Методики діагностики мотиваційної та інтелектуальної сфери дошкільника

Інтелектуальна готовність припускає наявність у дитини конкретного набору знань і уявлень про навколишній світ, а також наявність у неї передумов до формування навчальної діяльності.

Критерії інтелектуальної готовності до шкільного навчання:- Диференційоване сприйняття;- Аналітичне мислення (здатність осягнення основних ознак і зв'язків між явищами, здібність відтворити зразок);- Раціональний підхід до діяльності (послаблення ролі фантазії);- Логічне запам'ятовування;- Інтерес до знань, процесу їх отримання за рахунок додаткових зусиль;- Оволодіння на слух розмовною мовою і здатність до розуміння і застосування символів;- Розвиток тонких рухів руки і зорово-рухових координацій.

Вивчення особливостей інтелектуальної сфери можна почати з дослідження пам'яті. Для визначення рівня механічного запам'ятовування дається безглуздий набір слів, наприклад: рік, слон, меч, мило, сіль, шум, рука, стать, весна, син. Дитина прослухавши весь цей ряд, повторює ті слова що вона запам'ятала. Може використовуватися (у складних випадках) повторне відтворення - після додаткового зачитування тих же слів - і відстрочене відтворення, наприклад, через годину після прослуховування. Л. А. Венгер наводить такі показники механічної пам'яті, характерної для 6-7-ми річного віку: з першого разу дитина сприймає не менш 5 слів з 10; після 3-4 прочитання відтворює 9-10 слів; через одну годину забуває не більш 2 слів, які відтворювалися раніше; в процесі послідовного запам'ятовування матеріалу не з'являються "провали", коли після одного з прочитань дитина згадує менше слів, ніж раніше і пізніше (що звичайно буває ознакою перевтоми).

Методика А. Р. Лурії дозволяє виявити загальний рівень розумового розвитку, ступінь володіння узагальнюючими поняттями, вмінням планувати свої дії. Дитині дається завдання запам'ятати слова за допомогою малюнків: до кожного слова чи словосполучення вона сама робить лаконічний малюнок, який потім допоможе їй це слово відтворити. Для запам'ятовування дається 10-12 слів і словосполучень. Через 1-1,5 години після прослуховування ряду слів і створення відповідних зображень дитина одержує свої малюнки і згадує, для якого слова вона зробила кожний з них.

Рівень розвитку просторового мислення виявляється різними способами. Ефективна і зручна методика А. Л. Венгера "Лабіринт". Дитині потрібно знайти шлях до певного будиночка серед інших, невірних шляхів і тупиків лабіринту. У цьому їй допомагають образно задані вказівки - повз яких об'єктів (дерев, кущів, квітів, грибів) вона пройде. Дитина повинна орієнтуватися в самому лабіринті і схемі, що відображає послідовність шляху, тобто рішення задачі.

Найбільш поширеними методиками діагностуючими рівень розвитку словесно-логічного мислення є наступні:

а) "Пояснення складних картин": дитині показують картинку і просять розповісти, що на ній намальовано. Цей прийом дає уявлення про те, наскільки вірно дитина розуміє зміст зображеного, чи може виділити головне чи губиться в окремих деталях, наскільки розвинена її мова.

б) "Послідовність подій" - більш складна методика. Це серія сюжетних картинок (від 3 до 6), на яких зображені етапи якоїсь знайомої дитині дії. Вона повинна вибудувати з цих малюнків правильний ряд і розповісти, як розвивалися події. Серії картинок можуть бути за змістом різного ступеня труднощі. "Послідовність подій" дає психологу ті ж дані, що і попередня методика, але, крім того, тут виявляється розуміння дитиною причинно-наслідкових зв'язків.

Узагальнення та абстрагування, послідовність умовиводів і деякі інші аспекти мислення вивчаються за допомогою методики предметної класифікації. Дитина складає групи з карток із зображеними на них неживими предметами і живими істотами. Класифікуючи різні об'єкти, він може виділяти групи по функціональній ознаці і давати їм узагальнені назви (наприклад, меблі, одяг), може - по зовнішній ознаці ("все більші" або "вони червоні"), по ситуативних ознаках (шафа і плаття поєднуються в одну групу, тому що "сукня висить у шафі").

Складні розумові процеси аналізу і синтезу вивчаються при визначенні дітьми понять, інтерпретації прислів'їв. Відома методика інтерпретації прислів'їв має цікавий варіант, запропонований Б. В. Зейгарник. Крім прислів'я ("Не все те золото, що блищить", "Не рий яму іншому, сам у неї потрапиш" та ін), дитині задаються фрази, одна з яких за змістом відповідає прислів'ю, а друга не відповідає за змістом, зовні її нагадує. Наприклад, до прислів'я "Не в свої сани не сідай" даються фрази: "Не потрібно братися за справу, якої ти не знаєш" і "Взимку їздять на санях, а влітку на возі". Дитина вибираючи одну з двох фраз, пояснює чому вона підходить до прислів'ю, але вже сам вибір яскраво показує, на змістовні чи зовнішні ознаки орієнтується дитина, аналізуючи судження.

