використовується для позначення двох різних явищ. В одному випадку мова йде про особливий вид міжнародно-правових норм, в іншому - про неправові міжнародних нормах. У першому випадку маються на увазі такі норми, які на відміну від "твердого права" не породжують чітких прав та обов'язків, а дають лише загальну установку, якої проте суб'єкти зобов'язані слідувати.

У нових областях міжнародно-правового регулювання найчастіше досить складно домогтися загального згоди з конкретних нормам. У таких випадках на допомогу приходять норми "м'якого права", що відрізняються більшою гнучкістю.