Ситуативна дезадаптація переважно зумовлена невмілими виховними діями

4. Власне важковиховуваність є найскладнішим типом дезадаптації через ускладнення встановлення контакту й подальшої роботи з підлітком. Оскільки ця різновидність соціально дезадаптованої поведінки пов'язана з виникненням стійких особистісних утворень, цей вид важковиховуваності здебільшого виникає уже в підлітковому віці, а у молодших дітей практично не спостерігається.

4) Відомо, що потреба в позитивній оцінці дорослих, у спілкуванні з однолітками, прагнення зайняти сприятливе положення має для дитини дуже важливе значення. Чим важливішими є ті соціальні потреби, які дитині не вдається задовольнити, і чим більше в ранньому віці вона зазнає такого травмуючого впливу, тим це небезпечніше для подальшого розвитку особистості. Сутність несприятливого впливу родинних стосунків на формування особистості дитини також полягає в незадоволенні її життєво важливих потреб. У ранньому віці дитина сприймає ставлення до неї дорослого як оцінку своєї поведінки, оцінку себе в цілому. Дитина не може ще зрозуміти, що погане або байдуже ставлення до неї дорослого може бути викликане різноманітними причинами, що не мають до неї жодного відношення, і вона сприймає таке ставлення як оцінку своєї особистості. Стійка неможливість задоволення потреби дитини в позитивній оцінці з боку дорослого породжує тяжкий емоційний стан незадоволеності, відчуття емоційного неблагополуччя. За відсутності педагогічної допомоги зняття негативних переживань відбувається за рахунок викривлення уявлень дитини про свою поведінку. Дитина стає не сприйнятливою до будь-яких негативних (як слушних, так і неслушних) оцінок дорослого.

Психокоригувальна робота включає такі основні види, як індивідуальна та групова психологічна корекція, психотренінг, консультативна робота із сім'єю. Завданням психокорекції та консультування є компенсування наявних порушень у розвитку особистості, поліпшення функціонування психічних процесів, допомога у вирішенні внутрішньоособистісних конфліктів. Корекція соціальної дезадаптації дитини може проводитися за наступними напрямками: формування навичок спілкування, гармонізація відносин у сім'ї, корекція деяких особистісних властивостей, корекція самооцінки дитини.

20. Скласти пам¢ятку «Правила ділового спілкування»

1. Вміння володіти собою, гамувати свої інстинкти й пристрасті.

2. Шанобливо ставитись до гідності людини.

3. Починаючи розмову, спробувати з’ясувати, чи зацікавить співрозмовника те, що ви збираєтесь йому розповісти, чи не буде йому нудно, чи має він час і настрій вас вислухати, чи не образили ви його своєю розмовою.

4. При розмові будьте завжди коректними, ввічливими, люб’язними, делікатними.

5. Вмійте встановлювати контакт. Вам допоможуть такі підсилюючі слова, як „Дуже приємно...”, „Я радий (да) з Вами познайомитись”, „Дозвольте відрекомендуватися...”, „Пробачте, Ви б не могли б сказати...” та інші.

6. При розмові до співрозмовника завжди звертайтеся на ім’я та по-батькові.

7. Пам’ятайте правила звертання до співрозмовника на „ти” і на „ви”.

Хто й кого має називати на „Ви”:

· Так слід називати кожну незнайому або малознайому людину;

· Це форма звертання в офіційній обстановці;

· Так звертаються до старших осіб.

Звернення у формі „Ти”:

· Це дружня, приятельська, а також інтимна форма звернення;

· Це нейтральна форма спілкування між молодими людьми.

8. Хід розмови та її наслідки залежать від правильності вибору місця і часу розмови.

9. Якщо Ви недостатньо обізнані з питанням, яке обговорюється, дайте можливість говорити тим, хто добре його знає.

10.Ділову розмову слід завершувати позитивним налаштуванням на майбутню зустріч.

1. Потрібно познайомитись із діловим партнером заочно (хто, чим займається, в якій культурі народився, чим займається).

2. Правила ділового спілкування полягає в тому, що звертатись на „Ви" з повагою, з мінімальним емоційним накалом.

3. Необхідний продуманий сценарій переговорів: обговорюється предмет (що) і процедура (як), а також термін завершення.

4. Передбачає той факт, щоб стосунки не ухудшились.

5. Орієнтуватись на інтереси партнера.

6. Починати розмову з тієї теми, яка цікава партнеру.

7. Завершуючи розмову, потрібно сказати, що було дуже приємно спілкуватись, і ви налуч на позитивний результат, на подальше співробітництво.

21. Сформулювати рекомендації для батьків, вихователів, та психолога дитячого садка щодо формування у дитини психологічної готовності до навчання в школі.

Для вихователя:

1. Розвиток пізнавальних процесів.

2. Розвиток позитивної мотивації до школи через бесіду розповідь.

3. Активізація дітей в рольових іграх, в міжособистісному спілкуванні.

4. Проведення екскурсій в школу.

5. Проба дитини в новій соціальній рол і.

Для батьків:

1. не залякувати школою.

2. формувати адекватне ставлення до школи.

3. не забирати іграшки.

4. збільшувати коло можливостей школяра (дозволяти більше).

5. познайомитись батькам із потенційною вчителькою і познайомити дитину.

6. вияснити особливості вчителя і підготувати дитину до неї.

7. познайомити з батьками тих дітей, які навчались у цієї вчительки.

8. Любити дитину.

9. режим (полегшити вступ до режиму школи).

10. Перший місяць відводити і забирати зі школи, навчити робити уроки.

11. Не настраювати дитину на невдачу.

12. Підготовити до того, що не на нього одного буде звертатись увага.

13. Дозволяти приводити дітей додому.

!4. Познайомити і познайомитись із сім'ями майбутніх однокласників.