Мотиваційна (особистісна) готовність включає в себе готовність дитини до прийняття позиції учня. Сюди входить певний рівень розвитку мотиваційної сфери, здатність до довільного управління власною діяльністю, розвиток пізнавальних інтересів-сформована ієрархія мотивів з високо розвиненою навчальною мотивацією.

Методика 1 «Розмова про школу» (за Т. А. Нєжновою)

Мета методики: виявити бажання дитини йти до школи, характер її внутрішньої позиції. Питання бесіди:1. Чи хочеш ти йти до школи? 2. Чому ти хочеш йти до школи?

3. Готуєшся ти до школи? Як ти готуєшся (тебе готують до школи)? 4. Чи подобається тобі в школі? Що тобі подобається (не подобається) більше за все? (Попередньо у дитини запитують, чи була вона у школі і чи чула вона про неї) 5. Якщо б тобі не треба було ходити в школу і в дитячий сад, чим би ти займався вдома, як би проводив свій день?

Методика 2 Вивчення мотивів навчання (за Г. А. Урунтаева і Ю. А. Афонькін). Мета методики: вивчити мотиви навчання. Матеріали та обладнання: 6 карток із схематичним зображенням фігур. Інструкція: «Зараз я прочитаю тобі розповідь. Хлопчики (якщо експеримент проводять з дівчатками, то в оповіданні фігурують не хлопчики, а дівчатка) розмовляли про школу.

Перший хлопчик сказав: «Я ходжу до школи тому, що мене мама примушує. А якщо б не мама, я б у школу не ходив»(на стіл перед дитиною викладається картка зі схематичним малюнком № 1: жіноча фігура, що схилилася вперед з вказівним жестом, перед нею фігура дитини з портфелем у руках - зовнішній мотив).

Другий хлопчик сказав: «Я ходжу до школи тому, що мені подобається вчитися, подобається уроки робити. Навіть якщо б школи не було, я б все одно навчався»(викладається картка з малюнком № 2: схематична фігура дитини, що сидить за партою, - навчальний мотив).

Третій хлопчик сказав: «Я ходжу до школи тому, що там весело і багато хлопців, з якими можна грати» (викладається картка з малюнком № 3: схематичні фігурки двох дітей, що грають в м'яч, - ігровий мотив).

Четвертий хлопчик сказав: «Я ходжу до школи тому, що хочу бути великим. У школі я відчуваю себе дорослим, а до школи я був маленьким»(викладається картка з малюнком № 4: дві схематичні фігурки, зображені спиною один до одного; у тієї фігурки, що вище, в руках портфель, у тієї, що нижче, - іграшковий автомобіль - позиційний мотив).

П'ятий хлопчик сказав: «Я ходжу до школи тому, що потрібно вчитися. Без вчення ніякої справи не зробиш, а вивчишся - і можеш стати ким захочеш»(викладається картка з малюнком № 5: схематична фігурка з портфелем у руках прямує до будівлі - соціальний мотив).

Шостий хлопчик сказав: «Я ходжу до школи тому, що отримую там п'ятірки» (викладається картка з малюнком № 6: схематична фігурка дитини, що тримає в руках розкритий зошит - оціночний мотив).

- А як по-твоєму, хто з них правий? Чому? З ким з них ти хотів би разом грати? Чому? - З ким з них ти хотів би разом учитися? Чому?

Так діти послідовно здійснюють три вибори. При цьому дитина вказує на картинку, пояснюючи її зміст. У тому випадку якщо зміст недостатньо ясно простежується у відповіді дитини, задають контрольне запитання: «А що цей хлопчик сказав?» Необхідна впевненість у тому, що дитина виробив свій вибір виходячи саме зі змісту розповіді, а не випадково вказав на одну з шести картинок. На основі аналізу відповідей дитини визначають переважний мотив майбутнього навчання в школі:1) зовнішній - «зовнішній» по відношенню до навчання (підпорядкування вимогам дорослих і т. д.) 2) навчальний - мотив, висхідний до пізнавальної потреби;

3) ігровий - мотив, неадекватно перенесений в нову - навчальну сферу; 4) позиційний - мотив, пов'язаний із прагненням зайняти нове положення у відносинах з оточуючими; 5) соціальний - широкі соціальні мотиви, засновані на розумінні суспільної необхідності навчання;

6) оціночний - мотив отримання високої оцінки.