Методика формування природничих понять. Характеристика понять

Необхідно відмітити, що програма розвитку та формування уявлень та понять досі є однією із актуальних проблем методики викладання будь-якого предмету, тому що вирішує відношення між змістом навчання та способу керування освітою.

Поняття - це сукупність суттєвих ознак певного предмету або явища, яка передається різними способами (вербальним, графічним, символічним).

Кожне поняття характеризується за такими критеріями оцінки:

1)зміст поняття - сукупність істотних ознак, які визначають предмет або явище. Тому, що зміст курсу "природознавство" (предмета "Навколишній світ") базується на основі багатьох наук, це обумовило запозичення термінів та їх відповідну класифікацію.

2) обсяг поняття, який характеризується кількістю узагальнених, включеними до нього елементів знань. По обсягу поняття поділяються на прості (одиничні), збірні та складні (загальні), які знаходяться у постійній зміні та розвитку, тобто у динаміці. Прості та одиничні поняття містять у собі якийсь один елемент знань, складні та загальні — декілька, наприклад: "річка" одиничне поняття по відношенню до поняття "водойма", "пагорок" - до "поверхні землі".

3) динаміка розвитку понять, яка здійснюється у напрямках:

а) "по горизонталі": одне і теж поняття може бути по відношенню до іншого або одиничними, або збірним, або загальним, що визначається словосполученням "по відношенню" (поняття "гори низькі" одиничне по відношенню до загального поняття "гори"; "гори" (одиничне) - "поверхня" землі" (загальне); така зміна понять часто використовується в навчанні, спілкуванні та не потребує застосування особливої методики достатньо обмежуватися простими питаннями, які часто вимагають короткої репродукції інформації;

в) "по вертикалі": відбувається якісне удосконалення понять, яке пов'язане з їх переходом на новий ступінь ("якісний"), який вимагає спеціальної методики, тривало (нескінченно) втілюється на практиці, тобто кожне поняття знаходиться у постійному русі;

4) форми (способи) вираження, вони різноманітні на початковому ступені
навчання і поступово ускладнюються до четвертого класу.

Розрізняють такі форми:

- вербальну (словесну),

- символічну;

- схематичну;

- графічна, яка обов'язково відповідає вимогам яскравості, образності,
змістовності, ступеню конкретизації (залежить від віку учнів) та відповідає
етапу навчання;

- у вигляді формул.

Вивчення природознавства передбачає передусім забезпечення якісного засвоєння учнями навчального матеріалу з метою практичної реалізації' цих знань для вирішення навчальних та життєвих проблем, для роз­ширення та поглиблення свого пізнавального досвіду. Одним із напрямків підвищення ефективності навчання природознавству учнів допоміжної школи є поетапне формування природничих знань (уявлень та понять).

Етапність формування в учнів природ­ничих знань передбачає:

1. Мотиваційна й текстова підго­товка до засвоєння природничого поняття.

Завданням цього етапу є забезпечення сталої мотивації учнів до уроків природо­знавства. Формування позитивного емоцій­ного ставлення до навчання забезпечується використанням у навчальному процесі цікавих фактів, яскравих прикладів, інфор­мації, що відповідає потребам та інтересам учнів. Адже важливо не тільки викликати спалах позитивних емоцій, а й дбати, щоб він не згас.

З метою формування позитивних моти­вів навчання доцільно систематично вико­ристовувати додатковий пізнавальний мате­ріал, ігри, різноманітну наочність, змагання та ін. Мотивація діяльності повинна здійснюватись протягом усього процесу формування природничого поняття. Вибір прийомів її здійснення залежить від конкретної ситуації. Тому на кожному етапі процесу формування природничого поняття доцільно цілеспрямовано залучати різні при­йоми мотивації. На етапі актуалізації знань важливо забезпечити мотиваційну установку на діяльність. На етапі вивчення нового матеріалу треба залучати всі аналізатори, тобто вико­ристовувати різну наочність, співставляти приклади життєвих ситуацій з трактуванням окремих явищ, при вивченні нового вико­ристовувати ТЗН. На етапі узагальнення, систематизації та застосування набутих знань варто використовувати загадки, кросворди, вводити елементи змагання.

2. Організація чуттєвого сприймання ознак, властивостей предметів або явищ природи.

Об'єкти, що сприймаються, становлять чуттєвий досвід дитини, без якого неможливе засвоєння знань - природничих понять. Тому обов'язковим етапом процесу форму­вання природничих, понять є чуттєве сприй­мання - відображення реальних предметів, явищ, процесів навколишнього світу. Свідоме сприймання забезпечується попереднім до­бором і демонструванням об'єктів природи, котрі за змістом відповідають поняттю, яке формується. Щоб сприймання було цілісним, доцільно застосовувати прийоми, які одно­часно актуалізують чуттєвий досвід дитини -це унаочнення, спонукання, стисле пояс­нення вчителя. Проведення дослідів, спосте­режень, використання технічних засобів на­вчання підвищують навчальну активність учнів та сприяють формуванню й розвитку сприймання.

3. Організація розумової діяльності, спрямованої на виділення істотних ознак поняття.

Розумова діяльність розпочинається тоді, коли у свідомості дитини є достатня кількість конкретних фактів, уявлень, тобто матеріал для мислення, здобутий на поперед­ньому етапі.

Було сформулювано низку вимог, дотримання яких дає можливість стиму­лювати учнів до порів­няння об'єктів з метою пізнання їх сутності й на основі цього формувати початкові узагаль­нені уявлення. Серед них можна назвати такі:

а) доцільний вибір дидактичної ситуа­ції, де застосування прийому порівняння є неодмінним чинником глибокого усвідом­лення об'єкта природи, що вивчається;

б) залучення до порівняння однорідних об'єктів, що мають подібні та відмінні ознаки;

в) використання «планів-орієнтирів» (інструкція вчителя, детальний план, схема, роздаткові картки) для кращого орієнтування учнів під час самостійного порівняння;

г) поступове збільшення порівнювальних ознак предметів (порівняння за суттєвими ознаками);

д) поступовий перехід від порівнянь, здійснюваних на основі безпо­середніх дій із предметами, до порівнянь об'єктів за уявленнями.

4. Узагальнення та словесне визначення суті поняття, позначення його відповідним терміном.

У процесі усвідомлення істотних ознак поняття відбувається поняттєве узагаль­нення, яке призводить до утворення окремих понять. Зміст поняття узагальнюється у визначенні. Для цього доцільно повторити всі істотні ознаки (зазапитаннями вчителя чи схематичним планом) та провести словни­кову роботу.

5. Введення сформованого поняття у систему природничих знань.

Включення поняття в систему природ­ничих знань допомогає глибше розкрити сукупність суттєвих ознак тих предметів і явищ, які охоплюються даним поняттям. Важливо об'єднати засвоєні поняття в сис­тему, розкрити зв'язки й відносини між еле­ментами цієї системи, розташувати їх у певному порядку та послідовності.

Опертя на набуті знання відбувається і під час сприймання та усвідомлення, і під час закріплення та використання нових знань. Нові знання можуть засвоюватись тільки на фундаменті вже набутих знань і вмінь. Нове дитина завжди пізнає на основі порівняння його з уже відомим їй, пошуків у ньому подіб­ного й відмінного. Невідоме пізнається тільки через відоме в результаті зіставлення, порів­няння, узагальнення, абстрагування. Поняття є сформованим, якщо учень може оперувати ним.